Ухвала суду № 36985626, 05.02.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-кп/791/68/14 Головуючий у 1-й інстанції Калімбет Л.І.

Категорія вирок ч.2 ст. 286 КК України Доповідач - Красновський І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 р.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :

Головуючого Красновського І.В.

Суддів Гемми Ю.М., Калініченка І.С.

секретарі Чечко І.М.

З участю прокурора Дворецького О.О.

Захисника ОСОБА_1

Обвинуваченого ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні матеріали кримінального провадження № 12013230140000499 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2013 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Стрілкове, Генічеського району, Херсонської області, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, освіта вища, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч 2 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком ОСОБА_2, засуджений за ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Обрано запобіжний захід - взяття під варту в залі суду, початок строку відбування визначено рахувати з 15 листопада 2013 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведенні експертизи в розмірі 4398,04 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_2 16.03.2013 року біля 20.30 годин керуючи технічно справним, автомобілем ВАЗ 21103, р.н. НОМЕР_1, та рухаючись по вул. Приморська в с. Стрілкове, Генічеського району, Херсонської області в напрямку домоволодіння № 64, в порушення п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України, перевищив максимально допустиму швидкість руху в умовах темної пори доби, та недостатньої видимості, чим позбавив себе можливості зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, та не вжив заходів до зупинки транспортного засобу, маючи об'єктивну можливість виявити небезпеку для руху, в результаті чого, навпроти домоволодіння № 35 на вказаній вулиці, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який рухався в попутному напрямку в межах смути руху автомобіля, внаслідок, чого останній загинув на місці.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 вважає вирок незаконним у зв'язку з неповнотою судового слідства. Так зазначає, що суд не звернув уваги на авто-технічну експертизу, яка проведена неправильно. Розрахунки, які ґрунтуються на невідповідних вихідних даних, не є такими що відповідають дійсним обставинам справи. Не відповідні і розрахунки швидкості з якою повинен був їхати автомобіль, яким він керував. Всі ці заперечення, під час судового розгляду справи, були надані в клопотанні про призначення повторної комплексної авто-технічної експертизи. Проте суд безпідставно відмовив в проведенні даної експертизи. Крім того, суд не взяв до уваги ряд пом'якшуючих обставин та призначив дуже сурове покарання яке не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення та особі обвинуваченого. Просить вирок суду змінити та пом'якшити покарання.

Захисник ОСОБА_1, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, в апеляційній скарзі із змінами зазначає, що вирок не відповідає вимогам ст.370 КПК України та підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою судового слідства, оскільки при проведенні авто-технічної експертизи не досліджувалося питання як повинен був діяти пішохід ОСОБА_3 в ситуації, яка склалася при переході даної автомобільної дороги, чи рухаючись по ній в темний час доби враховуючи п.4.1 та п.4.4 Правил дорожнього руху, та чи знаходиться це в причинному зв'язку з скоєним ДТП? Даний факт чітко вказує на неповноту судового слідства. Крім того, вхідні дані авто-технічної експертизи не достовірні, а висновки її за даним кримінальним провадженням неналежні. Також неповнота судового провадження виражається в тому, що суд не дослідив в повному обсязі особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем мешкання та місцем роботи, раніше не судимий, має на утриманні двох батьків похилого віку, які мешкають разом з ним та хворою на туберкульоз сестрою, які потребують його догляду, не врахував, що він повністю відшкодував завдану шкоду, про що потерпіла написала заяву слідчому, сплатив гроші на поховання та активно сприяв розкриттю даного злочину. В змінах до апеляційної скарги просить вирок змінити та пом'якшити покарання, застосувавши ст. 75, 76 КК України, в решті вирок залишити без змін.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні не оспорюючи обставин скоєння злочину та кваліфікацію дій засудженого зазначає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм кримінального закону, зокрема призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості злочину в наслідок його надмірної м'якості. Вважає, що суд при призначенні покарання не врахував, що ОСОБА_2 вину не визнав, щиро не розкаявся, намагання уникнути відповідальності шляхом знищення доказів, яке виразилось у вивезенні трупу ОСОБА_3 в акваторію Азовського моря та ремонт автомобіля ВАЗ 21103 на якому було вчинено ДТП. Просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок призначивши покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Заслухавши суддю - доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, а апеляційну скаргу прокурора просили залишити без задоволення, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги прокурора в кримінальному провадженні та вважав апеляційні скарги обвинуваченого та захисника такими, що не підлягає задоволенню, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишилися на своїх позиціях, обвинуваченого під час надання йому останнього слова, який просив вирок змінити та пом'якшити покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає, що апеляційні

скарги обвинуваченого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1 та прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, судом виконані вимоги, направлені на прийняття всіх передбачених законом мір для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні встановлених в судовому засіданні дій відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на зібраних і детально досліджених у судовому засіданні доказах у їх сукупності та взаємоз"язку, яким суд дав належну оцінку, та є обґрунтованим.

Згідно із ст. 370 ч.1 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Щодо доводів захисника та обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що вхідні дані авто-технічної експертизи не достовірні, а висновки її за даним кримінальним провадженням неналежні спростовуються матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Так, досліджуваним в судовому засіданні висновком додаткової судово-медичної експертизи від 24.05.2013 № 2/34 Г, підтверджується, що тілесні ушкодження виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_3 виникли внаслідок зіткнення рухаючогося легкового автомобіля з пішоходом ОСОБА_3 16.03.2013 р. коли він знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні та був повернутий задньою частиною тіла до автомобіля, що підтверджується механізмом та характером ушкоджень. Крім того, вказані тілесні ушкодження трупа ОСОБА_3 не могли виникнути при обставинах на які зазначав ОСОБА_2 при проведенні з ним слідчого експерименту, а саме коли корпус тіла був розвернуто під кутом 80 градусів до автомобіля (т.2, а.к.п. 117-118)

Крім того, вина ОСОБА_2 підтверджується протоколом проведення слідчого експерименту проведеним з ОСОБА_2 від 12.04.2013 року та відеозаписом, в ході слідчого експерименту визначалась видимість проїзної частини та видимість перешкод з використанням автомобіля, що приймав участь у ДТП, у результаті якого загинув ОСОБА_3, робились заміри на кожному відрізку, та переносились на план-схему до протоколу. На відзначеній шостій точці всі поняті зазначили, сідаючи почергово на місце водія експериментального автомобіля, що при світлі фар автомобіля чітко видно силует стоячого на проїзній частині статиста, визначити місце знаходження якого на дорозі було легко так як цьому сприяв дорожній знак обмеження швидкості, що відображав світло автомобіля вдалині, до того ж це і так було видно шляхом звичайного огляду зіставляючи ширину проїзної частини та расположення автомобіля на траєкторії відміченій до цього. Також була виміряна загальна видимість проїзної частини, яка склала незначний шлях, що відображено у протоколі (т.2, а.к.п. 103-110).

На підставі зазначеного слідчого експерименту, проведеним з ОСОБА_2 зроблено висновок авто-технічної експертизи №1126 від 19.04.2013 року, відповідно до якої в ситуації, що склалася водій автомобіля ВАЗ 21103, р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами пункту 12.2 та пункту 12.3 Правил дорожнього руху України. В ситуації, що склалася водій автомобіля ВАЗ 21103 р.н. НОМЕР_1. ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом виконання в комплексі вимог пункту 12.2 ПДР, яким встановлено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, та вимог пункту 12.3 ПДР України відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. (т.2, а.к.п. 153-155).

Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав не приймати до уваги вказаний висновок авто-технічної експертизи, оскільки він узгоджується з показами свідків, в тому числі показами експерта ОСОБА_4, та матеріалами кримінального провадження, а також поясненнями самого обвинуваченого ОСОБА_2, який підтвердив факт наїзду на потерпілого ОСОБА_3

Судова колегія вважає, що надані під час розгляду провадження в суді апеляційної інстанції захисником висновки комісії експертів по дослідженню обставин дорожньо-транспортної пригоди № 2036 від 03.01.2014 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі висновки суперечать матеріалам кримінального провадження та зроблені на припущеннях, які надані захисником експерту щодо швидкості руху ОСОБА_5 на автомобілі під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди та вони не спростовують висновків суду першої інстанції.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б могли свідчити про неповноту судового слідства, які б могли вплинути на невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, як зазначено в апеляції. Не встановлено й інших порушень вимог кримінального процесуального закону, які згідно із законом тягнуть скасування вироку.

Посилання прокурора на те, що призначена міра покарання явно не відповідає ступеню тяжкості вчиненого правопорушення є безпідставними, оскільки суд при призначенні покарання врахував думку прокурора щодо виду та міри покарання, який в обвинувальній промові в судових дебатах наполягав на такий термін покарання.

Доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченого ОСОБА_2 про неповноту судового слідства в частині дослідження особи обвинуваченого та пом'якшуючи обставини безпідставні.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, суд, як убачається з вироку, врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесений до категорії тяжких злочинів, пом'якшуючи обставини, зокрема дані про особу засудженого, те, що він вперше притягався до кримінальної відповідальності, визнав вину, щиро розкаялась у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно усунув заподіяну шкоду, відсутність претензій з боку потерпілої.

З урахуванням викладеного та за обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_2 призначене покарання в межах санкції закону, за який його засуджено, у виді позбавлення волі і таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для застосування ст. 75, 76 КК України, немає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_2, прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2013 року щодо ОСОБА_2, - без змін.

Ухвала може бути оскаржений учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня його проголошення, безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

З оригіналом згідно

Суддя апеляційного суду

Херсонської області І.В. Красновський