Ухвала суду № 36969007, 14.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 року м. Київ К/9991/89159/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2011 року по справі № 2а/0270/2486/11 за позовом Прокурора Калинівського району Вінницької області в інтересах держави в особі Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Калинівського району Вінницької області в інтересах держави в особі Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції звернувся до суду з позовом до Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків про стягнення 59976,65 грн. в рахунок погашення податкового боргу з рахунків платника податків у банках та стягнення коштів за рахунок готівки, що належить боржнику.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 року у даній справі позов задоволено частково та стягнуто з відповідача заборгованість перед Державним бюджетом України по пені в сумі 52521,44 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків з питань дотримання вимог податкового законодавства по правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2007 року по 30.09.2009 року.

За наслідками вказаної перевірки складено довідку №86/17-00497638 від 16.04.2010 року, відповідно до якої підприємству нараховано пеню за несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб в сумі 52521,44 грн., а також прийнято податкове повідомлення-рішення №0051281701/0 від 30.04.2010 року про донарахування 7455,21 грн. податкового зобов'язання з вказаного платежу, сума якого відповідачем згідно платіжного доручення №76 від 17.03.2011 року була перерахована до бюджету.

Так, проведеною перевіркою встановлено, що Уладово-Люлинецька дослідно-селекційна станція протягом періоду, що підлягав перевірці несвоєчасно перераховувала до бюджету утримані суми податку з доходів фізичних осіб, чим порушила пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон № 889-IV).

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 20.1 ст. 20 Закону № 889-IV за неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету справляється пеня у розмірах, передбачених п. 16.4 ст. 16 цього Закону. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Суди дійшли правильного висновку, що зазначена сума пені, нарахована із сум самостійно узгодженого відповідачем грошового зобов'язання, є податком боргом в розумінні ст. 1 Закону України від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III) та пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Згідно з визначень, що містяться у вказаних нормах, податковий борг це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Оскільки порушень щодо розрахунку пені судами не виявлено, остання набула статусу податкового боргу та в добровільному порядку не сплачена відповідачем, суди обґрунтовано дійшли висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 52521,44 грн. заборгованості перед Державним бюджетом України по пені з рахунків платника у банку.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Уладово-Люлинецької дослідно-селекційної станції інституту цукрових буряків відхилити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2011 року по справі №2а/0270/2486/11 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБившева Л.І. підписРибченко А.О.