Постанова № 36978077, 04.02.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. Справа№ 910/9144/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Комок І.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Богдан Н.О.

від відповідача 1- не з'явився.

від відповідача 2 - Лисенко В.А.

розглянувши Публічного акціонерного товариства

апеляційну скаргу "Страхова компанія "Універсальна"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 05.11.2013 року

у справі № 910/9144/13 (суддя : Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Українська страхова компанія "Гарант-Авто"

в особі центральної філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто"

до Відкритого акціонерного товариства "Національна

акціонерна страхова компанія "Оранта"

Публічного акціонерного товариства

"Страхова компанія "Універсальна"

про стягнення 34 611, 96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.11.2013 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі центральної філії ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, ідентифікаційний код 16467237) страхове відшкодування у розмірі 17305 (сімнадцять тисяч триста п'ять) грн. 98 коп. та 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 48А, ідентифікаційний код 20113829) на користь публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі центральної філії ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, ідентифікаційний код 16467237) страхове відшкодування у розмірі 17305 (сімнадцять тисяч триста п'ять) грн. 98 коп. та 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. - витрати по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 14.01.2014 року представник відповідача - 1 в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи було відкладено на 04.02.2014 року.

В судове засідання 04.02.2014 року представник відповідача - 1 в судове засідання не з'явився, проте належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача - 1, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивачем та Кандибою Галиною Федорівною було укладено договір добровільного страхування № 19G-0202232 від 08.07.2008 року, відповідно до якого Позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки "Volkswagen Golf" (державний реєстраційний номер АА1846НМ).

29.08.2008 року Андрущак В.М., керуючи автомобілем "Volkswagen" (державний реєстраційний номер ВТ4823АК) по проспекту Московському у місті Києві, перед поворотом праворуч, не зайняв відповідне крайнє положення, здійснив зупинку на смузі, змусивши автомобіль "Volkswagen Golf" (державний реєстраційний номер АА1846НМ), який рухався позаду зупинитись, чим створив аварійну ситуацію, яка в подальшому спричинила дорожньо-транспортну пригоду, що підтверджується довідкою, виданою відділом Державної автомобільної інспекції з обслуговування Оболонського району м. Києва.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водіями автомобіля "Volkswagen" (державний реєстраційний номер ВТ4823АК) гр. Андрущак В.М. вимог пунктів 10.3 та 10.4 Правил дорожнього руху України та автомобіля "БогданА09202" (державний реєстраційний номер 01671КА) гр. Коваленко В.О. вимог пунктів 12.3 та 12.1 Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Оболонського районного суду м. Києва від 03.10.2008 року.

Таким чином, відповідно до постанови Оболонського районного суду міста Києва від 03.10.2008 року дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія автомобіля "Volkswagen" (державний реєстраційний номер ВТ4823АК) та водія автомобіля "БогданА09202" (державний реєстраційний номер 01671КА).

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної власнику автомобіля марки "Volkswagen Golf" (державний реєстраційний номер АА1846НМ) Позивач замовив проведення автотоварознавчого дослідження у фізичної особи-підприємця Крот В.Л. Згідно звіту № 481/09/08 від 26.08.2008 року розмір матеріального збитку в результаті пошкодження у вказаній дорожньо-транспортній пригоді складає 36049, 34 грн.

Позивач страховим актом № 42097 від 19.09.2008 року визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 34611,96 грн., виплата якого Позивачем підтверджується платіжним дорученням № 10386 від 01.10.2008 року.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до Позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.

Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "БогданА09202" (державний реєстраційний номер 01671КА) застрахована Відповідачем1 відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/87817.

Договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/87817 встановлено ліміт відповідальності Відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 35 000,00 грн., франшиза - нуль грн.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Volkswagen" (державний реєстраційний номер ВТ4823АК) застрахована Відповідачем2 відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3790737.

Договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3790737 встановлено ліміт відповідальності Відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 25 500,00 грн., франшиза - нуль грн.

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Відповідачів, останні відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинні відшкодувати нанесену його страхувальниками шкоду відповідно до лімітів відповідальності.

23.04.2013 року Позивач направив на адресу Відповідачів вимогу з додатками про сплату страхового відшкодування, які залишилися останніми без відповіді та без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Одночасно, стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Згідно 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач 2 подав заяву про застосування строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач, у жовтні 2011 року, в межах строку позовної давності звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Коваленка Володимира Олександровича та Андрущак Віктора Миколайовича про відшкодування у порядку регресу шкоди у розмірі 34611, 96 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.05.2013 року №2/759-149/13 у позові відмовлено та встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2013 року порушено провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі центральної філії ПАТ "УСК "ГАРАНТ-АВТО" до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про стягнення 34611, 96 грн.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Згідно зазначеної норми перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виплатив страхове відшкодування своєму страхувальнику 01.10.2008 року (платіжне доручення №10386 від 01.10.2008 року), з позовом Позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва у 30 вересня 2011 року. Фактично Позивач скористався правом на захист порушених прав у судовому порядку в межах строку позовної давності під час звернення до Святошинського районного суду м. Києва з позовом, тому відсутні підстави для застосування строків позовної давності.

Колегія суддів вважає, що на момент подачі позову до Святошинського районного суду м. Києва до Коваленка В.О. та Андрущак В.М. позивачу не було відомо, що цивільно-правова відповідальність вказаних фізичних осіб застрахована у відповідача 1 та відповідача 2. Дана інформація позивачу стала відома лише в процесі розгляду до Святошинським районним судом м. Києва. Тобто, пред'явлений позов перервало строк позовної давності. Після переривання перебіг позовної давності почався заново.

Згідно матеріалів справи позивач до суду першої інстанції звернувся 16.05.2013 року, а тому позивачем не було пропущено строків позовної давност.

З урахуванням наведеного, заяви Відповідачів про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції вірно встановив, що Позивач має право на відшкодування за рахунок Відповідача 1 страхового відшкодування у розмірі 17305,98 грн. та за рахунок Відповідача 2 страхового відшкодування у розмірі 17305,98 грн.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 05.11.2013 року у справі № 910/9144/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/9144/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 04.02.2014 року.