Постанова № 36971471, 03.02.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа № 920/1570/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Литвин О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3940 С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 18.11.13 у справі № 920/1570/13

за позовом Компанія "Агрофертранс ЛТД"

до Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів"

про стягнення 849 930,30 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013р. позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 849930 грн. 30 коп. (що еквівалентно 106334,33 доларів США) заборгованості за контрактами № Р044-WB-04/10 від 23.03.2010р. та № P116-WB-09/11 від 07.09.2011р., з додатковими угодами 1-10, в тому числі: 770647 грн. 73 коп. (що еквівалентно 96415,33 доларів США)- основного боргу, 52122 грн. 91 коп. (що еквівалентно 6521,07 доларів США)- штрафних санкцій, 27159 грн. 66 коп. (що еквівалентно 3397,93 доларів США)- 3% річних, а також судовий збір.

Відповідач повністю заперечував проти позовних вимог, зазначаючи, що за вимогами позивача сплинув строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.11.2013 р. по справі №920/1570/13 (суддя С.О.Миропольський) позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України на користь Компанії "Агрофертранс ЛТД" ("AGROFERTRANS LTD.") заборгованість за договорами № Р044-WB-04/10 від 23.03.2010р. та №P116-WB-09/11 від 07.09.2011р. в сумі 849930 грн. 30 коп., що еквівалентно 106334,33 доларів США, а також 16998 грн. 61 коп. судового збору, з посиланням на порушення умов контрактів.

Відповідач з рішенням господарського суду частково не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині стягнення штрафних санкцій та річних скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цієї частині відмовити.

У апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції безпідставно не застосував строк позовної давності до спірних правовідносин.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що між сторонами 09.2011, 10.2011, 11.2011, 12.2011, 01.2012, 03.2012, 06.2012 укладалися додаткові угоди, в яких фіксувалося недопоставлення товару та погоджувалось часткове повернення коштів, що є визнанням відповідачем свого боргу, у відповіді на претензію від 15.02.2013р. відповідач визнав свій борг та запропонував погасити його наданням своїх послуг позивачу.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини не прибуття суд не повідомив, не з'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, що 23.03.2010р. між сторонами укладений контракт № P044-WB-04/10 з додатковими угодами 1-10 (далі - Договір-1) на купівлю-продаж висівок пшеничних гранульованих в кількості 1500 тон, а 07.09.2011р. - контракт № P116-WB-09/11 зі специфікаціями 1-8 (далі - Договір-2) на купівлю-продаж висівок пшеничних гранульованих кількості 500 тон.

Пунктом 3.1 Договору-1 передбачено, що відповідач зобов'язаний поставити товар в повному обсязі до 10.05.2010р. включно.

У п. 5.2 Договору-1 зазначено, що в разі не поставки партії товару відповідач зобов'язаний повернути отриману за неї попередню оплату не пізніше 20 днів після закінчення періоду поставки.

Пунктом 6.1 договору -1 передбачено, якщо продавець не здійснив відвантаження погодженої партії товару в строки,зазначені в контракті, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості недопоставленої партії товару за кожний день прострочення, але на більше 5% від вартості недопоставленої партії товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що на підставі рахунку-фактури № 5 від 24.03.2010р. позивач здійснив попередню сплату 100% вартості товару за Договором-1 в розмірі 132000,00 доларів США.

В порушення умов контракту відповідач поставив товар за Договором-1 в кількості 236,600 тон, що еквівалентно 20820,80 доларів США, кількість непоставленого товару за Договором-1 склала 1263,400 тон.

В період з 14.09.2011 по 11.06.2012 відповідач здійснив часткове повернення

грошових коштів за Договором-1 на суму 50 757,87 доларів США.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що на 12.06.2012 сума боргу за Договором-1 склала 60421,33 доларів США.

Позивачем на адресу відповідача був надісланий акт звірки взаєморозрахунків за Договором-1 разом з претензією № 17 від 17.01.2013р. з проханням повернути грошові кошти, еквівалентні непоставленому товару та підписати акт звірки взаєморозрахунків.

Позивач надіслав відповідь за № 308 від 15.02.2013р. на претензію, відповідно до якої визнав суму боргу та, в зв'язку зі складним фінансовим становищем, запропонував позивачу надати послуги з переробки зерна та борошна в рахунок погашення заборгованості, але акт звірки взаєморозрахунків не підписав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 6.1 Договору-1 відповідачу нарахована пеня в розмірі 5% від суми недопоставленого товару, що становить 3021,07 доларів США.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановленний договором або законом.

В зв'язку з порушенням строку повернення попередньої оплати на підставі ст. 625 ЦК України, відповідачу нараховані 3% річних в розмірі 2220,25 доларів США.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що за Договором-2 відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару в кількості 500 тон в повному обсязі до 31.07.2012р.

Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання п. 5.1 Договору-2 позивач попередньо сплатив 100% вартості товару за Договором-2 в розмірі 70000,00 доларів США., але відповідач фактично поставив 242,900 тони вартістю 34006,00 доларів США, заборгованість за Договором-2 склала 35994,00 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Дана норма не передбачає обов'язковою умовою виникнення у покупця права вимагати повернення коштів за недопоставлений товар підписання сторонами актів звірки, а надає покупцю безумовне право вимагати у продавця повернення коштів у разі поставки товару в меншій кількості, ніж передбачено договором.

Згідно п. 6.1. Договору-2 штраф у розмірі 5% від загальної вартості становить 3500,00 доларів США, 3% річних складають 1177,68 доларів США.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідач не заперечує факт наявності заборгованості перед позивачем за Договором-1 та Договором-2.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на те, що за позовними вимогами (за Договором-1 та в частині штрафних санкцій за Договором-2) закінчився термін позовної давності, оскільки згідно ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

В силу ст. ст.257, 258 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.; для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.; позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Відповідно до ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. При цьому, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання; якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

У ст. 264 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідач вказує на те, що перебіг строку позовної давності за Договором-1 почався з 11.05.2010р.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок,що позовна давність неодноразово переривалась, зокрема між сторонами у вересні 2011р., жовтні 2011р., листопаді 2011р., грудні 2011р., січні 2012р., березні 2012р., червні 2012р. укладалися додаткові угоди, в яких фіксувалося недопоставлення товару та погоджувалось часткове повернення коштів, що є визнанням відповідачем свого боргу; у відповіді на претензію від 15.02.2013р. відповідач визнав свій борг та запропонував погасити його наданням своїх послуг позивачу.

Відповідно за Договором-2 перебіг позовної давності перерваний та почався заново з 16.02.2013р.

Отже, як за Договором-1, так і за Договором-2 позовна давність на день розгляду справи не сплинула.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивач на виконання п. 5.3. Договору-1 та Договору-2 надсилав на адресу відповідача для підписання акти звірки разом з претензією № 17 від 17.01.2013р., однак відповідач актів не підписав, без пояснення причин, та своїх актів позивачу не направляв.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 849 930 грн. 30 коп., що еквівалентно 106 334,33 доларів США, із яких 770 647 грн. 73 коп. (що еквівалентно 96415, 33 доларів США)- основного боргу, 52122 грн. 91 коп. (що еквівалентно 6521, 07 доларів США)- штрафних санкцій, 27159 грн. 66 коп. (що еквівалентно 3397,93 доларів США)- 3% річних, а також 16 998 грн. 61 коп. судового збору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 257,258,261,264.526, 530, 610, 611, 625, 670 Цивільного кодексу України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 18.11.2013 р. по справі №920/1570/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 31.01.2014 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.