Постанова № 36970983, 03.02.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2014 року Справа № 904/7655/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Дармін М.О., Іванов О.Г.

при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.

за участі представників сторін:

від позивача: Козак Т.В. - представник, довіреність №226/1001 від 18.05.2013р.

від відповідача: Потуремець Т.І. - представник, довіреність №157/9 від 02.01.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2013р. у справі №904/7655/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м.Дніпропетровськ

до відповідача Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", м. Дніпропетровськ

про стягнення 70 820 046,50 грн. за договором на постачання електричної енергії

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулось у жовтні 2013 року із позовом до ДП "ВО "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 12.11.2013р.) просило стягнути з відповідача на свою користь 94600944,82 грн. заборгованості за поставлену електричну енергію.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2013р. у справі №904/7655/13 (суддя Назаренко Н.Г.) стягнуто з ДП "ВО "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на користь ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" 87692509,53 грн. - заборгованості за спожиту активну електроенергію, 549718,93 грн. - заборгованості за реактивну електроенергію, 1330939,69 грн. - 3% річних, 32584,02 грн. - інфляційних втрат, 3312464,48 грн. - пені. Розстрочене виконання рішення у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 92 918 2163,65 грн. на 12 місяців з оплатою ДП "ВО "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" боргу в сумі 92918216,65 грн. за наступним графіком: до 31 грудня 2013р. - 3 496 922,15 грн.; до 31 січня 2014р. - 8129208,59 грн.;

до 31 лютого 2014р. - 8129208,59 грн.; до 31 березня 2014р. - 8129208,59 грн.;

до 31 квітень 2014р. - 8129208,59 грн.; до 31 травня 2014р. - 8129208,59 грн.;

до 31 червня 2014р. - 8129208,59 грн.; до 31 липня 2014р. - 8129208,59 грн.;

до 31 серпня 2014р. - 8129208,59 грн.; до 31 вересня 2014р. - 8129208,59 грн.;

до 31 жовтня 2014р. - 8129208,59 грн.; до 31 листопада 2014р. - 8129208,59 грн.

В частині стягнення 1419627,63 грн. пені - відмовлено. Стягнуто з ДП "ВО "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" на користь ПАТ "ДТЕК "Дніпрообленерго" 68820,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

При винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виходив з того, що позивач довів неналежне виконання обов'язків за договором поставки електричної енергії зі сторони відповідача, тому задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних та частково задовольнив вимоги про стягнення пені, оскільки водночас встановив існування виключних обставин, які є підставою для зменшення розміру належної до стягнення пені. Також місцевий господарський суд прийшов до висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача та надання йому розстрочки виконання судового рішення у даній справі на 12 місяців.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2013р. у справі №904/7655/13, ДП "ВО "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати означене судове рішення в частині стягнення пені у розмірі 3312464,48 грн., як необ'єктивне, необґрунтоване та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права; прийняти нове рішення, зменшивши розмір пені у сумі 3312464,48 грн. до її мінімального розміру, з покладенням на позивача судових витрат у справі. Вказує при цьому, що суд першої інстанції не врахував всі докази, які надав відповідач, та не врахував той факт, що відповідач зі своєї сторони добросовісно робить все можливе для погашення заборгованості по винесеним раніше судовим рішенням та для погашення своєї поточної заборгованості. Звертає увагу суду на те, що підприємство є провідним у галузі ракетобудування, але його діяльність у період з 2008 по І півріччя 2013 року носила збитковий характер внаслідок падіння обсягів виробництва у зв'язку з світовою фінансовою кризою, несвоєчасним та неповним фінансуванням підприємства щодо виконання державних програм у космічній галузі та витрат, які підприємство зазнало внаслідок невдалого запуску ракети на початку 2013 року. Також просить звернути увагу на те, що підприємство віднесено до переліку підприємств державного сектору економіки та до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також відноситься до об'єктів підвищеної небезпеки. Також просить врахувати, що у зимовий період підприємство на власній теплоцентралі виробляє теплову енергію для понад 100 тис. мешканців міста Дніпропетровська та інших споживачів, що поставляється через КП "ТПТЕ "Теплотранс", яке у свою чергу має заборгованість понад 70 млн. грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зі своєї сторони вказує, що відповідач, посилаючись в апеляційній скарзі на тяжке фінансове становище, спричинене у тому числі через невдалий запуск ракети на початку 2013 року, замовчує про успішні проекти підприємства. Крім того, виробничу діяльність та функціонування ДП "ВО "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" підтверджують великі обсяги споживання електричної енергії. Однак у спірний період відповідач сплатив лише близько 15 % вартості спожитої електроенергії. Звертає увагу на те, що відповідач як в своєму клопотанні про зменшення пені, так і в самій апеляційній скарзі не зазначив, до якого розміру він просить її зменшити. Вважає. що при винесенні оскарженого рішення суд, оцінивши ступінь виконання зобов'язань відповідачем, доводи відповідача щодо підстав для зменшення пені, обґрунтовано зменшив розмір стягуваної пені на 30%, тобто на 1419627,63 грн.

В судовому засіданні 03.02.2014р. представник ДП "ВО " Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" підтримав доводи апеляційної скарги. Представник ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" заперечував на задоволенні апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 03.02.2014р. Дніпропетровським апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як встановлено із матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", яке 31.03.2011р. перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - Енергопостачальник, позивач), та Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (далі - Споживач, відповідач) було укладено договір № 15-Ц від 01.01.2002р. про постачання електричної енергії (далі - Договір) та відповідні Додаткові угоди до цього договору: №1 від 01.02.2002р., № 2 від 10.06.2002р. та № 4/12 від 01.08.2012р.

Відповідно до п.1.1. Договору, предметом договору є постачання і передача електроенергії Енергопостачальником та оплата спожитої електроенергії Споживачем.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.11 Договору, Споживач зобов'язався здійснювати оплату за активну електричну енергію, що фактично спожита у розрахунковому місяці, а також вносити всі інші платежі на підставі рахунку, наданого Енергопостачальником, протягом 2-х календарних днів з моменту його отримання, але не пізніше 7 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно п. 4.3. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.02.2002р., Споживач зобов'язався також здійснювати економічну компенсацію втрат Енергопостачальника, які виникають через перетоки реактивної електроенергії, шляхом платежів на поточний рахунок Енергопостачальника протягом 5 днів після отримання рахунка - фактури Енергопостачальника.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором з поставки електричної енергії відповідачу, що підтверджується звітами про підсумки обсягів електричної енергії, яка приймається до розрахунків, які наявні в матеріалах судової справи. На оплату електричної енергії та компенсації втрат від перетоків реактивної електричної енергії позивачем були виставлені відповідачу відповідні рахунки, які були отримані повноважними представниками відповідача, однак відповідач зі своєї сторони оплату за спожиту активну електроенергію та компенсацію втрат від перетоків реактивної електричної енергії своєчасно та в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого за станом на 11.11.2013р. утворилась заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену активну електроенергії у сумі 87692509,53 грн. за період з грудня 2012 року по вересень 2013 року включно та заборгованість за реактивну електроенергію у сумі 549718,93 грн. за період з серпня по жовтень 2013 року включно, що і стало причиною спору у даній справі.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 4732092,11 грн. за період з 10.01.2013р. по 14.11.2013р., 3 % річних - 1330939,69 грн. за період з 10.01.2013р. по 10.11.2013р. та інфляційні втрати - 32584,02 грн. за період з 09.03.2013р. по 01.06.2013р.

Відповідач доказів оплати вартості спожитої у спірному періоді електричної енергії на час розгляду даного спору у суді першої інстанції не надав, проти наявності боргу не заперечував.

При вирішенні спору місцевий господарський суд правильно визначив, що вищевказаний договір за своїм змістом є договором енергопостачання (ст. 275 Господарського кодексу України), тому відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов'язаннями і, згідно ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його неналежне виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначає ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як обумовили сторони у п. 4.6. Договору, у разі прострочення платежу за спожиту електроенергію Споживач на вимогу Енергопостачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Місцевим господарським судом встановлено, що у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем отриманої від позивача електричної енергії інфляційні втрати з урахуванням офіційного індексу інфляції за період прострочення оплати з березня по травень 2013 року включно становлять 32584,02 грн., а 3% за період з 10.01.2013р. по 10.11.2013р. становлять 1330939,69 грн. та підлягають до стягнення.

Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на суми 87692509,53 грн. - основного боргу за активну електричну енергію, суми 549718,93 грн. - основного боргу за реактивну електричну енергію, суми 32584,02 грн. збитків від інфляції та суми 1330939,69 грн. трьох процентів річних - є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Також пунктом 4.5. Договору передбачено, що у разі несвоєчасних розрахунків Споживач сплачує Енергопостачальнику пеню за кожен день прострочення платежу за споживання електроенергії у розмірі 0,04%, але не більше подвійної величини облікової ставки Національного банку України. Пеня нараховується Енергопостачальником з першого дня одержання остаточного рахунку або рахунку-фактури згідно пунктів 4.2. та 4.3.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з тим, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що пеня за період з 10.01.2013р. по 14.11.2013р. підлягає стягненню в сумі 4732092,72 грн.

В ході розгляду справи судом першої інстанції відповідачем були заявлені клопотання про зменшення розміру пені та про розстрочення виконання рішення суду строком на 3 роки.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як передбачено у п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Так, відповідно до роз'яснень, наданих у підпункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частина 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення. При цьому суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, матеріалами справи підтверджено, що підприємство відповідача віднесено до переліку підприємств, які належать до державного сектору економіки та які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та фінансуються державою, але у зв'язку з недофінансуванням відповідача підприємство знаходиться у тяжкому фінансово-економічному становищі. Стягнення з нього одночасно заборгованості у повному обсязі приведе до призупинення виробничої діяльності цього підприємства та виконання державних програм у сфері космічного ракетобудування, затримки у виплаті заробітних плат працівникам цього підприємства тощо.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, надані відповідачем до матеріалів справи докази під час розгляду справи судом першої інстанції, містять об'єктивні відомості, які підтверджують висновок місцевого господарського суду про винятковість даного випадку, що надає суду законні підстави для зменшення пені на 30 % від належної до стягнення суми, а відтак місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача частину пені у сумі 3312464,48 грн., а в решті вимог про стягнення пені в сумі 1419627,63 грн. - обґрунтовано відмовив.

Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, про необхідність зменшення пені до її мінімального розміру, який при цьому не зазаначений самим відповідачем, відхиляються судом з тих підстав, що визначений в умовах договору розмір пені, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин є розумним, оскільки не перевищує подвійної величини облікової ставки Національного банку України, а загальний розмір пені, який був визначений до стягнення судом першої інстанції відповідає ступеню виконання відповідачем своїх зобов'язань, який у спірному періоді становить лише близько до 15 %. Оцінюючи майновий стан обох сторін, які є підприємствами, що мають стратегічне значення для економіки держави, суд не повинен надавати невмотивованої переваги саме відповідачу, лише унаслідок його збиткової діяльності.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 83 та ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, суд, приймаючи рішення, може також відстрочити або розстрочити його виконання.

За встановлених вище обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що негайне виконання рішення у справі може призвести до призупинення виробничої діяльності, затримці у виплаті заробітних плат та нанесенню збитків державі, що, в свою чергу, унеможливить виконання судового рішення у цій справі, прийнявши також до уваги інтереси позивача у тому, що затримка у виконанні судового рішення строком на три роки призведе до скрутного матеріального стану останнього, а тому правомірно частково задовольнив клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення терміном на 12 місяців за визначеним судом графіком.

Приймаючи до уваги викладене, доводи відповідача про необґрунтованість та незаконність прийнятого судового рішення в частині щодо визначення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, слід визнати такими, що не знайшли свого підтвердження, тому, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, відсутні підстави для зміни або скасування означеного рішення місцевого господарського суду, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються повністю на заявника у скарзі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2013р. у справі №904/7655/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Повний текст постанови підписано - 05.02.2014р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов