Постанова № 36983892, 28.01.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 січня 2014 р. № 820/12830/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Сотнікової Є.Ф.,

представника позивача - Кулікова С.В.,

представника відповідача - Горбоноса В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ТИН" до Харківської митниці Міндоходів про скасування картки відмови та рішення, -

встановив:

Позивач, Приватне підприємство "ТИН" , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Міндоходів, в якому просить суд:

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2013/00737 від 12.06.2013р.;

- скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001135/2 від 12.06.2013 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що при здійсненні митного декларування правильно визначив митну вартість товарів на підставі основного методу - за ціною договору. Передбачених законом причин для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару у спірних правовідносинах не було. Посилаючись на викладені вище доводи, представник позивача у судовому засіданні, просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідач, Харківська митниці Міндоходів (юридичний та фактичний правонаступник Харківської обласної митниці), з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що внаслідок застосованої процедури консультацій платник податків не виконав вимог митного органу, витребуваних митницею документів, необхідних для застосування основного методу визначення митної вартості товару, не подав. У зв'язку з неможливістю застосування кожного наступного методу визначення митної вартості товару, митний орган застосував резервний метод відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. Посилаючись на викладені вище доводи, представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Приватне підприємство "ТИН", через декларанта під час здійснення зовнішньоекономічної імпортної операції за укладеним з резидентом КНР компанією Tianshui DRB Traiding Co., Ltd., Китай, м. Tianshui контрактом № UA2012DRB-02 від 01.06.2012 р.( додатковою угодою від 27.12.2012р. до вказаного контракту термін дії контракту збільшений до 31. 12.2013р.) подав до Харківської обласної митниці, вантажну митну декларацію № 807100000/2013/027183 від 12.06.2013 р., а також декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 на товар "Підшипники роликові конічні, із сталі, клас точності « 0», призначені для використання в сіпьгосптехніці: 32006Х/2007106 -300шт , 32007Х/2007107- 50 шт, 32008Х/2007108- 200 шт.; 32928/2007928- 40 шт., 30230/7230- 20 шт, 30304/7304- 350 шт, 30305/7305- 900 шт, 301307/27307-400 шт, 31308/27308-200шт.; 31310/27310 -370шт.; 31312/27312 -50шт.; 31313/27313 -90шт.; 31315/27315 -20шт.; 97506 -10шт.; 32209/127509 -350шт.; 32212В/67512 -800шт., 97515 -10шт ; 32304/7604 -300шт.; 32305/7605 -350шт.; 32316В/27616 -40шт.; 32322/7622 -10шт ; 57707 -80 шт.; 27709 -300шт.; 7718 -310шт ; К-LМ11949/К-LМ11910/7804 -1000шт ; 7805 -1000 шт., 807813 - 600 шт.; 7815 -800 шт.; 7909-600 шт.; 27911 -150 шт.; 32006Х/2007106-200 шт.; 32007Х/2007107 - 50 шт.; 32008Х/2007108 -200 шт.; 32928/2007928 -30 шт.: 30230/7230 -20 шт.; 30304/7304 - 250 шт.; 30305/7305 - 600 шт.; 31307/27307 -300 шт.; 31308/27308 -150 шт., 31310/27310 -270 шт , 31312/27312 -50 шт.; 31313/27313 -70 шт.; 31315/27315 -20 шт., 97506 -10шт.; 32209/127509 -250шт.; 32212Н/67512 -600 шт., 97515 -10 шт.; 32304/7604 -200шт.; 32305/7605 -250 шт.; 32316В/27616 -30 шт., 32322/7622 -10 шт. ; 57707 -60шт , 27709 -200шт.; 7718 -240 шт ; 807813-500 шт.; 7815 -600 шт., 7909 -300шт ; 27911 -100шт., в яких визначив митну вартість товару за основним методом у розмірах 85777,81дол. США. (відповідно до Специфікації № 4 від 12.04.2013р.)

Разом із вказаною вантажною митною декларацією, позивачем було надано до митного органу наявні в нього документи, перелік яких зазначений у графі 44 ВМД.

Внаслідок реалізації Харківською обласною митницею владної управлінської функції згаданим територіальним органом доходів і зборів було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим прийняті рішення № 807000003/2013/001135/2 від 12.06.2013 р. про коригування митної вартості товарів, яким скориговано митну вартість товару до 112923,60 дол. США

Як з'ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірних рішень суб'єкт владних повноважень обрав положення ст.ст.55, 57, 64 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень про не підтвердження платником податків в ході процедури консультацій підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару та наявність в розпорядженні митного органу цінової інформації про інший (вищий) рівень цін на імпортуємий товар.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що правовідносини з приводу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, унормовані, насамперед, приписами ст..ст.57-64 глави 9 розділу ІІІ Митного кодексу України.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч.5 ст.57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч.7 ст.57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст.57).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст. 58 Митного кодексу України.

Оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст. ст.69, 70, 71, 86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах на момент прийняття суб'єктом владних повноважень спірних рішень не існувало законодавчо запроваджених перешкод для визначення митної вартості імпортованого платником податків товару відповідно до ст.58 Митного кодексу України.

Так, подані до митного оформлення документи повністю задовольняли вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали розумно достатніх підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердженості чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

При цьому, суд бере до уваги, що у розумінні ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю є ціна товару, збільшена на розмір платежів, перелічених у ч.10 цієї ж статті.

Частиною 2 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли 1) перелічені документи містять розбіжності, 2) перелічені документи містять ознаки підробки, 3) перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, 4) перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У ході розгляду справи судом встановлено, що іноземний контрагент позивача згідно з поданими до митного оформлення документами є виробником імпортованого товару. Відповідач цієї обставини при здійсненні митних процедур під сумнів не поставив, належних та допустимих згідно з ст. 70 КАС України доказів на спростування достовірності цієї обставини до суду не подав.

Отже, за відсутності ознак пов'язаності імпортера з іноземним контрагентом, за відсутності ознак, котрі б показували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки, відносно такої складової митної вартості товару як ціна придбання митний орган не мав фактичних даних вважати подані платником податків документи про ціну придбання неповними чи недостовірними.

З наявних у справі документів випливає, що стосовно інших складових митної вартості суб'єкт владних повноважень також не мав підстав для сумніву в достовірності та правильності їх визначення платником податків.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що процедура консультацій у спірних правовідносинах була проведена митницею формально, оскільки, судом з'ясовано, що митним органом не було встановлено обставин, які, згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України, є підставою для витребовування додаткових документів. При цьому, суд не знаходить підстав для визнання обґрунтованим судження митниці про те, що неподання платником податків платіжних документів є підставою для проведення процедури консультацій, адже за жодних умов домовленості сторін зовнішньоекономічного контракту стосовно ціни (вартості) товару не можуть втілюватись у відомостях платіжних документів, оскільки останні свідчать лише про стан виконання господарських зобов'язань і об'єктивно не здатні змінити показника розміру вартості товару.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54); за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54).

Відповідно до п.1 ч.4 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, під час розгляду справи суб'єктом владних повноважень не надано до суду жодних фактичних даних, які б засвідчували, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв'язку з неподанням митницею доказів правомірності та обґрунтованості рішень про застосування резервного методу визначення митної вартості товару відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, слід дійти висновку про достатність доводів платника податків про невідповідність закону спірних рішень суб'єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що реалізація суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінської функції в порядку ч.1 ст. 55, ст. 64 Митного кодексу України шляхом прийняття рішень про коригування митної вартості товарів здійснена безпідставно.

Суд також зважає на ту обставину, що митницею застосована однакова митна вартість одиниці імпортованої продукції 5,56 дол. США/кг. відповідно до всього товару, хоча згідно з контрактом № UA2012DRB-02 від 01.06.2012 р., а також Специфікації № 4 від 12.04.2013 р., згідно яких постачальником постачались позивачу підшипники за асортиментом, вказаним у специфікації та на умовах поставки, вартість товару склала 85777,81 доларів США. При цьому, кількість товару за вказаними контрактом вимірюється не в кілограмах, а в одиницях продукції, ціна товару коливається в межах від 1,07 дол. США до 3555,63 дол. США і має прив'язку виключно до одиниці продукції, і в жодному разі не залежить від ваги як окремої одиниці товару, так і загальної ваги партії.

Крім того, застосування відповідачем лише з причини спрацювання модуля АСАУР ціни на товар за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідачем такого порівняння зроблено не було. А відтак, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ч.2 ст.71 КАС України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 9,11,94,128,159,160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "ТИН" до Харківської митниці Міндоходів про скасування картки відмови та рішення задовольнити.

2. Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської обласної митниці №807100000/2013/00737 від 12.06.2013р.

3. Скасувати Рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001135/2 від 12.06.2013 р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ТИН" (юридична адреса: 61020, м. Харків, пр. Постишева,99 Код ЄДРПОУ 33605661) витрати зі сплати судового збору у розмірі 215,46 грн. (двісті п'ятнадцять гривень грн. 46 коп.).

5. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 03.02.2014 року.

Суддя Рубан В.В.