Постанова № 36983663, 24.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2014 року Справа № 810/6093/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Колесніковій Н.М., за участю:

представника позивача - Горщара С.В.,

представника відповідача - Біленчук О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження»до про Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання дій протиправними, податкової звітності поданою, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» звернулось до суду з позовом до Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною відмови відповідача у прийнятті податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за серпень і вересень 2013 року.

Позивач також просить суд визнати його податкові декларації з податку на додану вартість за серпень і вересень 2013 року такими, що подані у день їх фактичного отримання відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу стосовно заповнення платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень і вересень 2013 року з порушенням вимог чинного податкового законодавства України не відповідають дійсності, а відтак дії відповідача, що пов`язані з відмовою у їх прийнятті, на думку позивача, не відповідають вимогам закону та є такими, що порушують його права як платника податків.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 24 січня 2014 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» (ідентифікаційний код 35256333) зареєстроване в якості юридичної особи 02.08.2007, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 1 074 102 0000 026350 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 79-82).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в Ірпінській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

Судом встановлено, що у вересні та жовтні 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» надіслано до відповідача засобами телекомунікаційного зв'язку податкові декларації з податку на додану вартість за серпень і вересень 2013 року.

Під час прийняття вказаної податкової звітності посадовою особою Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області здійснено перевірку наявності та достовірності заповнення позивачем її реквізитів.

За результатами аналізу податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за серпень і вересень 2013 року на предмет їх відповідності вимогам Податкового кодексу України, відповідачем встановлено, що декларації заповнені Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» з порушенням вимог пункту 45.2 статті 45 та пункту 48.3 статті 48 цього Кодексу (невірно вказано адресу платника податків), у зв`язку з чим складено повідомлення від 27.09.2013 № 1227/10/15-015 та 28.10.2013 № 1411/10/15-015 про невизнання вказаної звітності податковими деклараціями.

Під час судового розгляду справи представник відповідача не спростовував тієї обставини, що адреса позивача, яка відображена ним у податкових деклараціях податку на додану вартість за серпень та вересень 2013 року, відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Разом з тим, представник відповідача, обґрунтовуючи правомірність відмови податкового органу у прийнятті вказаних декларацій, зазначив, що протягом вересня - жовтня 2013 року Ірпінською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведено ряд заходів, направлених на встановлення фактичного місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження», за результатами яких виявлено відсутність позивача за податковою адресою.

За наведених обставин, відповідач вважає, що у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень та вересень 2013 року позивачем відображено недостовірні відомості про адресу його місцезнаходження, що є підставою для відмови у їх прийнятті.

У свою чергу, представник позивача у судовому засіданні звернув увагу на те, що в силу приписів статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV відомості про юридичну особу, у тому числі відомості про адресу її місцезнаходження, вважаються достовірними у разі їх внесення до Єдиного державного реєстру, доки до них не внесено відповідних змін. Враховуючи, що жодних записів про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» за його місцезнаходженням за адресою, що внесена до Єдиного державного реєстру, або записів про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, до Єдиного державного реєстру не вносились, представник позивача вважає, що твердження відповідача стосовно відображення платником податків у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень та вересень 2013 року недостовірних відомостей є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 46.5 статті 46 та пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Під обов`язковими реквізитами в силу приписів пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України розуміється інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Так, пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України).

Передбачений статтею 48 Податкового кодексу України перелік обов`язкових реквізитів декларації є вичерпним.

Наказом Міністерства Фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), затверджено форми податкової звітності з податку на додану вартість, у тому числі форму податкової декларації з цього податку.

Визначена вказаним нормативно-правовим актом форма декларації містить у собі усі визначені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов`язкові реквізити, а також передбачає заповнення визначених пунктом 48.4 цієї статті таких додаткових реквізитів, як індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Згідно з приписами пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10 статті 49 Податкового кодексу України).

Цією ж статтею передбачено, що у випадку подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються питання правомірності відмови податкового органу у прийнятті податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за серпень і вересень 2013 року, вирішення даного публічно - правового спору пов`язується з оцінкою цих документів в частині відповідності порядку їх заповнення вимогам чинного податкового законодавства.

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, податкові декларації позивача з податку на додану вартість за серпень і вересень 2013 року складені за формою, що затверджена наказом Міністерства Фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі визначені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов`язкові реквізити та передбачені пунктом 48.4 цієї статті додаткові реквізити - індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, що є обов`язковим для податкової декларації з цього податку, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» заповнені.

Оцінюючи твердження податкового органу про відображення позивачем у вказаних деклараціях недостовірних відомостей про адресу його місцезнаходження, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Частиною другою статті 17 зазначеного Закону визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб, зокрема, про адресу місцезнаходження юридичної особи.

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п`ята статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень і вересень 2013 року адреса його місцезнаходження, а саме: Київська область, Макарівський район, смт. Кодра, вул. Ковпака, буд. 2, відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Жодних записів про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу або про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у наведений вище період не вносилось.

Зазначені обставини підтверджується даними, що містяться у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 13.01.2014 (а.с. 79-82).

Доказів того, що на момент отримання податковим органом податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за серпень і вересень 2013 року місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» за адресою, вказаною позивачем у деклараціях, не було підтверджено у передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV порядку, відповідачем суду не надано.

Зважаючи на приписи частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, адреса місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження», що зазначена у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень і вересень 2013 року, та яка відповідає адресі, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, є достовірною.

За таких обставин, твердження податкового органу стосовно наявності у деклараціях з податку на додану вартість за серпень і вересень 2013 року недостовірних даних щодо місцезнаходження юридичної особи позивача суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Відповідно до пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що у ході судового розгляду справи представником відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про наявність законодавчо визначених підстав для неприйняття поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень і вересень 2013 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання протиправною відмови Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області у прийнятті вказаних декларацій підлягають задоволенню.

Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Таким чином, задоволення судом позовних вимог про визнання протиправною відмови податкового органу у прийнятті податкових декларацій платника податків означає, що відповідне рішення податкового органу не створило жодних правових наслідків для платника податків, а його податкові декларації вважаються поданими у день їх фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відтак, фактичне виконання позивачем обов`язку подання податкової звітності та встановлення судом факту протиправності відмови Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області у прийняті податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВТК Відродження» з податку на додану вартість за серпень і вересень 2013 року не потребує додаткового захисту прав позивача у вигляді визнання цих податкових декларацій такими, що подані у день їх фактичного отримання відповідачем.

Крім того, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження податкового органу, пов`язані з обліком податкових зобов'язань платника податків, відображенням показників розрахунку з бюджетом, коригуванням податкових зобов`язань та податкового кредиту тощо.

Такий обов'язок податкового органу випливає із положень Податкового кодексу України і жодного судового рішення не потребує.

Відтак, позовні вимоги позивача в частині визнання його податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень і вересень 2013 року такими, що подані у день їх фактичного отримання відповідачем, задоволенню не підлягають, оскільки є формою втручання в дискреційні повноваження податкового органу та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 68 грн. 82 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області у прийнятті податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження" з податку на додану вартість за серпень та вересень 2013 року.

3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВТК Відродження" витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 29 січня 2014 року.