Рішення № 36982500, 03.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/7738/13-ц Головуючий у І інстанції Яковлєва Л.В.Провадження № 22-ц/780/182/14 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.Категорія 16 03.02.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Березовенко Р.В., Верланова С.М.

при секретарі Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИЛА:

30.07.2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказував, що перебуває з відповідачкою ОСОБА_3 у шлюбі з 14 лютого 1996 року.

Від шлюбу мають неповнолітніх дітей, а саме синів - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вказував, що сімейне життя не склалось через різні погляди на життя та сімейні відносини, непорозуміння та постійні сварки, приниження, втрату поваги та кохання один до одного, відсутність бажання примиритись. На підставі вищезазначеного позивач просив розірвати шлюб.

На обґрунтування позову наголошував на тому, що з липня 2011 року не проживає з ОСОБА_3 однією сім'єю, не веде з нею спільного господарства, не цікавиться її життям та не приймає участі в ньому. Бачиться з відповідачкою дуже рідко, в основному в залах суду щодо наявних спорів. З липня 2011 року проживає окремо від дружини в квартирі матері, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1. Шлюбні стосунки між ними припинено з липня 2011 року. Він у грудні 2012 року звертався до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до відповідачки про розірвання шлюбу та поділ спільно набутого майна. Відповідачка подавала зустрічний позов про визнання правовідношення між подружжям шлюбним та встановлення фіктивності вимог про розірвання шлюбу. Під час розгляду справи судом двічі надавався час на примирення, однак позитивних наслідків це не мало, оскільки сторони не примирились. Разом з тим, на підставі його заяви первісний позов в частині розірвання шлюбу ухвалою суду від 30.07.2013 року було залишено без розгляду. В задоволенні зустрічного позову рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.07.2013 року відмовлено.

Він на даний час звернувся з новим позовом про розірвання шлюбу, оскільки примирення з відповідачкою є неможливим, просив позов задовольнити та розірвати шлюб з відповідачкою.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 30 жовтня 2013 року позов задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_3, вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі позивач просив внести зміни в мотивувальну частину рішення в частині висновку щодо дати припинення шлюбних відносин з травня 2013 року, вказавши дату -вересень 2011 року, в іншій частині рішення залишити без змін.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 просила скасувати рішення суду і закрити провадження у справі з тих підстав, що є рішення суду, яке набрало законної сили від 30 липня 2013 року з приводу спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Крім того, зазначала, що суд не вжив заходів до примирення подружжя, а також порушив її право на поданя зустрічного позову.

Апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення частково.

Апеляційна скарга відповідачки задоволенню не підлягає.

По справі встановлено, що подружжя ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 14 лютого 1996 року. Від шлюбу мають неповнолітніх синів - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як видно з матеріалів справи, 03 грудня 2012 року позивач ОСОБА_3 звертався з позовом про розірвання шлюбу до відповідачки ОСОБА_6

ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання правовідношення між подружжям шлюбними та встановлення фіктивності вимог про розірвання шлюбу.

Згідно ухвали суду від 20 грудня 2012 року подружжю ОСОБА_3 та ОСОБА_3 надано було строк для примирення терміном один місяць -до 20.01.2013 року.

Ухвалою суду від 02 лютого 2013 року подружжю повторно надавався строк для примирення терміном три місяці-до 03 травня 2013 року.

30 липня 2013 року ухвалою суду було задоволено заяву позивача ОСОБА_3 про залишення його позовної заяви про розірвання шлюбу без розгляду.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 30 липня 2013 року у задоволенні зустрічного позову про визнання правовідношення між подружжям шлюбним та встановлення фіктивності вимог про розірвання шлюбу відмовлено.

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог позивача про розірвання шлюбу, суд виходив з обставин справи, положень ст..ст.110,112 СК України та дійшов правильного висновку, що між сторонами у справі подальше спільне життя неможливе, сім'я фактично розпалась, що унеможливлює їх сумісне співіснування, шлюбні відносини між ними припинено та є неприпустимими, а подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам.

Разом з тим, колегія суддів не може у повній мірі погодитися з висновками суду про те, що шлюбні стосунки між сторонами припинено з травня 2013 року, оскільки такий висновок суду ґрунтується на припущеннях та не відповідає іншим матеріалам справи.

Зокрема, як вже зазначалося, позивач ще у грудні 2012 року звертався до суду з позовом про розірвання шлюбу, в якому вказував на те, що з червня 2011 року він не проживає з відповідачкою, не веде з нею спільне господарство, не підтримує шлюбні стосунки. З метою збереження сім»ї сторін судом надавався строк на примирення. Проте, як видно з ухвал Бориспільського міськрайонного суду від 20 грудня 2012 року та від 01 лютого 2013 року позивач заперечував можливість примирення та поновлення сімейних стосунків та зазначав, що з дружиною тривалий час проживають окремо та не підтримують сімейні відносини.

За таких обставин, на думку колегії, посилання суду у мотивувальній частині рішення на припинення шлюбних відносин сторонами саме з травня 2013 року слід виключити, залишивши рішення суду про розірвання шлюбу без змін.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_3, то на думку колегію суддів вони не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.

Так, на обґрунтування апеляційної скарги, відповідачка посилається на те, що суд зобов»язаний був закрити провадження у справі з тих підстав, що є рішення суду від 30 липня 2013 року, що набрало законної сили з приводу спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 30 липня 2013 року Бориспільським міськрайонним судом було прийнято рішення за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання правовідношення між подружжям шлюбним та встановлення фіктивності вимог про розірвання шлюбу. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено (а.с.40-41).

Відповідно до ухвали Бориспільського міськрайонного суду від 30 липня 2013 року позов ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України.

В силу ч.2 ст.207 ЦПК України наявність ухвали про залишення позову без розгляду не позбавляє позивача на звернення до суду з новим позовом.

За таких підстав у суду були відсутні підстави для закриття провадження у справі за його позовом про розірвання шлюбу.

У даному випадку посилання відповідачки по даній справі на рішення суду від 30 липня 2013 року, що набрало законної сили з приводу спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих саме підстав є безпідставним.

Не можна також вважати обґрунтованими доводи апелянта ОСОБА_3 про те, що суд, в порушення вимог СК України, не вжив заходів щодо примирення сторін, оскільки, як видно з матеріалів справи, такі заходи судом застосовувалися, але позитивних результатів не дали.

Щодо посилання відповідачки на те, що суд порушив її право на звернення із зустрічним позовом, то вони спростовуються матеріалами справи.

Як вказувала ОСОБА_3 про заявлений позивачем позов вона дізналася 09 жовтня 2013 року, рішення про розірвання шлюбу судом було прийнято 30 жовтня 2013 року. Про час та місце слухання справи ОСОБА_3 була повідомлена належним чином (а.с.31), в заяві на ім.»я суду просила закрити провадження у справі, її заяву - розглянути без її участі (а.с.33-34).

Той факт, що відповідачка не скористалася (мала достатньо часу та можливість) своїм правом на подання зустрічного позову не може свідчити про порушення судом даного їй права на звернення із зустрічними вимогами.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 рішення суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, керуючись ст..307, 309 ЦПК України, колегія

Вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2013 року змінити. Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на припинення шлюбних відносин з травня 2013 року.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: