Постанова № 36981751, 03.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лазарєв В.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 року справа №805/16216/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенко М.М.

при секретарі судового засідання:

за участю сторін:

від позивача:

від відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

ОСОБА_3

Нейрановський А.О. - за дов. від 28 жовтня 2013 року

Чухляк О.О. - за дов. від 31 липня 2013 року

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області

на постанову

Донецького окружного адміністративного суду

від 20 грудня 2013 року

по адміністративній справі № 805/16216/13-а (суддя Лазарєв В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресс-Цивільпроект»

до

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області

про

визнання дій протиправними, скасування постанови № 250 від 26 вересня 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року частково задоволенні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресс-Цивільпроект» (далі товариство, позивач у справі) до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Донецькій області (надалі інспекція, відповідач у справі) внаслідок чого визнана протиправною та скасована постанова Інспекції від 26 вересня 2013 року № 250 про накладення на товариство штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 103230 грн. з мотивів протиправності її прийняття (арк. справи 87-89).

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на винесення постанови без надання вірної правової оцінки обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі (арк. спр. 244-245).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Інспекцією 5 липня 2013 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а саме об'єкту будівництва - гараж з мансардою за адресою: Першотравневий район, с. Б. Коса, вул. Безуха 223 а, результати якої викладені в акті перевірки (арк. справи 31).

На підставі акту перевірки 26 вересня 2013 року Інспекцією винесено оскаржувану постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 103230,00 грн. за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а саме: за порушення розділу 5; пункту 10.17 розділу 10, пункту 5.28 ДБН 360-92 ** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень та статтей 39, 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», визнано винним позивача у вчиненні правопорушення передбаченого частиною 1 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553.

Оцінюючи порушення розділу 5; пункту 10.17 розділу 10, пункту 5.28 ДБН 360-92 ** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень та статей 39, 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» суд першої інстанції виходив з того, що за вимогами пункту 10.17 ДБН 360-92 ** Містобудування забороняється планування і забудова міських і сільських поселень, у трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво. Статтею 88 «Прибережні захисні смуги» Водного кодексу України передбачено, що уздовж морів та навколо заток і лиманів встановлюється прибрежна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. В межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі - Закон) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

За приписами частини 1 статті 2 Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, в тому числі, обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням.

Частина 1 статті 16 Закону встановлює, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Частиною 1 статті 17 Закону передбачено, що на підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Частиною 1 статті 25 Закону визначено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

З аналізу зазначених норм вбачається, що генеральний план є основою для розроблення на підставі нього плану земельно-господарського устрою, внаслідок розроблення якого відбувається забудова території, яка повинна бути у відповідності до державних будівельних норм, стандартів та правил.

Зі схеми генерального плану масштабу 1:10000, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 61), вбачається, наявність двокілометрової прибережної смуги та 100 метрової пляжної зони. Згідно примітки до пункту 5.28 ДБН 360-92** в указаній зоні сформованих курортних міст і селищ допускається збереження існуючих капітальних споруд житлово-громадського призначення за умови забезпечення збереження існуючих капітальних споруд житлово-громадського призначення за умови забезпечення санітарно-гігієнічних умов їх експлуатації. Проектом передбачається збереження існуючих капітальних закладів відпочинку та житлової забудови в 100 м пляжній зоні при умові забезпечення централізованою каналізацією всієї забудови з направленням стічних вод на очисні споруди м. Маріуполь (розділ 13.2 Каналізація, пояснювальної записки проекту стор. 42,43).

В розділі «Переважні, супутні та допустимі види використання території» (стор. 49) вказаний перелік видів використання 100 метрової пляжної зони, а саме: пляжі, рятувальні станції, лодочні станції, яхт-клуби, елінги, сквери, бульвари, відкриті спортивні майданчики, тенісні корти, душові кабіни, кабіни для перевдягання, дитячі майданчики та майданчики для відпочинку, лінійні мережі, пункти першої медичної допомоги. Генеральним планом згідно ДБН Б.1.1- 15:2012 пункт 5.5.5 визначаються: -території містобудівних потреб, існуюча та проектна межа населеного пункту; -перспективне функціональне зонування території (житлові, громадської забудови, ландшафтно-рекреаційні, виробничі, складські, комунальні та інші).

Таким чином, генеральним планом, розміщення нової житлової громадської забудови та закладів відпочинку як на вільних, так і на забудованих ділянках 100 метрової зони не передбачається. На кресленнях генерального плану вказана узгоджена службами Першотравневого району територія регіонального ландшафтного парку з урахуванням охоронної зони парку.

Пунктом 8.2 пояснювальної записки до Генерального плану визначено, що територія Білосарайської Коси є державним заказником, входить до складу регіонального ландшафтного парку «Меотида».

Згідно з статтею 39 Закону України «Про природно-заповідний фонд» для забезпечення необхідно режиму охорони природних комплексів та об'єктів природних заповідників, попередження негативного впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях встановлюються охоронні зони. При необхідності охоронні зони можуть встановлюватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також близько пам'яток природи, ботанічних садів, зоологічних парків і парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.

Відповідно до статті 40 вказаного Закону охоронні зони територій та об'єктів природно-заповідного фонду враховуються під час розробки проектно-планувальної та проектної документації.

За приписами частини 1 статті 3 цього Закону до природно-заповідного фонду України належать, в тому числі, природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.

Отже, колегія суддів вважає висновок окружного адміністративного суду, що регіональний ландшафтний парк «Меотида» не є природним комплексом та на нього не поширюються вимоги статті 39 Закону України «Про природно-заповідний фонд» є таким, що викладений за відсутності дослідження всього Закону стосовно визначення природно-заповідного фонду, природних комплексів.

З аналізу вказаної норми впливає, що в ній йдеться мова не про власне територію регіонального ландшафтного парку, а лише ділянки, яка є прилеглою до окремих ділянок регіонального ландшафтного парку.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Рішенням Мелекінської сільської ради № 6/20-1173 від 12 листопада 2012 року затверджено Генеральний план с. Белосарайська коса Мелекінської сільської ради Першотравневого району.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 368 від 13 липня 2013 року про затвердження ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту». Вказаним ДБН Б.1.1-15:2012 дійсно встановлено вичерпний перелік вимог, які пред'являються до змісту Генерального плану населеного пункт, що правильно встановлено судом першої інстанції.

Проте, пункт 4.3. цих ДБН також встановлює, що генеральний план повинен відповідати вимогам нормативно-правових та нормативних актів, стандартів; умовам щодо узгодження громадських державних та приватних інтересів, охорони навколишнього середовища та ефективного ресурсо-користування, збереження історико-культурної спадщини.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що під час розробки генерального плану проектувальник має орієнтуватися не тільки на ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту», а і інші нормативно-правові акти, державні будівельні норми, які містять певні вимоги щодо правильності розміщення об'єктів будівництва.

ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» встановлює, що ці норми обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

Згідно пункту 5.28 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затвердженого наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44, у приморських курортах підлягає охороні зона суворого режиму (перша зона санохорони), включаючи прибережну смугу моря, пляжі і територію, що підлягає до пляжів, завширшки не менше 100 м., яка повинна використовуватися переважно для організації зелених насаджень загального користування, набережних, бульварів, скверів, кліматолікувальних споруд, спортивних і дитячих майданчиків.

Примітка цього пункту ДБН встановлює, що у вказаній зоні курортних міст і селищ, що склалися, допускається збереження існуючих капітальних споруд житлово-цивільного призначення за умови забезпечення санітарно-гігієничних умов їх експлуатації.

Досліджуючи пояснювальну записку до генерального плану колегія суддів дійшла висновку, що в ній відсутні зазначені умови, за яких планується зберегти існуючі капітальні споруди житлово-цивільного призначення. Проектні пропозиції стосовно запровадження централізованої каналізації стосуються усього населеного пункту в цілому, проте не звертається увага на власне об'єкти 100м. прибережної смуги моря.

Відповідно до пункту 10.17 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» у трикілометровій зоні узбережжя Азовського і Чорного морів забороняється будівництво: а) промислових підприємств та інших об'єктів, не пов'язаних з розвитком і обслуговуванням курортів, крім морських портів та інших об'єктів морського транспорту, об'єктів рибної промисловості і організацій, які виконують берегозміцнювальні та протизсувні роботи; б) індивідуального житла, крім населених пунктів, вказаних у розпорядженні Кабінету Міністрів України; в) будинків, споруд і комунікацій у приморських прибережних смугах завширшки менше 100 м від урізу води, а у приморських курортних зонах за наявності пляжу - менше 100 м від його суходільної межі.

В генеральному плані також не зазначені незабудовані земельні ділянки, які знаходяться у 100-метровій охоронній зоні моря з метою попередження нового будівництва або з метою будівництва із дотриманням вимог чинного законодавства, що є порушенням пункту 10.17 ДБН та вірно визначено відповідачем в акті перевірки від 05.07.2013р. Зазначене також підтверджує фотознімок з картою цього району.

Таким чином, колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від 26 вересня 2013 року №250 про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресс-Цивільпроект» штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 103230,00 грн., оскільки її винесено обґрунтовано.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 5 ,9, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурного-будівельного контролю у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року у справі № 805/16216/13-а - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року у справі № 805/16216/13-а - скасувати частково.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресс-Цивільпроект» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови № 250 від 26 вересня 2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 103230,00 грн. відмовити.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року у справі № 805/16216/13-а - залишити без змін.

Судові витрати покласти на позивача.

Вступна та резолютивна частини постанови постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 3 лютого 2014 року. Постанова у повному обсязі складена та підписана у нарадчій кімнаті 3 лютого 2014 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко