Рішення № 36977904, 21.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9464/13 21.01.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" про стягнення 5 214 742,38 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Стасюк С.В.

Суддя Босий В.П.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача Дряхлов Є.О. (дов. № 15 від 01.01.2014 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21 cічня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (надалі по тесту - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки № 004-Л від 15.04.2011 року в розмірі стягнення 10 971 435,93 грн., з яких 10 888 840,42 грн. основного боргу, 13 424,60 грн. 3 % річних, 69 170,91 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2013 року порушено провадження у справі № 910/9464/13, розгляд справи призначено на 02.07.2013 року.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року справу № 910/9464/13 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду від 02.07.2013 року суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/9464/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 19.07.2013 року.

03.07.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року справу № 910/9464/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/9464/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання 19.07.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 02.07.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 19.07.2013 року представник позивача подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 16.08.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача в судове засідання 16.08.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.07.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 06.07.2013 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 27.08.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року справу № 910/9464/13 передано для розгляду судді Бондарчук В.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду від 27.08.2013 року суддя Бондарчук В.В. прийняла справу № 910/9464/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 11.10.2013 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 року справу № 910/9464/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/9464/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання 11.10.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.08.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 05.11.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача в судове засідання 05.11.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 11.10.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 21.11.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача в судове засідання 21.11.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 05.11.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суд, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

21.11.2013 року суддя Стасюк С.В. звернувся до заступника Голови Господарського суду міста Києва з заявою, для визначення складу колегії для розгляду справи № 910/8987/13.

Розпорядженням від 21.11.2013 року голови Господарського суду міста Києва розпорядився розглянути справу № 910/9464/13 колегіально у складі: головуючий суддя Стасюк С.В.; суддя Босий В.П.; суддя Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року колегія суддів у складі: Головуючий суддя Стасюк С.В., суддя Босий В.П., суддя Літвінова М.Є. прийняла справу № 910/9464/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 14.01.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 14.01.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 21.11.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 16.01.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача в судове засідання 16.01.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 14.01.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

20.01.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 5 214 742,38 грн., з яких 4 630 417,60 грн. сума основного боргу, 413 474,02 грн. пені, 92 482,57 грн. три проценти річних, 78 314,19 грн. інфляційних нарахувань.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про зменшення позовних вимог та приймається до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої 20.01.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

У судовому засіданні 21.01.2014 року представник позивача підтримав позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 21.01.2014 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення з відмітками про вручення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01030, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4, на яку було відправлено ухвали суду, вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

15.04.2011 року між Приватним акціонерним товариством "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (покупець) було укладено договір поставки № 004-Л (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався постачати в паливні баки судна (надалі - ПБ) покупця, а покупець приймати та оплачувати авіаційне паливо для реактивних двигунів ТС-1 або суміш палива та рідини ПВК ( надалі - паливо) в кількості, по номенклатурі, загальній вартості та строкам поставки у відповідності до умов Договору, а також за цінами, які затверджені сторонами у прайс-листах, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору орієнтовна вартість палива, яке може бути поставлено за даним Договором в рамках дії останнього, складає 352 317 600,00 грн.

Ціна Договору затверджується сторонами за одиницю виміру в прайс-листах, які вважаються невід'ємною частиною Договору (пункт 4.2. Договору).

У відповідності до пункту 5.3. Договору датою поставкии вважається дата підписання видаткового ордеру (надалі - ВО або видатковий ордер) постачальником та уповноваженою особою покупця. Такий видатковий ордер підписується вищевказаними особами в момент поставки палива в паливні баки покупця. Кількість палива, яке зазначено в ВО вважається поставленим в рамках даного Договору, при цьому, ціна на паливо та вартість, поставленого палива визначається на підставі прайс-листа, який діє на момент поставки такого палива. Постачання палива не здійснюється у випадку відсутності діючого прайс-листа. Обов'язок за формування прайс-листа і своєчасне направлення його покупцю покладається на постачальника.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що покупець зобов'язується оплатити вартість палива, визначену у відповідності з діючим прайс-листом в момент поставки палива, не пізніше 22 календарних днів, з моменту поставки палива за даним Договором. Оплата отриманого палива здійснюється покупцем не менше двох раз в місяць 1-го та 16-го числа поточного місяця. На вимогу покупця постачальник зобов'язаний надати покупцю рахунок на оплату поставленого палива.

В рамках дії Договору позивач здійснив постачання палива на користь відповідача на загальну суму 379 061 300,37 грн., що підтверджується видатковими ордерами та прайс-листами, які підписані уповноваженими особами сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов Договору та чинного законодавства України, здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем палива, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед Приватним акціонерним товариством "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" у розмірі 4 630 417,60 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 630 417,60 грн. суму основного боргу за договором поставки № 004-Л від 15.04.2011 року, 413 474,02 грн. пені, 92 482,57 грн. три проценти річних, 78 314,19 грн. інфляційних нарахувань.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір № 004-Л від 15.04.2011 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки палива виконав належним чином, зауважень щодо поставки нафтопродуктів від відповідача не надходило, що підтверджується видатковими ордерами та прайс-листами, які підписані уповноваженими особами сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

У разі порушення зобов'язання згідно із приписами статті 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 7.1. Договору покупець зобов'язується оплатити вартість палива, визначену у відповідності з діючим прайс-листом в момент поставки палива, не пізніше 22 календарних днів, з моменту поставки палива за даним Договором. Оплата отриманого палива здійснюється покупцем не менше двох раз в місяць 1-го та 16-го числа поточного місяця. На вимогу покупця постачальник зобов'язаний надати покупцю рахунок на оплату поставленого палива.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлене позивачем паливо згідно Договору, внаслідок чого у Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" виникла заборгованість перед Приватним акціонерним товариством "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" у розмірі 4 630 417,60 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною, що підтверджується, зокрема, виписками з банківського рахунку позивача.

Доказів протилежного суду не надано.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 937 771 846,55 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" 4 630 417,60 грн. заборгованості за договором поставки № 004-Л від 15.04.2011 року підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 413 474,02 грн. пені, 92 482,57 грн. три проценти річних, 78 314,19 грн. інфляційних нарахувань.

У відповідності до пункту 8.3. Договору у випадку порушення покупцем строків здійснення оплат, передбачених Договором, покупець зобов'язаний сплатити пеню від суми простроченої оплати у розмірі подвійної ставки Національного банку України, яка діяла в період дії прострочення, за кожний день прострочення оплати.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню на загальну суму 413 474,02 грн., що нарахована від суми прострочених відповідачем платежів за поставлене позивачем паливо, з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем за період дії Договору.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Здійснивши перерахунок пені нарахованої в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню, а стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня на загальну суму 413 474,02 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, в межах зазначених позивачем сум заборгованості та періодів, на загальну суму 92 482,57 грн.

Дослідивши розрахунок збитків від інфляції, наданий позивачем, судом було виконано власний розрахунок, відповідно до якого позовні вимоги щодо стягнення збитків від інфляції не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В порушення чинного законодавства, позивач, при розрахунку інфляційного збільшення боргу не враховував суми з від'ємними значеннями, що стало наслідком невірного арифметичного розрахунку інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання своїх зобов'язань в частині оплати за поставлене позивачем паливо згідно з договором поставки № 004-Л від 15.04.2011 року .

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" 4 630 417,60 грн. заборгованості підлягають частковому задоволенню а саме, у розмірі 4 630 417,60 грн. основного боргу, 92 482,57 грн. три проценти річних та 413 474,02 грн. пені.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (01030, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4, код ЄДРПОУ 14348681) на користь Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (93113, луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 371, оф. 1 а, код ЄДРПОУ 32292929) 4 630 417 (чотири мільйони шістсот тридцять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 60 коп. основного боргу, 413 474 (чотириста тринадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 02 коп. пені, 92 482 (дев'яносто дві тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 57 коп. три проценти річних, 67 786 (шістдесят сім тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 47 коп. витрат з судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 27.01.2014 року

Головуючий суддя Стасюк С.В.

Суддя Босий В.П.

Суддя Літвінова М.Є.