Постанова № 36983151, 30.01.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р. Справа № 809/154/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Бойко Л.М.,

за участю представника позивача - Ковалюк Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" про стягнення заборгованості в сумі 328 585,93 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

13.01.2014 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 328 585,93 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статтею 38 Податкового кодексу України не сплатив узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 325 834,35 гривень та по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 2 751,58 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття, хоча про час дату та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується інформацією із офіційного сайту «Укрпошта», копіями списку відправлень рекомендованих листів за №527 та списку згрупованих поштових відправлень та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.65, 66, 66а). Відповідач своїм правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності відповідача.

Оцінивши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області, є платником податку на додану вартість та земельного податку з юридичних осіб.

Відповідачем допущено утворення податкового боргу в розмірі 328 585,93 гривень, що виник в результаті несплати самостійно задекларованих сум з податку на додану вартість в розмірі 303 097,00 гривень, штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22 737,35 гривень застосованих за порушення граничних строків сплати сум податкового зобов'язання та внаслідок несплати самостійно задекларованої суми земельного податку в розмірі 2 751,58 гривень.

Суми невиконаних відповідачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість визначені:

податковими деклараціями з податку на додану вартість поданими відповідачем позивачу від 20.12.2012 року №9080492347 на суму 18 468,00 гривень, від 21.01.2013 року №9085593941 на суму 3 179,00 гривень, від 20.02.2013 року №9008357715 на суму 6 496,00 гривень, від 20.03.2013 року №9014715767 на суму 33 560,00 гривень, від 22.04.2013 року №9022713326 на суму 14 401,00 гривень, від 20.05.2013 року №9029322705 на суму 14628,00 гривень, від 20.06.2013 року №9036773179 на суму 31 151,00 гривень, від 22.07.2013 року №9044380299 на суму 34 260,00 гривень, від 20.08.2013 року №9051815175 на суму 43117,00 гривень, від 20.09.2013 року №9059117995 на суму 28 670,00 гривень, від 18.10.2013 року №9066297801 на суму 36 451,00 гривень та від 20.11.2013 року №9074983208 на суму 38716,00 гривень (а.с. 21-44);

податковими повідомленнями-рішеннями форми «Ш» за №0000141592 від 10.01.2013 року на суму 3048,92 гривень та №0000151592 від 10.01.2013 року на суму 19688,43 гривень, прийнятими на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за №14036/1592/05489158 від 25.05.2012 року (а.с. 9-16);

Суми невиконаних відповідачем грошових зобов'язань по сплаті земельного податку з юридичних осіб, самостійно визначених відповідачем, відповідно до витягу з облікової картки платника ПрАТ «Івано-Франківськторф» по платежу - земельний податок з юридичних осіб становить 2751,58 гривень (а. с. 45-48).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пунктів 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 9.1 статті 9 Податкового кодексу України, до загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на додану вартість; плата за землю.

Відповідно до статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).

У відповідності до статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Відповідно статті 269 Податкового кодексу України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

У відповідно до статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача зі сплати податку на додану вартість та земельного податку у відповідності до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту подання таких податкових декларацій, а грошові зобов'язання визначені податковими повідомленнями-рішеннями, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з моменту отримання податкового повідомлення-рішення. Доказів їх оскарження, на час розгляду справи, суду не надано.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідачем не сплачено податок на додану вартість в розмірі 325 834,35 гривень та земельний податок з юридичних осіб в розмірі 2 751,58 гривень до державного бюджету в строки визначені нормою Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України вручено податкову вимогу за №1525 від 01.08.2012 року, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення податкового зобов'язання, не сплатив (а.с.17).

Таким чином, податок на додану вартість в розмірі 325 834,35 гривень та земельний податок з юридичних осіб в розмірі 2 751,58 гривень утворює податковий борг відповідача в загальному розмірі 328 585,93 гривень, який ним не сплачено.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків в обслуговуючих банках та за рахунок готівки Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськторф" (код ЄДРПОУ 05489158) в дохід бюджету кошти на погашення податкового боргу в розмірі 328 585 (триста двадцять вісім тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 93 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 04.02.2014 року.