Рішення № 36982990, 05.02.2014, Апеляційний суд Харківської області

Провадження : 22ц/790/1480/14 Головуючий 1-ї інстанції - Юдін Є.О.

Справа № 2-635/10150/13 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : житлове.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.

при секретарі - Ткаченко Г.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поновлення порушеного права на користування житлом, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поновлення порушеного права на користування житлом та стягнення витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що у вересні 2007 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб, після якого подружжя почало проживати разом по АДРЕСА_1. За зазначеною адресою він був зареєстрований як член сім'ї.

В кінці 2012 року між сторонами почались сварки, що змусило його тимчасово залишити спірне житло в продовж часу, але не більш ніж 6 місяців.

В травні 2013 року позивач отримав заочне рішення Харківського районного суду Харківської області про розірвання шлюбу, виселення та зняття його з реєстрації.

До теперішнього часу він не має можливості користуватися не лише житловим будинком, але й власними речами.

Крім того, він був змушений звернутись до адвоката за правовою допомогою, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача витрати в сумі 2 100 грн.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 проти позову заперечували, оскільки ОСОБА_2 добровільно виїхав з зазначеного приміщення, забравши усі свої речі і на сьогоднішній день не є членом сім'ї відповідачки.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09 січня 2014 року позов задоволено.

Поновлено порушене право ОСОБА_2 на користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені витрати на правову допомогу у розмірі 2 100 грн.

Судові витрати залишено за рахунок позивача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

В силу ч.1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його родини за ним зберігається житло впродовж 6 місяців.

В силу ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності її понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.

Згідно ч.1 ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Згідно ч. 4 ст. 64 ЖК України, якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Згідно ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ч. 4 ст. 156 ЖК України, припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Судом встановлено, що власником спірного житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу від 12.10.2007 року.

29 вересня 2007 року сторони по справі уклали шлюб.

Позивач ОСОБА_2 з 26 грудня 2007 року поселився та був зареєстрований у спірний будинок як член сім'ї власника будинку ОСОБА_1

Вказані обставини були також встановлені рішенням апеляційного суду Харківської області від 26 листопада 2013 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про виселення та зняття з реєстрації із житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.28-29).

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто вищезазначеними судовими рішеннями встановлена судова преюдиція щодо права ОСОБА_2, позивача по справі, на спірне житлове приміщення, як бувшого члена сім'ї власника будинку.

Оскільки ОСОБА_2 вселився до спірного будинку як член сім'ї власника то він набув право користування вказаним житловим приміщенням, у зв'язку з чим суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача про поновлення порушеного права на користування житлом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині законне і обґрунтоване, ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Посилання апелянта на те, що позивач ніколи не був членом сім'ї власника ОСОБА_1, з огляду на вимоги ст. 64 ЖК України, якою встановлено, що до членів сім'ї відноситься тільки дружина, а ОСОБА_2 був чоловіком власника є безпідставними, оскільки за змістом вказаної норми права законодавець встановив, що до члена сім'ї наймача відноситься один із подружжя.

Разом з тим, апеляційна скарга в частині розміру судових витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 цього Кодексу до судових витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідачки на користь ОСОБА_2 2 тисячі 100 грн. витрат на правову допомогу, суд зазначив, що ці витрати пов'язані з оплатою допомоги фахівця в галузі права і документально підтверджені.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" граничний розмір витрат, пов'язаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі, у разі якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, яка обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі за годину роботи виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати.

Суд на зазначене уваги не звернув і не з'ясував який граничний розмір такої компенсації.

Як вбачається акту виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги від 20.05.2013 року, укладеному між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_4 розмір юридичних послуг визначений з урахуванням юридичних консультацій стосовно заочного рішення про виселення за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за складання заяви про скасування заочного рішення, ознайомлення з матеріалами справи та інше. Тобто вказані юридичні послуги не стосувались спору за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поновлення порушеного права на користування житлом.

Матеріали справи свідчать про те, що адвокат позивача приймав участь у судових засіданнях 19.12.2013 року з 11 години 20 хвилин до 11 години 33 хвилин, 26.12.2013 року - з 11 години 30 хвилин з 11 години 40 хвилин та 09.01.2014 року з 11 години до 12 години 12 хвилин. Таким чином колегія суддів вважає за можливе визначити розмір витрат на правову допомогу у сумі 974 грн. 40 коп.

З урахуванням викладеного судове рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення компенсації понесених витрат на правову допомогу підлягає зміні з підстав, передбачених ч. 2 ст.309 ЦПК України.

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 09 січня 2014 року в частині стягнутих витрат на правову допомогу у розмірі 2 100 грн. змінити, зменшити розмір судових витрат на правову допомогу до 974 грн. 40 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно, проте може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді