Ухвала суду № 36969021, 14.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2014 р. м. Київ К/9991/28937/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової служби України

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 року

по справі № 2а/2570/3909/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Еліта»

до Державної податкової інспекції у Сосницькому районі Чернігівської області, Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області, Державної податкової адміністрації України

за участі: Прокуратури Чернігівської області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Еліта» звернулося до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Сосницькому районі Чернігівської області, Головного Управління державного казначейства України в Чернігівській області, Державної податкової адміністрації України про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 595550,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-3 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом 2010 року ПАТ «Еліта» до ДПІ у Сосницькому районі Чернігівської області були подані податкові декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, згідно якої заявлена до бюджетного відшкодування сума становить 263289,00 грн., за жовтень 2010 року, згідно якої заявлена до бюджетного відшкодування сума становить 146556,00 грн. та за листопад 2010 року, згідно якої заявлена до бюджетного відшкодування сума, з урахуванням уточнюючого розрахунку, становить 185905,00 грн.

Достовірність нарахування вказаних сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість була підтверджена довідками про результати позапланової виїзної перевірки ДПІ в Сосницькому районі Чернігівської області, а саме, за травень 2010 року - довідкою від 11.08.2010 року № 280/23-3000310120, за жовтень 2010 року - довідкою від 20.12.2010 року № 590/23-30/310120, за листопад 2010 року - довідкою від 04.02.2011 року № 21/23-30/00310120.

Однак, станом на липень 2011 року сума бюджетного відшкодування в загальному розмірі 595 550,00 грн. позивачу сплачена не була, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Сума бюджетного відшкодування, як правильно зазначено судами, залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено довідками від 11.08.2010 року № 280/23-3000310120, від 20.12.2010 року № 590/23-30/310120, від 04.02.2011 року № 21/23-30/00310120.

Відповідно до п.п.7.7.5 п. 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту. Крім того, відповідачами не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Отже, не відшкодування позивачу сум ПДВ за травень, жовтень листопад 2010 року в загальній сумі 595550,00 грн., які підтверджені відповідними довідками ДПІ в Сосницькому районі за результатами позапланових виїзних перевірок ЗАТ «Еліта» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ, є неправомірним.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 року та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 року по справі № 2а/2570/3909/2011 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБившева Л.І. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 17.01.2014 р.