Рішення № 36977783, 31.01.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 січня 2014 р.

Справа № 902/1643/13

за первісним позовом: Приватного підприємства "Сьомаківське" (вул. Центральна, 4, с. Сьомаки, Старосинявський р-н, Хмельницька обл., 31442)

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

про повернення попередньої оплати за товар 300 000,00 грн.

та за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1

до: Приватного підприємства "Сьомаківське" (вул. Центральна, 4, с. Сьомаки, Старосинявський р-н, Хмельницька обл., 31442)

про стягнення 152 937 грн. збитків.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники сторін:

позивача за первісним позовом / відповідача за зустрічним позовом: Сташко Василь Михайлович; ОСОБА_3;

відповідача за первісним позовом / позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_4.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов приватним підприємством "Сьомаківське" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення попередньої оплати за товар 300 000,00 грн.

Ухвалою суду від 06.12.2013 року порушено провадження у справі №902/1643/13 з призначенням судового засідання на 24.12.2013 року.

24.12.2013 року ухвалою суду розгляд справи відкладено на 21.01.2014 року.

Ухвалою суду від 25.12.2013 року прийнято до розгляду зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з приватного підприємства "Сьомаківське" 152 937 грн. збитків, об'єднано його разом з первісним в одне провадження за № 902/1643/13 та призначено для спільного розгляду з первісним на 21.01.14 р.

20.01.2014 року представником позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому повністю заперечує проти останньої з підстав, наведених у вказаному відзиві (вх. № канц. 08-46/405/14).

21.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 31.01.2014 року, з об'єктивних причин.

В судове засідання 31.01.2014 року з'явились представники позивача за первісним позовом (представники відповідача за зустрічним позовом) та представник відповідача за первісним позовом (представник позивача за зустрічним позовом).

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

За первісним позовом:

03.08.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № б/н. (далі-договір)

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується передати належаний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Відповідно до п.2.1. договору найменування трактор John Deer 8410, 2002 року випуску, реєстраційний НОМЕР_2, заводський НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4 об'єм двигуна 8100 см. Куб., маса 9825 кг.

Відповідно до п.3.2. договору перехід права власності відбувається в момент оплати за товар, що оформляється видатковою накладною /актом прийому-здачі.

Відповідно до п.4.1. договору ціна за одиницю товару 75 000,00 тисяч євро.

Відповідно до п.4.2. договору попередня оплата в розмірі 50% від ціни договору має бути перерахована продавцю протягом 01.09.2012 року. Остаточний термін оплати до 20.12.2012 року.

У п.5.2.1, п.5.2.2 договору зазначено обов'язки покупця, а саме: прийняти товар згідно акту прийому-передачі та оплатити товар згідно з умовами визначеними в п.4 Договору.

Позивач на виконання умов договору платіжним дорученням № 554 від 22.08.2012 року перерахував відповідачу 300000,00 грн.

Після отримання попередньої оплати відповідач уникав від правовідносин з позивачем, в останнього була відсутня інформація, щодо наявності товару у відповідача передбаченого договором.

Враховуючи наявні правовідносини позивач в квітні 2013 року звернувся з листом до Державної інспекції сільського господарства, управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки з проханням повідомити чи перебуває трактор John Deer 8410, 2002 року випуску, реєстраційний НОМЕР_2, заводський НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4 об'єм двигуна 8100 см. куб., маса 9825 кг. у власності відповідача.

Відповідно до довідки № 001 від 11.04.2013 року, що видана державною інспекцією сільського господарства, управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки зазначено, що трактор John Deer 8410, 2002 року випуску, реєстраційний НОМЕР_2 заводський НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4 об'єм двигуна 8100 см. куб., маса 9825 кг., знятий з обліку з метою реалізації в межах України 22.02.2013 року.

05.09.2013 року позивачем було направлено відповідачу лист № 9 з вимогою повернути 300 000,00 грн., оскільки позивач має всі підстави вважати, що відповідач відмовився від виконання договірних зобов'язань, дану вимогу останній отримав, що підтверджується поштовим повідомленням , яке наявне в матеріалах справи.

Відповідач на даний лист відповіді не надав, кошти не повернув .

Разом з тим, в матеріалах справи міститься договір купівлі продажу № б/н від 21 лютого 2013 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Веселинівською автоколоною № 3", в якому зазначено (п.1.1. договору), що продавець ФОП ОСОБА_1 зобов'язується передати у власність покупця ТОВ "Веселинівською автоколоною № 3", а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти та оплатити трактор John Deer 8410, 2002 року випуску, реєстраційний 3 НОМЕР_2 заводський НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4 Відповідно до п.2.1. договору вартість однієї одиниці товару становить 638 385,00 грн. Відповідно до п. 2.4. договору покупець оплачує продавцю вартість товару протягом 3-х календарних днів з дня отримання товару. ТОВ "Весилинівською автоколоною № 3" платіжними дорученнями № 42 від 21.02.2013 року та № 47 від 22.02.2013 року було проплачено 638 385,00 грн. за трактор

Дослідивши дані докази, суд приходить до висновку, що товар ( трактор John Deer 8410, 2002 року випуску, реєстраційний НОМЕР_2, заводський НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4 об'єм двигуна 8100 см. Куб., маса 9825 кг.), який є предметом договору купівлі-продажу № б/н від 03.08.2012 року укладеного між приватним підприємством "Сьомаківське" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, на момент розгляду справи в суду знаходиться у власності ТОВ "Веселинівською автоколоною № 3".

Тобто відповідач, ФОП ОСОБА_1 безпідставно утримує в себе кошти в розмірі 300 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до наступних висновків.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дії відповідача по передачі товару та дії позивача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

Як випливає з договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем повністю доведено, той факт, що відповідач безпідставно утримує, в себе кошти в 300 000, 00 грн., що є попередньою оплатою за договором купівлі - продажу № б/н від 03.08.2012 року.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів перерахованих у формі попередньої оплати за товар в розмірі 300 000,00 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та відповідають матеріалам справи.

Крім того, позивач за первісним позовом просить суд покласти на відповідача витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 2 000,00 грн.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд зазначає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Статтею 12 Закону України "Про адвокатуру" зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_5 ОСОБА_3 має право на заняття адвокатською діяльністю (належним чином засвідчена копія в матеріалах справи, оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом - ОСОБА_3 підтверджуються угодою № б/н від 10.07.2013 року про надання адвокатський послуг (правової допомоги), згідно п. 1 угоди клієнт замовляє та повністю і своєчасно оплачує, а адвокат надає клієнтові за плату юридичну допомогу по веденню цивільної судової справи в господарському суді за позовом про повернення коштів попередньої оплати за договором купівлі-продажу від 03.08.2012 року.

Пунктом 3 угоди передбачено, що клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар в розмірі 2000 грн.

На виконання умов договору, платіжним дорученням № 836 від 11.07.2013 року позивач перерахував на рахунок адвоката ОСОБА_3 кошти у сумі 2000,00 грн. в якості оплати за послуги згідно угоди № б/н від 10.07.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 приймав участь у судових засіданнях в якості представника ПП «Сьомаківське».

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених витрат позивача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_3 у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 902/1643/13, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 2000, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

За зустрічним позовом:

Приватне підприємство „Сьомаківське" за первісним позовом зазначає, що в порушення умов договору купівлі - продажу № б/н від 03.08.2012 року ФОП ОСОБА_1, отримавши попередню оплату в сумі 300000,00 грн., не передав трактор John Deer 8410, 2002 року випуску, реєстраційний НОМЕР_2 заводський НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4 об"єм двигуна 8100 см. куб., маса 9825 кг.

Позивач за зустрічним позовом зазнчає, що даний факт не відповідає дійсності, оскільки, весною 2012 року ФОП ОСОБА_1 та керівник приватного підприємства „Сьомаківське" - директор Сташко В., домовилися про купівлю - продажу трактора John Deer 8410, 2002 року випуску, реєстраційний НОМЕР_2, заводський НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4 об"єм двигуна 8100 см. куб., маса 9825 кг.

На підставі усної домовленості 27 квітня 2012 року трактор був переданий приватному підприємству „Сьомаківське" без складання будь-яких документів.

ФОП ОСОБА_1 зазначає, що приватне підприємство „Сьомаківське" повністю не здійснювало проплат за трактор, тому ФОП ОСОБА_1 спонукав відповідача укласти письмовий договір.

Як наслідок, було підписано договір купівлі - продажу № б/н трактора від 03.08.2012 року. Відповідно до п.4.1. договору ціна за одиницю товару 75 000,00 тисяч євро. Відповідно до п.4.2. договору попередня оплата в розмірі 50% від ціни договору має бути перерахована продавцю протягом 01.09.2012 року. Остаточний термін оплати до 20.12.2012 року.

22 серпня 2012 року приватне підприємство „Сьомаківське" перерахувало ФОП ОСОБА_1 попередню оплату за трактор в розмірі 300 000 грн.

Відповідач за зустрічним позовом до 20 грудня 2012 року - мав перерахувати решту суми - 476 322 грн.

Проте, приватне підприємство „Сьомаківське" не виконало свої договірні зобов'язання - не провело повного розрахунку до 20.12.2012 року.

Як зазначає представник позивача за зустрічним позовом, в усному порядку ФОП ОСОБА_1 звертався до приватного підприємства „Сьомаківське" щодо сплати остаточних коштів або повернути трактор.

Позивач також зазначає, що трактор знаходився в приватному підприємстві „Сьомаківське" яке його експлуатувало, трактором проведено оранка на площі 164 га, дискування на 733 га, сівба - на 1387 га. та разом з тим приватне підприємство не оплачувало придбання трактора.

У зв'язку з цим ФОП ОСОБА_1 звернувся з заявою в Хмільницький МВ УМВС України у Вінницькій області, на підставі якої в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12 лютого 2013 року за № 12013010330000117 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст.190 КК України (шахрайство).

12 лютого 2013 року приватне підприємство „Сьомаківське" повернуло ФОП ОСОБА_1 трактор, відмовившись від його оплати.

Таким чином, приватне підприємство „Сьомаківське" протиправно в односторонньому порядку відмовилося від виконання договору купівлі - продажу трактора від 03.08.2012 року, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 поніс збитки.

Збитки полягають в наступному.

Після повернення трактора ПП "Сьмаківське", ФОП ОСОБА_1 був вимушений здійснювати дії з його продажу. Проте, з врахуванням того, що тривалий час з 2012 року по лютий 2013 року, трактор експлуатувався, а також з врахуванням цінової політики ринку - ФОП ОСОБА_1 вимушений був продати трактор за значно меншу ціну, аніж була встановлена за договором купівлі-продажу трактора від 03.08.2012 року.

Таким чином, трактор був проданий ТОВ "Веселинівська автоколона №3" за 638 385 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу від 21.02.2013 року, платіжними дорученнями № 42 від 21.02.2013 року та № 47 від 22.02.2013 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 03.08.2012 року ФОП ОСОБА_1 мав отримати кошти в розмірі 776 322 грн. від ПП "Сьмаківське".

В результаті чого ФОП ОСОБА_1 не одержав прибуток (втрачену вигоду) в розмірі 137 937 грн. (776 322 грн. - 638 385 грн).

При отриманні коштів в сумі 300 000 грн. ФОП ОСОБА_1 сплатив податки в розмірі 5%, що становить 15 000 грн. Дана сплата обумовлена тим, що ФОП ОСОБА_1, згідно свідоцтва платника єдиного податку від 23.01.2012 року, сплачує податки в розмірі 5% від доходу. Таким чином, загальний розмір збитків становить 152 937 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов наступних висновків щодо зустрічного позову.

За загальним правилом кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (ст. 33 ГПК).

Частиною 1,2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з приписами статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Суд, дослідивши матеріалами справи прийшов до висновку, що позивачем по зустрічному позову не доведено, що останньому спричинені збитки відповідачем, оскільки, твердження ФОП ОСОБА_1 про те що він передав ПП "Сьомаківське" трактор John Deer 8410, та що останній використовував в своїй господарській діяльності не підтверджено жодним доказом, тому судом такі твердження приймаються критично та такі, що не можуть бути прийняті до уваги.

За відсутності належних доказів, що даний трактор був переданий ПП "Сьомаківське" і певний період знаходився в останнього в користуванні, судом не можуть бути прийняті доводи позивача за зустрічним позовом як доказ по справі стосовно того, що після повернення трактора, ФОП ОСОБА_1 знову був вимушений здійснювати дії з його продажу, але з врахуванням того, що тривалий час з 2012 року по лютий 2013 року, трактор експлуатувався, а також з врахуванням цінової політики ринку - ФОП ОСОБА_1 вимушений був продати трактор за значно меншу ціну, аніж була встановлена за договором купівлі-продажу трактора від 03.08.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів, які б підтверджували вину ПП "Сьомаківське", у понесенні ФОП ОСОБА_1 збитків та причинний зв'язок між збитками та діями ПП "Сьомаківське".

Враховуючи викладене в зустрічному позові слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що первинний позов підлягає задоволенню повністю, а в зустрічному слід відмовити.

Керуючись Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Первісний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Сьомаківське" (вул. Центральна, 4, с. Сьомаки, Старосинявський р-н, Хмельницька обл., 31442, ідент. код 32987382) 300 000,00 грн. попередньої оплати; 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката; 6000,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В зустрічному позові відмовити.

Повне рішення складено 05 лютого 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи