Рішення № 36982649, 21.01.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/11/2014р. Головуючий в І інстанції Стамбула Н.В.

Категорія 41 Доповідач: Кутурланова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року січня місяця 21 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Кутурланової О.В.

Суддів Орловської Н.В.

Майданіка В.В.

При секретарі Гончар К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 15 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту житлово-комунального господарства Херсонської міської ради, як правонаступника Управління житлового господарства Херсонської міської ради, ОСОБА_3 про визнання договору найму жилого приміщення недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

02.07.2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до управління житлового господарства Херсонської міської ради про визнання недійсним договору найму жилого приміщення за №543, укладеного 5.11.2010 року управлінням житлового господарства Херсонської міської ради з ОСОБА_4 про надання останній у користування безстроково житла, кімнати АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 19.04.2004 року на підставі ордера вона була вселена в кімнату гуртожитку АДРЕСА_1, зареєстрована в ній і постійно проживає, що підтверджується наданими нею доказами. Відповідач, уклавши з ОСОБА_4 договір найму на зайняте нею приміщення, порушив її конституційне право на житло, оскільки договір є підставою для виселення її з жилого приміщення, вона також позбавлена можливості приватизувати житло у гуртожитку, в якому постійно проживає з 2001 року.

Оскільки договір найму жилого приміщення укладений з порушенням вимог закону, позивачка просила суд визнати недійсним договір найму жилого приміщення №543 від 05.11.2010 року, укладений між управлінням житлового господарства Херсонської міської ради та ОСОБА_4, та визнати її наймачем кімнати АДРЕСА_1.

Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 16 серпня 2012 року ОСОБА_3 залучено до участі в справі як співвідповідача.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до управління житлового господарства Херсонської міської ради, ОСОБА_4 про визнання договору найму недійсним відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог.

Додатковим рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 червня 2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання наймачем кімнати АДРЕСА_1 за необґрунтованістю позовних вимог. В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_2 просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати її наймачем кімнати АДРЕСА_1. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 23 вересня 2013 року рішення районного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання договору найму жилого приміщення недійсним скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11 грудня 2013 року рішення апеляційного суду Херсонської області від 23 вересня 2013 року в частині перегляду рішення суду першої інстанції щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання її наймачем жилого приміщення скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання її наймачем спірного приміщення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 з 25 лютого 1987 року зареєстрована у кімнаті №505 гуртожитку, її реєстрація не скасована, відтак позивачці видано ордер на кімнату, у якій проживає інша особа.

Проте колегія суддів не може у повній мірі погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної сільської ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Статтями 127, 128, 129 ЖК України передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства та профспілкового комітету. Єдиною підставою для вселення в гуртожиток є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства.

Судом встановлено, що у квітні 2004 року ОСОБА_2, як працівнику державного комунального підприємства «Херсонелектротранс», на балансі якого знаходився гуртожиток АДРЕСА_1, видано ордер на право зайняття кімнати №505, склад сім'ї - дві особи.

Рішенням Херсонської міської ради від 19 червня 2007 року № 310 гуртожитокАДРЕСА_1 переданий на баланс управління житлового господарства Херсонського міського виконавчого комітету Херсонської міської ради.

Рішенням Херсонської міської ради від 8 жовтня 2010 року № 1666 зобов'язано відділ по обліку та розподілу житлової площі міської ради укласти з громадянами договори найму на жилі приміщення вказаного гуртожитку згідно з реєстрацією.

5 листопада 2010 року між ОСОБА_3 та управлінням житлового господарства Херсонської міської ради укладено договір найму жилого приміщення, відповідно до якого ОСОБА_3 надано у безстрокове користування жиле приміщення АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 5 вересня 2012 року визнано недійсним договір найму, укладений 5 листопада 2010 року між ОСОБА_3 та управлінням житлового господарства Херсонської міської ради, про надання ОСОБА_3 у безстрокове користування жилого приміщення АДРЕСА_1.

Зважаючи на те, що позивачка користується спірним жилим приміщенням відповідно до ордеру, який згідно ст.58 ЖК України є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення, то обраний позивачкою спосіб судового захисту, а саме визнання її наймачем жилого приміщення, на думку колегії суддів, не відповідає вимогам закону.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про визнання її наймачем житлового приміщення підлягає скасуванню оскільки підставою для відмови у задоволенні позовних вимог є не відсутність у позивачки права на проживання у спірному жилому приміщенні, як зазначив суд першої інстанції, а те, що на час вирішення спору позивачка законно користується цим житлом, в яке вселилася на підставі ордеру, зареєстрована в ньому у передбаченому законом порядку, її право не порушено, а отже підстави для задоволення позову відсутні, а тому рішення суду першої інстанції в наведеній частині підлягає скасуванню відповідно до ст.309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову з підстав, визначених ст.ст.58,127-129 ЖК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І ШИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 15 квітня 2013 року в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог про визнання її наймачем житлового приміщення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову з підстав, визначених ст.ст.58,127-129 ЖК України.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді