Ухвала суду № 36969030, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/1872/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року

у справі № 2-а-18232/09/0370

за позовом Приватного підприємства «Пелікан»

до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Пелікан» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 травня 2009 року № 0000080023/0 та № 0000090023/0.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської МДПІ Волинської області № 0000080023/0 від 20 травня 2009 року в частині визначення ПП «Пелікан» податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 108573,00 грн., в тому числі: 72382,00 грн. основного платежу та 36191,00 грн. штрафних санкцій. Скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської МДПІ Волинської області № 0000090023/0 від 20 травня 2009 року в частині визначення ПП «Пелікан» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3375,00 грн., в тому числі: 2250,00 грн. основного платежу та 1125,00 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Ковельська МДПІ Волинської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Ковельська МДПІ Волинської області провела планову виїзну перевірку ПП «Пелікан» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої був складений акт від 07 травня 2009 року № 437/23-31788795.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпункту пункту 4.1 статті 4, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті занижено податок на прибуток на загальну суму 90700,00 грн.: за 2007 рік - 81750,00 грн., за 1 квартал 2008 року - 4068,00 грн., за 3 квартали 2008 року - 8950,00 грн.; вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 16904,00 грн., у тому числі: за листопад 2007 року - 11400,00 грн., за липень 2008 року - 633,00 грн., за серпень 2008 року - 2621,00 грн., за листопад 2008 року - 2250,00 грн.

20 травня 2009 року Ковельська МДПІ Волинської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000080023/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Пелікан» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 136050,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 90700,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 45350,00 грн.

20 травня 2009 року Ковельська МДПІ Волинської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000080023/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Пелікан» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 25356,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 16904,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8452,00 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: у період з квітня по вересень 2007 року включно фінансова допомога була повернута позивачем ТОВ «ФК «Інвест Альянс», що підтверджено відповідними платіжними дорученнями; витрати позивача по оплаті вартості послуг морського фрахту та наземного перевезення (з урахуванням податку на додану вартість), наданих ДП «Кюне і Нагель», підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, вантажною митною декларацією, та пов'язані з господарською діяльністю товариства.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у підпункті 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до положень абзацу 3 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Згідно положень частини 1 статті 599 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з квітня по вересень 2007 року включно фінансова допомога була повернута позивачем ТОВ «ФК «Інвест Альянс», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (арк. справ 87-93).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що донарахування позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток за вказаним епізодом є неправомірним.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, витрати позивача по оплаті вартості послуг морського фрахту та наземного перевезення (з урахуванням податку на додану вартість), наданих ДП «Кюне і Нагель», підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема: платіжним дорученням (арк. справи 83), вантажною митною декларацією, інвойсом, заявою на організацію перевезення, актом здавання-прийому наданих послуг (арк. справи 94-100) та пов'язані з господарською діяльністю товариства, з огляду на види діяльності, які здійснює ПП «Пелікан».

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що донарахування позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток та за платежем: податок на додану вартість за вказаними епізодами є неправомірним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення Ковельської МДПІ Волинської області № 0000080023/0 від 20 травня 2009 року в частині визначення ПП «Пелікан» податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 108573,00 грн., в тому числі: 72382,00 грн. основного платежу та 36191,00 грн. штрафних санкцій, а також податкового повідомлення-рішення Ковельської МДПІ Волинської області № 0000090023/0 від 20 травня 2009 року в частині визначення ПП «Пелікан» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3375,00 грн., в тому числі: 2250,00 грн. основного платежу та 1125,00 грн. та наявність підстав для їх скасування у зазначених частинах.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Ковельської МДПІ Волинської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна