Рішення № 36983154, 05.02.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2014 р. Справа № 914/4623/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альберт - Київгума ЛТД», м. Київ

до відповідача: Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс», м. Рава-Руська, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 9 611, 90 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Альберт - Київгума ЛТД» подано позов до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» про стягнення суми заборгованості у розмірі 9 611,90 грн.

Ухвалою суду від 11.12.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 15.01.2014р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 15.01.2014р. розгляд справи відкладено на 03.02.2014р.

27.01.2014р. від позивача надійшли пояснення по справі (вх. № 3058/14) , в який просить слухати справу без участі представника позивача. Також, позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримують повністю, просять задовольнити повністю та стягнути 8 708,78 грн. - сума основного боргу, 166,83 грн. - проценти за користування коштами та 736,29 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання (розрахунок заборгованості додається).

В судове засідання відповідач явку повноважного представника не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не подав, правом на судовий захист не скористався. Поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі повернулась з відміткою: «за закінченням терміну зберігання», яка надсилалась судом на адресу: 80316, Львівська область, Жовківський район, вулиця Калнишевського, будинок 5, що зазначена позивачем у позовній заяві та вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо відповідача. Ухвалу про порушення провадження у справі від 11.12.2013р., яка надсилалась судом на адресу 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 214 (зазначена позивачем у позовній заяві для листування), отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвала суду від 15.01.2014р. про відкладення розгляду справи надіслана відповідачу за належною адресою.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 03.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

01.04.2011р. між позивачем (продавець за договором) та відповідач (покупець за договором) укладено договір № 4-11 (далі за текстом - Договір), згідно якого продавець виготовляє і передає, а покупець приймає і оплачує товар у порядку і на умовах, визначених Договором. Найменування, ціна та кількість товару визначаються на кожну окрему поставку.

01.04.2011р. сторонами підписано Протокол розбіжностей до Договору № 4-11 від 01.04.2011р. та дойденно згоди про внесення змін до тексту договору.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 11 009,78 грн., що підтверджуються видатковою накладною №АК-0000665 від 04.11.2013р. та довіреністю №К-60 від 04.04.2013р. на отримання цінностей від позивача. Товар був отриманий, що підтверджується підписом відповідальної особи на накладній.

Відповідно до п.2.7. договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах відстрочки платежу, що не перевищує 45 календарних днів від дати підписання покупцем видаткової накладної на отримання товару від продавця.

Позивач зазначає, що на електрону адресу відповідача 19.08.2013р. направлено лист № 68 з вимогою сплати борг. Проте даний лист залишений без відповіді.

Крім цього, позивач направив на адресу відповідача надіслав лист-претензію №72 від 19.08.2013р. з вимогою сплати боргу в розмірі 11 009,78 грн., терміном до 03.09.2013р., який отриманий відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте лист - претензія також залишенні без відповіді.

30.10.2013р. між позивачем та відповідачем підписано Акт №1 заліку взаємних вимог, за яким борг відповідача зменшується за рахунок заборгованості позивача перед відповідачем на 2 301,30 грн.

З матеріалів справи вбачається, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 8 708,48 грн. що не заперечується відповідачем, та вбачається з акту №1 заліку взаємних вимог.

За неналежне виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 166,83 грн. та 736,29 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Доказів повного або часткового погашення заборгованості на момент розгляду справи в суді сторонами суду не подано.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, є факт існування заборгованості, що становить 8 708,78 грн., яка виникла за несвоєчасний розрахунок відповідача за отриманий товар згідно видатковою накладною №АК-0000665 від 04.11.2013р. Однак Актом №1 від 30.10.2013р. заліку взаємних вимог, підтверджується заборгованість в сумі 8 708,48 грн., що підписаних сторонами без жодних застережень.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів проведення повної оплати вартості отриманого товару не представив. Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 8 708,48 грн. що підтримується згідно акту №1 від 30.10.2013р. заліку взаємних вимог на який посилається позивач, оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. В частині стягнення 0,30 грн. основного боргу слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає 3 % річних за період з 21.05.2013р. по 29.10.2013р. (сума заборгованості 11 009,78 грн. *3% *162 кількість днів прострочення/365 = 146,60 грн.) в сумі 146,60 грн.; з 30.10.2013р. по 25.11.2013р. (сума заборгованості згідно заліку взаємних вимог 8 708,48 грн. *3% *27 кількість днів прострочення/365= 19,33 грн.) В сумі 165,93 грн. В частині стягнення 3% річних в сумі 0,90 грн. слід відмовити.

Пунктом 5.1. Договору, у випадку порушення покупцем умов оплати, зазначених в п.2.7. цього Договору, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу, за кожен день прострочення.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ч.5 ст.254 ЦК України) дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня за 183 дні з 21.05.2013р. в сумі 731,75 грн. В частині стягнення пені в сумі 4,57 грн. слід відмовити.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 610-612, 625, 626, 629, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірма «Едельвейс» (юридична адреса: 80316, Львівська область, Жовківський район, місто Рава-Руська, вулиця Калнишевського, будинок 5; фактична адреса: 79040, місто Львів, вулиця Городоцька, 214; ідентифікаційний код юридичної особи 13808034) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Альберт-Київгума Лтд» (юридична адреса: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Кутузова, будинок 127: фактична адреса: 03039, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 6; ідентифікаційний код юридичної особи 25274980) 8 708,48 грн. - суми основного боргу, 165,93 грн. - 3% річних, 731,75 грн. - пені та 1 719,47 грн. - витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 05.02.2014 року.

Суддя Коссак С.М.