Рішення № 36971278, 28.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23102/13 28.01.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

про відшкодування шкоди в порядку регресу

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.11.2013 порушено провадження у справі № 910/23102/13 та призначено її до розгляду на 17.12.2013 року.

11.12.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшли додаткові докази у справі та прохання проводити розгляд справи за відсутністю позивача.

На вимогу ухвали суду про порушення провадження у зазначеній справі, через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва 13.12.2013 надійшов лист від Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ).

У судовому засіданні 17.12.2013 відповідачем наданий відзив на позовну заяву, та розгляд справи відкладено на 16.01.2014 року.

24.12.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшли додаткові докази у справі.

За наслідками судового засідання 16.01.2014, розгляд справи відкладено на 28.01.2014 та визнано явку повноважних представників сторін обов'язковою.

У судове засідання 28.01.2014 представники сторін не з'явились. Позивачем через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва 25.01.2014 надано заяву, у якій розгляд справи він просив провести без участі представника позивача.

Представник відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином ухвалами суду від 22.11.2013 та 05.12.2013, направленими йому за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте правом бути присутнім у судовому засіданні не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2012 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (страховик) та Новоселовою Світланою Петрівною (страхувальник) укладено Договір №28-0107-12-01821 добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Lexus», державний номер АК0054ВМ. (а. с. 6-9)

Відповідно до відомості №9222829 про дорожньо-транспортну пригоду, 29.06.2013 на приблизно 322 км автодороги М-17, відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Lexus», державний номер АК0054ВМ, під управлінням власника Новоселової С.П., та транспортним засобом марки «Audi», державний номер С703ХС31, під управлінням власника Вознюк О.Л. (а. с. 12-13)

Дорожньо-транспортна пригода сталась у результаті порушення водієм Вознюк О.Л. Правил дорожнього руху України, якого постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2013 у справі №119/5129/13-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення. (а. с. 14)

Як вбачається із матеріалів справи, страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 29.06.2013, що є страховим випадком згідно з Договором №28-0107-12-01821, у якій прописано відновлювальний ремонт здійснити на СТО ТОВ «Дельта Моторс Крим» (а. с. 19-20)

Позивачем для встановлення розміру страхового відшкодування, що підлягає сплаті страхувальнику, складено Страховий акт №ПСКА-3010 від 04.07.2013 та розрахунок страхового відшкодування до нього на підставі рахунку-договору №ДМ-СФ-13003897 від 01.07.2013, виставленого ТОВ «Дельта Моторс Крим», та зазначено розмір страхового відшкодування у сумі 30485,80 грн. (а. с. 17-18; 22-23)

Вищезазначена сума сплачена позивачем, як страхове відшкодування за Договором №28-0107-12-01821, на рахунок ТОВ «Дельта Моторс Крим», згідно з умовою, обраною страхувальником у заяві про настання страхового випадку, та підтверджується платіжним дорученням №11564 від 05.07.2013 на суму 30485,80 грн. (а. с. 24)

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія-власника - Вознюк О.Л., який на законних підставах керував транспортним засобом марки «Audi», державний номер С703ХС31, на момент скоєння ДТП застрахована за полісом №АС1596391 Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» (відповідач у справі), що підтверджується даними МТСБУ (а. с. 56-57)

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 05.08.2013 звернувся до відповідача із заявою №11/6336 на виплату страхового відшкодування у порядку регресу, у якій просить сплатити суму у розмірі 30485,80 грн., однак відповіді або коштів станом на день розгляду справи так і не отримав. (а. с. 25-26)

Водночас, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на відсутність належної оцінки матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу марки «Lexus», державний номер АК0054ВМ. (а. с. 59-60)

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої завдано збитків власнику траспортного засобу марки «Lexus», державний номер АК0054ВМ, визнаний Вознюк О.Л., що підтверджується постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2013 у справі №119/5129/13-п. (а. с. 14)

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія-власника - Вознюк О.Л., який на законних підставах керував транспортним засобом марки «Audi», державний номер С703ХС31, на момент скоєння ДТП застрахована за полісом №АС1596391 Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» (відповідач у справі), що підтверджується даними МТСБУ (а. с. 56-57)

За правилами ст. 22 та п.22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку, відповідно до лімітів відповідальності у встановленому цим Законом порядку, оціненої шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору №28-0107-12-01821 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Вознюк О.Л., як особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Зі змісту Полісу №АС1596391 вбачається, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику траспортного засобу марки «Lexus», державний номер АК0054ВМ, відповідно до положень вищевказаного Закону у межах, передбачених полісом № АС1596391.

Статтею 25 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як досліджено судом, розмір страхового відшкодування позивач визначив, виходячи з рахунку-договору СТО ТОВ «Дельта Моторс Крим», враховуючи, що страхувальник у заяві про настання страхового випадку обрав саме такий спосіб здійснення відновлювального ремонту забезпеченого ТЗ, що відповідає приписам ст. 25 вищевказаного Закону України.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Крім того, вказаним Законом не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки.

Також, Верховним Судом України у Листі «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011 роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Наведеної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України, викладеної у постановах у справах №5011-23/10750-2012 від 11.04.2013, № 5011-37/12077-2012 від 13.03.2013, №5011-35/11156-2012 від 30.01.2013, № 5011-53/8349-2012 від 29.01.2013, 5011-37/5786-2012 від 04.12.2012, №5011-67/7989-2012 від 14.11.2012 року.

Як вбачається, позивачем до стягнення заявлена сума фактично виплаченого страхового відшкодування у розмірі 29485,80 грн.

Водночас, суд зазначає, що посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України у справі №910/1333/13 є хибним, оскільки обставини справи №910/1333/13 за своєю суттю відрізняються від обставин у даній справі, так як стосуються передусім недоведеності вини особи, що спричинила ДТП, а отже, й правова позиція, викладена у постанові, не може бути застосована по аналогії у даній справі.

До того ж, відповідач під час розгляду справи судом не здійснив жодних процесуальних дій для доведення обставин, на які він посилається, та зобов'язання суду надати власний конртрозрахунок вартості матеріального збитку також не виконав.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбає завжди зменшення страхового відшкодування на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як зазначено у полісі №АС1596391, виданого відповідачем - Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія», розмір франшизи становить 1000,00 грн., у зв'язку із чим розмір страхового відшкодування підлягає зменшенню на цю суму та має становити 29485,80 грн. (30485,80 грн. - 1000,00 грн. = 29485,80 грн.)

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія» не надано доказів, що підтверджують відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що він, у випадку неповідомлення його страхувальником про спірну ДТП, не позбавлений права звернутися до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, з регресним позовом у порядку, передбаченим ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів".

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню частково, із зменшенням на суму франшизи.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 56, офіс 13, ідентифікаційний код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, місто Київ, вулиця І.Федорова, будинок 32-А, ідентифікаційний код 30859524) 29485 (двадцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) гривень 80 копійок суми сплаченого страхового відшкодування та 1664 (одну тисячу шістсот шістдесят чотири) гривні 06 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 28.01.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 03.02.2014 року

Суддя К.В. Полякова