Постанова № 36975740, 23.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4058/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевич М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини А 2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А 2622 про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_2, звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 2622 про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно у розмірі 6661 грн. 25 коп.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року позов задоволено. Стягнуто з військової частини А 2622 на користь позивача грошову компенсацію за не отримане речове майно у розмірі 6661 грн. 25 коп.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, представник Військової частини А 2622 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на час звернення до суду (01.11.2013 року) ОСОБА_2 проходила військову службу за контрактом у військовій частині А 2622 на посаді фельдшера - начальника аптеки військової частини А2622 та перебувала на речовому забезпеченні у військовій частині А2622.

28 жовтня 2013 року позивач звернулась з інформаційним запитом щодо надання їй повної інформації щодо розрахунку грошової компенсації за неотримане речове майно.

28 жовтня 2013 року позивач отримала довідку №25 про вартість речового майна, що належить до видачі старшині ОСОБА_2 військовослужбовцю військової частини А2622 станом на 28.10.2013, вартість не отриманого позивачем речового майна складає 7836,76 грн., а сума до видачі на належне речове майно з урахуванням податку на доходи становить 6661,25 грн. (а.с.7).

Отримавши вказану довідку позивач звернулась до суду про стягнення коштів за неотримане речове майно.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, так як позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно..

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, частиною другою ст. 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового, захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулюються відносини у цій галузі.

Частиною 2 статті 9 цього Закону ( зі змінами та доповненнями станом на час звернення з заявою) було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до пп. 3.1.12 наказу Міністра оборони України від 31.01.2006 року «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 N 1444», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2006 р. за N 125/11999 грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Тобто, чинним законодавством передбачена можливість виплати військовослужбовцям грошової компенсації за неотримане речове майно, а тому позивач вправі претендувати на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, враховуючи, що позивач з вини відповідача не був забезпечений речовим майном під час проходження служби.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем була порушена процедура отримання грошової компенсації.

Зокрема, позивач отримавши довідку, мала звернутись до військової частини з рапортом про отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, і лише отримавши відмову могла звернутись до суду за захистом порушеного права, разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач не звернулась до військової частини з проханням виплати грошову компенсацію, а тому і не отримувала відмову від відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не порушено права позивача жодним чином, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не вчинено неправомірних дій стосовно позивача.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позову.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Військової частини А 2622 - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Військової частини А 2622 про стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.