Постанова № 36981216, 29.01.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 827/2319/13-а

29.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Ілюхіної Г.П.

секретар судового засідання Козловська С. О.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про відкладення розгляду справи,

позивач, ОСОБА_3- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про відкладення розгляду справи,

представник відповідача, Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі - Хістов Вадим Юрійович, довіреність № 109/05 від 11.01.14

розглянувши апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в місті Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Прохорчук О.В. ) від 10.10.13 у справі № 827/2319/13-а

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Управління державної міграційної служби України в місті Севастополі (вул. Пушкіна, 2, м.Севастополь,99011)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до Управління державної міграційної служби України в м.Севастополі про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення реєстрації постійного місця проживання позивачів за адресою: АДРЕСА_1 та про покладення на відповідача обов'язку зареєструвати місто постійного проживання позивачів за вище зазначеною адресою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.08.2013р. позивачі звернулись до відповідача із відповідною заявою та всіма необхідними документами, але відповідач, отримавши 10.09.2013р. ці документи не здійснив дій щодо проведення реєстрації місця проживання позивачів.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Севастополя від 10.10.2013р. позов задоволений у повному обсязі.

На зазначене судове рішення від Управління державної міграційної служби України в м.Севастополі надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову позивачам у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у ній.

Представник позивачів у судове засідання не з'явилась, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, надала суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Згідно приписів ч.4 ст.196 КАС України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез'явившегося представника позивачів, за наявними у матеріалах справи письмовими доказами, та враховуючи пояснення представника позивача по суті спору у минулому судовому засіданні.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виходив з того, що позивачами були виконані вимоги пункту 2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та надані всі документи для реєстрації місця проживання.

З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія з огляду на наступне.

Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначений порядок реалізації громадянами свободи пересування та вільного вибору місця проживання та встановлює випадки їх обмеження.

Згідно приписів статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон №1382) громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання. Для реєстрації особа або її законний представник подає:

- письмову заяву;

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (відповідно до абз.9 ст.3 Закону №1382, документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій наданий тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні);

- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

- талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України);

- документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

- війковий квіток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Відповідно до статті 11 Закону №1382 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.

Наказом МВС України №1077 від 22.11.2012р. затверджено Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів (далі - Порядок №1077).

З системного аналізу приписів Порядку №1077 виходить, що особа для реєстрації свого місця проживання, зобов'язана надати працівнику територіального підрозділу ДМС України, зокрема, оригінал паспорту, в який вносяться відомості про місце проживання або перебування.

На зазначені обставини не звернув уваги суд першої інстанції.

Судовою колегією безперечно встановлено, що позивачі спрямували на адресу відповідача пакет документів та ксерокопії першої сторінки своїх паспортів.

На особистий прийом до територіального відділу ДМС України в м.Севастополі з оригіналами документів позивачі не звертались, що позбавляло посадових осіб відповідача можливості перевірити належність паспортного документа особі, що його подала.

Судова колегія ретельно перевірила посилання представника позивачів на те, що вони неодноразово протягом 2013 року звертались на особистий прийом до керівництва ДМС України в м.Севастополі з приводу вирішити питання щодо реєстрації їх місця проживання, у зв'язку з чим були вимушені спрямувати документи для реєстрації саме поштою.

Колегія суддів вважає доводи позивачів неспроможними, оскільки вони спростовуються журналом обліку особистого прийому громадян, оригінал якого був оглянутий у судовому засіданні, а копія залучена до матеріалів справи.

Крім того, судова колегія зазначає, що позивачами у якості документів, що підтверджують право на проживання у кімнаті гуртожитку були надані: копія ордеру на вселення №36 від 01.04.2009: договір найму №25-а від 01.04.2009 та додатки до нього щодо пролонгації дії договору (арк.с.99-103).

Вказані документи, на час звернення позивачів до УДМС України в м.Севастополі, не могли вважатись належним підтвердженням права позивачів на проживання у гуртожитку з огляду на наступне.

Ордер на вселення позивачів у кімнату гуртожитку був їм наданий ТОВ «Нефтіда», договір найму житлової площі укладався на рік, та був продовжений останній раз, згідно додатку №46 від 01.01.2013р. на період з 01.04.2013р. по 31.12.2013р.

Разом з тим, рішенням господарського суду м.Севастополя від 10.12.2012р. у справі №5020-1079/2012, за позовом прокурора Ленінського району м.Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до ТОВ «Нефтіда» про зобов'язання до звільнення об'єкту оренди - будівлі гуртожитку, розташованої по АДРЕСА_1, та повернення цього майна, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р., та постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2013р., позов задоволено (арк.с. 140-141). Вказаними судовими рішенням встановлено, що строк дії договору оренди №988 цілісного майнового комплексу, зокрема, будинок гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, закінчився 29.12.2007 року.

За таких обставин, ТОВ «Нефтіда» не можна вважати належною стороною при укладенні з позивачами як самого договору найму так і додатків до нього, оскільки було неналежним орендодавцем.

Судова колегія також зазначає, що звернення позивачів щодо реєстрації місця проживання, яке було отримано відповідачем поштою, було у встановленому законом порядку розглянуто, та 12.09.2013 за вих.№6553/02 їм була надана письмова відповідь та запропоновано особисто звернутися до територіального підрозділу УДМС України в м.Севастополі та наведений перелік документів, оригінали яких необхідно надати позивачам для проведення реєстрації місця проживання (арк.с.105).

Таким чином, відсутні правові підстави для встановлення протиправної бездіяльності відповідача щодо не розгляду звернення позивачів.

Вивчив наявні докази, в їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення без встановлення обставин, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачам у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1ст.198, п.1, п.4 ч.1ст.202, ч.2ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в місті Севастополі - задовольнити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Прохорчук О.В. ) від 10.10.13 у справі № 827/2319/13-а - скасувати.

3.Прийняти по справі нове рішення.

"У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3, ОСОБА_2 відмовити."

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова