Ухвала суду № 36968956, 20.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2014 року м. Київ К-42268/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Островича С.Е.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010

у справі №2а-5014/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Туристична компанія «Анекс тур»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.11.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №00002592312/0 від 10.04.2009.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питань правильності нарахування та сплати податків по взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Сяйво і Ф» у період з 01.06.2006 по 31.08.2006, за результатами якої складено акт № 487/23-12/34191244 від 27.03.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп.7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997, в редакції наказу від 30.06.2005 №244, при взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Сяйво і Ф», що призвело до заниження податкового зобов?язання з податку на додану вартість в сумі 78566,67 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00002592312/0 від 10.04.2009, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в сумі 117850,07 грн., у т.ч. основного платежу 78566,07 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 39283,34 грн.

Відповідач свої висновки про завищення позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «Сяйво і Ф» обґрунтовував тим, що за даним БД АІС ОР ТОВ «Сяйво і Ф», яке перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м.Києва має стан платника - запит на встановлення місцезнаходження. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Сяйво і Ф» анульоване 08.05.2008.

Згідно протоколу допиту свідка гр.України ОСОБА_2, який згідно реєстраційної інформації та податкової звітності, був відповідальною особою за результати фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сяйво і Ф», ним окрім реєстраційних документів та документів на відкриття рахунків в банківських установах, ніякі документи не підписувались, угоди не укладались.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Частиною 2 зазначеного підпункту встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Нормами підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому, підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що 01.06.2006 між позивачем та ТОВ «Сяйво і Ф» був укладений договір про проведення маркетингових досліджень та надання інформаційних (консультаційних) послуг, за яким ТОВ «Сяйво і Ф» зобов?язалось провести маркетингові дослідження на ринку туристичних послуг України з виїзного туризму за напрямками: Туреччина, Єгипет та надати спеціальну інформацію, а ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» зобов?язалось прийняти послуги та оплати їх на умовах договору.

Виконання договору в повному обсязі підтверджується наявними у позивача первинними документами, а саме, копіями рахунків-фактур №01/26/06-06 від 26.06.2006, №01/12/07-06 та №10/18/08-06 від 18.08.2006, актів здачі-приймання робіт (послуг) від 30.06.2006, 31.07.2006, 31.08.2006, надані послуги оплачені позивачем.

На підставі виданих ТОВ «Сяйво і Ф» податкових накладних позивачем здійснено формування податкового кредиту у відповідних звітних податкових періодах.

На момент проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «Сяйво і Ф» останнє було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та було зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вiд 15.05.2003, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Законодавством України не передбачено обов'язок покупця перевіряти відповідність законодавству статутних та реєстраційних документів продавця, а також перевіряти наміри продавця щодо сплати ним податків.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої. При цьому судом встановлено, що на час видачі спірних податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Сяйво і Ф» в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України був зареєстрований за адресою, яка ним зазначалась у податкових накладних, та був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

За загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Сяйво і Ф» договору, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді С.Е.Острович

Н.Г.Пилипчук