Ухвала суду № 36970938, 29.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 р.Справа № 820/11533/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

представника позивача Громова Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2013р. по справі № 820/11533/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯТЕСС"

до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯТЕСС", звернувся до суду з позовом до до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень Індустріальної ОДПІ від 27.09.2013 року № 0000452220 та №0000442220.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 року адміністративний позов задоволено.

Податковий орган, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ятесс", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 37189568, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Харківській області, видами діяльності ТОВ "Ятесс" за КВЕД є надання інших комерційних послуг, посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесених до інших групувань, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угрупувань.

Податковим органом була проведена документальна невиїзна позапланова перевірки ТОВ "Ятесс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Ліга" (код ЄДРПОУ 24483948) за період з 01.02.2012 року по 30.04.2012 року, за результатами якої податковим органом був складений акт перевірки від 05.09.2013 р. № 602/20-36-22-03-07/37189568 (т. 1 а.с. 10-18).

На підставі вказаного акту перевірки Індустріальною ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000452220 від 27.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 543847,50 грн., в тому числі 362565,00 грн. за основним платежем та 181282,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000442220 від 27.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 431625,00 грн., з яких 345300,00 грн. - за основним платежем, 86325,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 8,9).

Як зазначено у висновках акту перевірки № 602/20-36-22-03-07/37189568 від 05.09.2013 р., позивачем в порушення п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Ліга" на суму 362565 грн., у т.ч.: у І кварталі 2012 року на суму 138250 грн., у І півріччі 2012 року на суму 362565 грн. та в порушення ст. 198, ст. 199 Податкового кодексу України ТОВ "Ятесс" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, чим занижено податок на додану вартість на суму 345300 грн., в тому числі по періодах: за лютий 2012 року - на суму 131666,67 грн., березень 2012р. на суму 136666,67 грн., квітень 2012р. на суму 76966,67 грн.

Фактичною підставою для винесення спірних рішень слугували виключно висновки складених податковими органами актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - контрагента позивача - ТОВ "Ліга": в акті № 340/22-207/24483948 від 28.03.2013 р. за період лютий 2012 року та №568/22-207/24483948 від 15.08.2012 р. за період березень-травень 2012 року.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 року №0000452220 та № 0000442220.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Отже, первинні документи, оформлені з додержанням норм чинного законодавства, засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку.

Згідно з ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, котрі формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати згідно з п 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, згідно з п. 138.12 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, у тому числі включаються: витрати, визначені відповідно до статей 144-148, 150, 153, 155-161 цього Кодексу, які не включені до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із цією статтею (підпункт 138.12.1 Податкового кодексу України); інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат (підпункт 138.12.2 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Ліга" (виконавець) та ТОВ "Ятесс" (замовник) укладено договір про надання послуг № 01/02/12 від 01 лютого 2012 року. Згідно умов договору "Виконавець" зобов'язується за завданням "Замовника" надати інформаційно-консультаційні послуги щодо маркетингового плану по розвитку діяльності замовника в регіонах України (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька, Чернігівська, Житомирська, Миколаївська, Одеська, Херсонська області), в порядку та на умовах, визначених договором.

Зазначеним договором також передбачені умови, строки надання послуг: з 01.02.2012р. по 31.12.2012 року, порядок розрахунків та об'єм послуг, що надаються (т. 1 а.с. 24).

Факт реальності здійснення господарської операції по вказаному договору підтверджується виконаними замовленими роботами по наданню послуг, що оформлені належним чином актами здачі-надання послуг, податковими накладними та відповідними звітами маркетингових досліджень, які містяться в матеріалах маркетингових досліджень, копії яких знаходять в матеріалах справи (т. 1 а.с. 179-233, т. 2 а.с. 1-58).

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ "Ятесс" були отримані в повному обсязі послуги, обумовлені договором, частково послуги сплачені, що підтверджується рахунками - фактурами, протоколами узгодження ціни (т. 1 а.с. 25-132), банківськими виписками (т. 1 а.с. 169-178).

Актом перевірки підтверджено факт укладання між ТОВ "Ятесс" та ТОВ "Ліга" договору.

Також, банківські виписки засвідчують факт часткового виконання ТОВ "Ятесс" зобов'язань по оплаті вартості отриманих послуг, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару є належними доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Первинні документи по взаємовідносинам підприємства позивача та ТОВ "Ліга" оформлені належним чином, у відповідності до приписів діючого законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу положень ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що позивач правомірно на підставі вищенаведених первинних документів включив до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання послуг у ТОВ "Ліга" за лютий 2012 року - 131666,67 грн., за березень 2012 року - 136666 грн., за квітень 2012 року - 76966,67 грн., та правомірно, з урахуванням понесених витрат, визначило податок на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Ліга" на суму 362565 грн., у т.ч.: у І кварталі 2012 року на суму 138250 грн., у І півріччі 2012 року на суму 362565 грн., оскільки надані первинні документи є дійсними, а тому засвідчують факт господарської операції та спричиняють правові наслідки у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2013р. по справі № 820/11533/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 03.02.2014 р. Головний спеціаліст

Чуйко І.О.