Постанова № 36976179, 20.01.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2014 р. Справа №805/17906/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі судового засідання Михайлюк Х.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом державного підприємства "Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації"

до Державної фінансової інспекції в Донецькій області

про скасування пункту вимоги

за участю:

від позивача: Мороз І.В. (дов. № 10289/35 від 14 листопада 2013 року);

від відповідача: Бондар Ю.М. (дов. № 05-13-11-17/158963 від 27 грудня 2013 року),

Попович О.В. (дов. № 05-136-11-17/29 від 8 січня 2014 року)

Позивач, державне підприємство "Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування пункту 2.2 вимоги № 05-08-10-14/13078 від 4 листопада 2013 року, яким позивача зобов'язано відшкодувати вартість безпідставно списаного пального в сумі 80,53 тис. грн. шляхом стягнення його вартості з винних осіб або, в іншому випадку, стягнути з осіб, винних у безпідставному списанні по бухгалтерському обліку палива, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

Оскаржуваний позивачем пункт вимоги спрямований на усунення виявленого в ході порушення позивачем статей 208, 209, 799 Цивільного кодексу України, що виразилося в списанні палива на особистий транспорт працівників позивача за відсутності укладених з ними договорів оренди транспортних засобів. Згідно викладеного в позові, висновки відповідача про вчинення позивачем порушення, що призвело до безпідставного списання пального, є протиправними, оскільки видача співробітникам підприємства позивача палива в обліку відображувалася як надання працівникам додаткового блага із подальшим оподаткуванням податком на доходи фізичних осіб і не суперечить діючому законодавству України.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позові, зазначив, що чинне законодавство України не містить заборони списання пального на особисті автомобілі працівників, просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що в ході ревізії було встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства України при списанні палива на особистий транспорт працівників позивача, що призвело до понаднормового списання по обліку бензину марки АІ-92 та АІ-95 в загальній кількості 1030 л. на загальну суму 80 526,52 грн.

В судовому засіданні, призначеному на 10 січня 2014 року, представниками відповідача було зазначено про те, що виявлене порушення полягає у відсутності в підприємства позивача договорів оренди автомобілів, укладених із працівниками в письмовій формі, через що підприємство не має права списувати пальне на ці автомобілі. Крім цього, представниками відповідача протягом судового розгляду справи зазначалося про те, що в ході ревізії не було виявлено проведення позивачем списання із порушенням затверджених норм витрат.

В судовому засіданні представники відповідача проти задоволення заявленого позову заперечували, просили суд відмовити позивачу в його задоволенні повністю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" є юридичною осою, зареєстрований та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за кодом 34225938. Згідно статуту позивача підприємство засновано на державній власності, належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та є державним комерційним підприємством.

У період з 15 липня 2013 року по 20 вересня 2013 року відповідно до пункту 1.3.6.1 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в Донецькій області на 3-й квартал 2013 року та на підставі направлень на проведення ревізії № 1537-1540 від 12 липня 2013 року, державними фінансовими інспекторами відділу інспектування органів державної влади проведено ревізію фінансово-господарської діяльності підприємства позивача за період з 01 серпня 2010 року по 1 липня 2013 року, за наслідками проведення якої складений акт № 08-13/018 від 27 вересня 2013 року (т. 1 арк. справи 35-93).

За змістом складеного акту в ході проведеної ревізії працівниками фінінспекції встановлено низку порушень, зокрема, ревізією дотримання норм списання палива та мастильних матеріалів встановлено, що в порушення статей 208, 209, 799 Цивільного кодексу України, пункту 6 П(С)БО № 16 Витрати, затвердженого наказом Мінфіна України від 31 грудня 1999 року № 318, пунктів 1.2, 3.2, 3.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом № 88 Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року та частин 3, 6, 7 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" за період з 1 грудня 2010 року по 30 червня 2013 року підприємством понаднормово списано паливо марки А-92 та А-95 в загальній кількості 1030 літрів на загальну суму 80 526,52 грн. (а саме, за 2010 рік - на суму 2 786,50 грн., за 2011 рік - на суму 32 487,86 грн., за 2012 рік - на суму 29 894,24 грн., за 2013 рік - на суму15 357,92 грн.)

Не погодившись із викладеним в акті ревізії позивач направив на адресу відповідача заперечення до акту перевірки, які не були прийняті до уваги фінінспекцією. У відповіді на заперечення відповідач посилаючись на статті 208, 209, 799 Цивільного кодексу України, якими встановлено форму договору транспортного засобу зазначив, що накази підприємства «Про використання службового автомобіля» не є договорами, як зазначено згідно законодавства згідно законодавства.

4 листопада 2013 року Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області прийнято вимогу № 05-08-10-14/13078 (т. 1 арк. справи 161-163) «Щодо усунення порушень виявлених ревізією», пунктом 2.2 якої через встановлення в ході ревізії понаднормового списання по обліку бензину позивача зобов'язано забезпечити відшкодування вартості безпідставно списаного пального в сумі 80,53 тис. грн. шляхом стягнення його вартості з винних осіб або в іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному списанні палива по бухгалтерському обліку у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

При вирішенні судом питання щодо правомірності визначення відповідачем встановлених в ході ревізії обставин як порушення, суд виходить з наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положення якого поширюються на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (надалі за текстом Закон № 996).

Частиною 1, 2 статті 2 Закону № 996 визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Списання паливно-мастильних матеріалів здійснюється виходячи з даних про пробіг автомобіля, визначених на підставі подорожнього листа, та норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43 зі змінами та доповненнями.

Як було встановлено з наданих представниками сторін пояснень, позивачем у в бухгалтерському обліку відображено списання палива на автомобілі ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1, що належить працівнику позивача ОСОБА_4, що перебуває на посаді начальника Красноармійського відділу та Cevrolet Lacceti, державний номер НОМЕР_2, що належать працівнику позивача ОСОБА_5, що перебуває на посаді інженеру із стандартизації 1 категорії групи держнагляду у харчовій промисловості.

До ревізії позивачем на підтвердження правомірності здійсненого списання палива надані накази № 634 від 7 вересня 2009 року та № 473 від 18 червня 2008 року (т. 1 арк. справи 176-179) про використання власного автомобіля, якими передбачено можливість використання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 власного автомобіля у виробничих цілях, у зв'язку із чим іншим працівникам доручено здійснювати контроль за використанням автомобілів у виробничих цілях та витрат паливно-мастильних матеріалів.

На підставі зазначених наказів та подорожніх листів, складанням яких оформлювався виїзд працівників підприємства позивача у службових цілях на власних автомобілях. Наявність зазначених документів при проведенні ревізії не заперечувалися представниками відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про правомірність здійсненого позивачем списання палива у зв'язку із використанням працівниками позивача власних автомобілів у службових цілях.

Посилання відповідача на положення Цивільного кодексу України судом не приймаються, оскільки зазначеними нормативно-правовим актом не врегульовуються питання ведення бухгалтерського обліку, обставини використання працівниками позивача зазначених автомобілів не в службових цілях в ході ревізії не були встановлені. Крім цього, в судовому засіданні представники відповідача неодноразово підтверджували те, що застосовані відповідачем нормативи списання палива відповідають нормативам, що встановлені Наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43.

Суд не приймає посилання відповідача на порушення позивачем пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, яким встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за виключенням зменшення капіталу в результаті його вилучення або розподілу власниками) за умови, якщо ці витрати можуть бути достовірно оцінені, через недоведення відповідачем порушення зазначеного пункту позивачем.

Доводи позивача про порушення позивачем пунктів 1.2, 3.2, 3.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, частин 3, 6, 7 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» також не приймаються судом через їх необґрунтованість.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході розгляду справи правомірність оскаржуваного пункту вимоги № 05-08-10-14/13078 від 4 листопада 2013 року не доведено.

Таким чином суд дійшов до висновку про протиправність пункту 2.2 вимоги № 05-08-10-14/13078 від 4 листопада 2013 року про зобов'язання відшкодувати вартість безпідставно списаного пального в сумі 80,53 тис. грн. шляхом стягнення його вартості з винних осіб або, в іншому випадку, стягнути з осіб, винних у безпідставному списання по бухгалтерському обліку палива, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України та наявність підстав для його скасування. З огляду на таке, позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, на підставі положень Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та керуючись ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 157,122-163, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державного підприємства "Донецький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання протиправним та скасування пункту 2.2 вимоги № 05-08-10-14/13078 від 4 листопада 2013 року, яким позивача зобов'язано відшкодувати вартість безпідставно списаного пального в сумі 80,53 тис. грн. шляхом стягнення його вартості з винних осіб або, в іншому випадку, стягнути з осіб, винних у безпідставному списання по бухгалтерському обліку палива, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2.2 вимоги № 05-08-10-14/13078 від 4 листопада 2013 року, яким позивача зобов'язано відшкодувати вартість безпідставно списаного пального в сумі 80,53 тис. грн. шляхом стягнення його вартості з винних осіб або, в іншому випадку, стягнути з осіб, винних у безпідставному списання по бухгалтерському обліку палива, шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 20 січня 2014 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 січня 2014 року.

Суддя Михайлик А.С.