Ухвала суду № 36982688, 05.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1008/3030/12 Головуючий у І інстанції Жук М.В.Провадження № 22-ц/780/454/14 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.Категорія 45 05.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

27 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Березовенко Р.В., Верланова С.М.

при секретарі Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Посилався на те, що з 1992 року по 2000 рік перебував у зарєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, а після розірвання шлюбу продовжував проживати з відповідачкою однією сім'єю до серпня 2009 року.

За час спільного проживання сторони побудували будинок АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 0,15 га.

Оскільки спірні будинок та земельна ділянка зареєстровані на ім'я відповідачки, в добровільному порядку розподілити їх вона не бажає, позивач просив визнати за ним та відповідачкою право властості по 1/2 частині спірних будинку та земельної ділянки та розподілити їх в натурі.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали.

Заперечуючи позовні вимоги позивача, відповідачка посилалася на те, що спірне майно було набуто під час перебування у шлюбі з відповідачем, однак є її особистою власністю, оскільки земельна ділянка була набута нею в порядку приватизації, а будинок будувався за рахунок коштів, отриманих від продажу належного їй до шлюбу з позивачем будинку.

Крім того, зазначала, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного прав, оскільки їх шлюб було розірвано у 2000 році і саме із цього часу почався перебіг строку позовної давності, будь-які підстави для поновлення строку відсутні.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 18 березня 2013 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку та на ? частину земельної ділянки площею 0,150 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку та на ? частину земельної ділянки площею 0,150 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Проведено поділ майна в натурі за варіантом, запропонованим висновком будівельно-технічної експертизи, проведеної експертами ДП «Київська обласна багатопрофільна лабораторія науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (а.с.39-49, 78-79).

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду з підстав невідповідності його вимогам матеріального та процесуального права.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що сторони розірвали шлюб в судовому порядку 26 травня 2000 року, а з позовною заявою позивач про поділ майна подружжя звернувся 07 травня 2012 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності. Після розлучення з позивачем вони не проживали однією сім»єю та не вели спільне господарство, а тому, враховуючи вимоги та положення ст..267 ЦК України, просила застосувати строк позовної давності. Проте, її заяву суд залишив без задоволення. Факт не проживання позивача та відповідачки однією сім»єю могли підтвердити свідки, але суд відмовив у їх допиті.

Оскільки суд безпідставно не застосував строки позовної давності та вирішив спір по суті, відповідачка просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову з цих підстав.

Згідно п.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

По справі встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зарєстрованому шлюбі з 1992 року по 2000 рік.

За час спільного проживання сторони побудували будинок АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 0,15 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Як роз»ясненено Пленумом Верховного Суду України щодо застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України, передбачений ч. З ст. 29 КпШС трирічний строк позовної давності для вимог про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, застосовується, коли ці вимоги заявлені після розірвання шлюбу, і обчислюється починаючи з дня, коли котрийсь із розведеного подружжя дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на це майно після розірвання шлюбу.

Згідно із ч. 2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 та станом на час звернення до суду з даним позовом, проживав та був постійно зареєстрованим у спірному будинку, що, зокрема, підтверджується актом обстеження житлового будинку від 12 січня 2013 року (а.с. 81), висновком по матеріалах перевірки Васильківського MB ГУ МВС Київській області від 26 грудня 2012 року (а.с. 82-83), постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 13 квітня 2012 року (а.с. 85-86).

Так, з висновку по матеріалах перевірки ст. ДІМ Василтьківського МВ ГУ МВС України від 26 грудня 2012 року видно, що у ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживають у спільному будинку в АДРЕСА_1, знаходяться в офіційному розлученні. З пояснень ОСОБА_3 вбачається, що з колишньою дружиною проживають у різних кімнатах та не ведуть спільне господарство на протязі двох років. Опитана гр..ОСОБА_2 пояснила, що дійсно знаходиться в розлученні із своїм чоловіком, але живуть в одному будинку в різних кімнатах та спільного господарства не ведуть (а.с.82).

У зв»язку з зазначеним, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що до звернення позивача до суду з позовом про поділ майна подружжя (травень 2012 року) відповідачка не оспорювала право останнього на зазначений будинок, не заперечувала проти його проживання в будинку та користування спірним майном, а тому вважав, що підстави застосування у даному випадку строку позовної давності відсутні.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, підстави для скасування рушення суду відсутні.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що у ході розгляду справи в апеляційній інстанції позивач наголосив на тому, що він погоджується передати відповідачці будь-яку частину будинку із запропонованого експертом варіанту поділу будинку в натурі та здійснити необхідні переобладнання за власний рахунок ( рішення суду в цій частині не оскаржувалося та не перевірялося).

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.307,308 ЦПК України, колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: