Рішення № 36985572, 27.12.2013, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 2114/10968/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2013 року

Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого - судді Черниш О.Л.

при секретарі Верескун Є.В.

за участю представників позивачів - адвоката ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4, приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору довічного утримання недійсним, повернення майна у власність (третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5),-

в с т а н о в и в :

Позивачі звернулися до суду із позовом, у якому просили визнати договір довічного утримання, укладеного 21.09.2012року між ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий номер 2220, - недійсним.

На обґрунтування позовних вимог зазначили такі обставини:

З газети позивачі дізналися, що у м. Києві є Всеукраїнський центр допомоги пенсіонерам «Турбота», який обслуговує пенсіонерів та інвалідів.

Враховуючи тяжке становище пенсіонерів та інвалідів позивачі по своїй наївності вирішили написати в цю організацію листа та з»ясувати умови надання цієї допомоги, на що офіційної відповіді не отримали, але через деякий час їм зателефонувала незнайома жінка, яка представилася заступником директора ОСОБА_8 і повідомила, що приїде їх юрист і на місці роз»яснить всі умови допомоги.

Через тиждень приїхав їх юрист, який представився ОСОБА_9 і повідомив, що для укладення договору необхідна технічна документація на квартиру та виклик техніка.

Після другого приїзду 21 вересня 2012року він прийшов з приватним нотаріусом ОСОБА_5і позивачі підписали договір.

Як пізніше з»ясувалося право власності на квартиру від позивачів перейшло до незнайомого позивачам ОСОБА_7, якого позивачам не представляли, коли він знаходився у квартирі, а тому позивачі вважали, що укладають договір з організацією «Турбота», а не з ОСОБА_7

Ніхто не роз»яснив, що за договором право власності на квартиру перейшло до іншої особи. При таких умовах позивачі ніколи б не підписали договір.

ОСОБА_2 уклав спірний договір під впливом обману, оскільки представник іншої сторони ОСОБА_4 навмисно ввів його в оману щодо обставин, що мають істотне значення.

Інший учасник угоди - ОСОБА_6 взагалі не розуміла який саме договір вона підписує, оскільки вона є інвалідом 2-ї групи внаслідок психічного захворювання, неодноразово перебувала на лікуванні в Херсонській обласній психіатричній лікарні, перебуває на диспансерному обліку в Херсонській міській психоневрологічній поліклініці.

Позивачі вважають, що ОСОБА_6 в момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

У судовому засіданні позивачі, їх представники підтримали позов, просили суд його задовільнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.

Прокурор просив задовільнити позов.

Третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вважала, що спірний договір був посвідчений з дотриманням всіх вимог закону.

Заслухавши пояснення сторін, третьої особи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, висновок експертів, суд встановив, що 21 вересня 2012 року між ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого позивачі передали у власність відповідачу квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а відповідач зобов»язався утримувати позивачів довічно на умовах, викладених у договорі.

Згідно пояснень позивача ОСОБА_2 укладенню договору передувало його звернення до організації «Турбота» про надання допомоги, про яку прочитав оголошення в газеті «Пенсіонер». З часом від імені вказаної організації зателефонувала ОСОБА_11, повідомивши, щ направляє юриста для роз»яснення всіх питань, а згодом до них навідався юрист, пояснивши, що представляє «Турботу», якому було роз»яснено, що необхідна особа, яка б допомагала їм у побуті( прибирала, готувала їжу). Вислухавши побажання юрист поїхав для консультацій, а через тиждень знову приїхав, пояснив, що необхідно укласти договір на послуги у нотаріуса. В той же день нотаріус надав у вечірню пору договір для підписання,

В день підписання договору почувався дуже погано, через темноту договір не зміг прочитати, але підписав через надмірну поспішність нотаріуса та юриста. Тільки наступного дня, прочитавши договір, зрозумів, що передав квартиру у власність незнайомій людині, на що намірів у нього не було, оскільки він вважав, що йому буде надаватися благодійна допомога.

Тільки на другий день, прочитавши договір, зрозумівши його суть, зразу ж почав звертатися в різні інстанції за допомогою.

Стверджував, що самого ОСОБА_7. при підписанні договору не було.

Пояснення позивача щодо намірів укласти договір організацією «Турбота» узгоджуються з іншими доказами у справі.

Так, суду позивач надав копію оголошення в газеті про надання допомоги людям похилого віку Всеукраїнським центром «Турбота» (а.с.88), представник відповідача надав конверт та листа, адресованого «Турботі» (а.с.64,65), проте яким чином у нього з»явилися вказані документи суду не пояснив.

Адресований «Турботі» лист в організації не зареєстровано (відсутній штамп), і взагалі суду не було надано жодних доказів існування такої юридичної особи (організації) як «Турбота».

Дивно, що ОСОБА_2 жодним чином не знав і не зв»язувався з фізичною особою ОСОБА_7, але останньому, який проживає далеко за межами м. Херсона, при нез»ясованих обставинах стало відомо про наміри позивачів укласти договір довічного утримання.

За вказаних обставин суд вважає, що мав місце обман щодо сторони договору, оскільки позивач вважав, що укладає договір з організацією «Турбота», що на його думку давало більше гарантій, а натомість виявилося, що договір укладений незнайомою фізичною особою, яка не має жодного відношення до «Турботи».

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення(частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Суд вважає, що помилка відносно сторони договору, зокрема договору довічного утримання, має суттєве значення.

Позивач зазначав, що вони з дружиною потребували перш за все допомоги у побуті, оскільки є людьми похилого віку і за станом здоров»я обмежені у самообслуговуванні, і при укладанні договору розраховували саме на допомогу, а не виключно грошову.

Нотаріус у судовому засіданні пояснила, що зазначена у договорі сума допомоги у 800гривень означає не тільки надання щомісячної допомоги у вказаній сумі, а є водночас і грошовим еквівалентом різних видів допомоги, яку повинен надавати набувач за договором, але набувач обмежився виключно пересиланням грошових коштів.

ОСОБА_6 є інвалідом внаслідок психічного захворювання з 1990 року (спочатку визнавалась інвалідом третьої групи, в подальшому інвалідом другої групи), неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні в психіатричній лікарні, перебуває на амбулаторному обліку в психоневрологічному диспансері.

Згідно її пояснень вона взагалі не розуміє суті договору, оскільки їй стало важко справлятися з домашньою роботою, то вона вважала, що договір укладається для допомоги в домашній роботі. Договір підписала тільки тому, що його підписав чоловік. При підписанні договору нотаріус договір не зачитувала, але пояснила, що в договорі відсутнє слово «продана», а тому це її заспокоїло, і вона вважала, що квартира залишається їх з чоловіком.

Свідок ОСОБА_13 показала суду, що позивачі пояснювали їй, що першочергово потребують допомоги по догляду за ними, а не грошової допомоги.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а волевиявлення ОСОБА_6 не було вільним, оскільки підписання нею договору вона пов»язувала з підписанням договору її чоловіком.

Згідно висновку експертів ОСОБА_6 в момент укладання договору довічного утримання 21.09.2012 року страждала на психічне захворювання в формі параноїдальної шизофренії і не могла розуміти (усвідомлювати) значення своїх дій та керувати ними.

Суд погоджується з висновком експерта, оскільки висновок експерта узгоджується з поведінкою ОСОБА_6 під час її пояснень суду, самими поясненнями ОСОБА_6

Суд вважає, що з урахуванням характеру та тривалості психічної хвороби, ОСОБА_6 не могла розуміти правової природи договору, вона самостійно не здатна приймати рішень, і договір підписала тільки тому, що його підписав чоловік.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Оцінюючи в сукупності всі докази у справі, суд приходить до висновку, що з підстав, викладених у мотивувальній частині, позовна вимога по визнання договору довічного утримання підлягає задоволенню.

Позивачі просять застосувати наслідки недійсного правочину і повернути їм у власність квартиру АДРЕСА_1Чинним законодавством не передбачено способу повернення квартири відчуджувачам у власність при визнанні договору довічного утримання недійсним, а тому квартира може бути повернена позивачам у власність тільки шляхом визнання право власності позивачів на вищезазначену квартиру.

Керуючись ст.ст. 60,88,179,209,212 ЦПК України, на підставі ч.1 ст.203, ч.1 .ст. 215, ст.ст. 216, 225, ч.1 ст. 230 ЦК України суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання договору довічного утримання недійсним, повернення майна у власність (третя особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5), - задовільнити .

Визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 21 вересня 2012 року, між ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 2221/7.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер, НОМЕР_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1Стягнути із ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, судові витрати на користь ОСОБА_2 у розмірі 107(сто сім гривень) 30 коп., на користь ОСОБА_6 у розмірі 1215(одна тисяча двісті п'ятнадцять) гривень 77 копійок.

Рішення протягом 10-ти днів з дня його проголошення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги через Комсомольський районний суд м. Херсона. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися, починаючи з 31 грудня 2013 року.

Суддя О.Л. Черниш