Рішення № 36979580, 28.01.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13657/13-ц

Провадження № 2/344/539/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Ковалюк І.П.

секретаря Гречун Т.Б.

за участі: представника позивача Жиляк М.Д., представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" до ОСОБА_3 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових території укладеним на підставі нормативного акту обов'язкової дії, -

В С Т А Н О В И В:

КП «Єдиний розрахунковий центр» звернулося з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладеним на підставі нормативного акту обов'язкової дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та користується послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем послуг, які надані ним оскільки їх отримує. Відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради «Про організацію та забезпечення роботи комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» від 02.06.2011р., №212-Х, позивача визначено виконавцем послуг з 01.10.2011 року: з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; з управління будинком, спорудою або групою будинків; з ремонту приміщень, будинків, споруд. Керуючись рішенням №212-Х від 02.06.2011р. КП «Єдиний розрахунковий центр» після прийняття будинку АДРЕСА_1 на баланс почав виконувати послуги відповідно до структури періодичності та строків їх надання затвердженої рішенням сесії Івано-Франківської міської ради №383-14 від 15.09.2011р. зі змінами та доповненнями. Перед початком надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, слугувало здійснення всіх залежних від позивача дій, які полягали в укладенні договору «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» у спосіб передбачений ст. 634 ЦК України, як договір приєднання, а саме: здійснив публікацію даного договору в офіційному виданні «Західний кур'єр» від 29.09.2011р. та на сайті www.domivka.if.ua, крім цього відкрив особовий рахунок НОМЕР_1 та неодноразово направляв на адресу відповідачки претензії про несплату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, у яких роз'яснено суть укладення договору.

Оскільки сторони тривалий час виконують конклюдентні дії, а саме: КП «Єдиний розрахунковий центр» виконує свої обов'язки, визначені законодавством України стосовно житлово-комунальних послуг і надає споживачам послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, а відповідачка отримує ці послуги, не відмовилась від їх надання, тому позивач вважає, що між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і тому просить позов задоволити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в заяві обставини. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала, суду надала письмове заперечення. Також пояснила, що раніше, коли їх будинок обслуговував ЖЕО№9, мешканцями будинку було прийняте рішення про відмову від послуг ЖЕО і ними утворено будинковий комітет. Мешканці будинку відповідно до наказу №60 від 25.04.3005року Державного комітету України 2007року вирішили і виготовили всі необхідні документи, на основі яких самі прибирали сходові клітки та прибудинкову територію. Оскільки позивачем не проводяться взагалі ніякі роботи по прибиранні та утриманні будинку та прибудинкової території, де проживає відповідач, то на укладення договору вони не згідні. Просить в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Івано-Франківської міської ради «Про організацію та забезпечення роботи комунального підприємства «Єдиний розрахунковий центр» від 02.06.2011р., №212-Х, позивача визначено виконавцем послуг з 01.10.2011 року: з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; з управління будинком, спорудою або групою будинків; з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в якому проживає відповідачка, віднесено до переліку будинків, щодо яких позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що підтверджується актом прийняття-передачі об'єкта в управління з управління (з балансу)(а.с.13).

Перед початком надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, слугувало здійснення всіх залежних від позивача дій, які полягали в укладенні договору «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» у спосіб передбачений ст. 634 ЦК України, як договір приєднання, а саме: здійснив публікацію суті житлово-комунальної реформи та даного договору в офіційному виданні «Західний кур'єр» від 29.09.2011р. (а.с.7-10) та на сайті www.domivka.if.ua.

Згідно зі ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не було надано суду підтверджуючих доказів того, що вона відмовилася від отримання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, подавши відповідну заяву до позивача.

Так як відповідач таких дій не вчиняла, а продовжувала отримувати вказані послуги, такі дії відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, продовжують цивільні права та обов'язки сторін.

Тобто можна вважати, що відповідач з моменту взяття будинку позивачем в управління отримує від нього послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тобто сторони знаходяться у фактичних договірних відносинах. Отже, обидві сторони у цих відносинах мають певні права та обов'язки, а саме, позивач зобов'язаний надавати споживачеві вказані послуги, а відповідач зобов'язаний сплачувати кошти за отримані послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-IV.

Відповідно до вказаного закону, термін «житлово-комунальні послуги» визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 та підпунктом 3 п. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти Договір на виконавців житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового Договору.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками даних відносин є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач отримує житлово-комунальні послуги, тобто є споживачем житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону, виконавець зобов'язаний підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим ст. 4 Закону № 1875-ІV від 24.06.2004р. передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

ЦК України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642 - 643 ЦК України.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Водночас ч. 1 ст. 19 Закону № 1875 -IV від 24.06.2004р. передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

П. 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875 -IV від 24.06.2004р. передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009р. № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»(далі - постанова № 529).

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст.ст. 19 -21 Закону № 1875 -IV від 24.06.2004р., постанови № 529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Разом з позовною заявою до суду позивачем був наданий договір «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», підготовлений КП «Єдиний розрахунковий центр» (а.с.10-12).

Дослідивши вищевказаний договір, суд приходить до висновку, що він відповідає типовому договору, а тому відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875 -IV від 24.06.2004р.

Разом з тим, за положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків суд приходить до висновку про те, що в разі невизнання відповідачем (споживачем) права позивача (виконавця) послуг на укладення договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Враховуючи формулювання позовних вимог із зазначенням дати укладення договору в минулому часі, що фактично є проханням визнати його укладеним, враховуючи вищезазначені положення закону, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання договору укладеним, що також відповідає принципу публічності цивільного процесуального права.

Судові витрати суд розподілив відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12-15, 322, 382, 630, 634, 640, 643 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 7 «Правил користування приміщеннями у житлових будинках, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006р. № 45, Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009р. «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" до ОСОБА_3 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових території укладеним на підставі нормативного акту обов'язкової дії - задоволити.

Визнати договір про надання послуг із утримання будинків і споруд та прибудинкових території, укладеним з жовтня 2011 року між Комунальним підприємством "Єдиний розрахунковий центр" та ОСОБА_3, власником квартири АДРЕСА_1, на підставі нормативного акту обов'язкової дії.

Стягнути із ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - невідомий, згідно відповіді від Міністерства доходів та зборів надати реєстраційний номер облікової картки вказаної фізичної особи не має можливості, оскільки фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати за наданими в справі даними) на користь Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" (код ЄДРПОУ 35277442, р/р 26009010284993 у ПАТ "ВТБ банк", МФО 321767, ІПН - 352774409154) 114 грн. 71 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.П. Ковалюк