Ухвала суду № 36968843, 29.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року м. Київ К/800/19820/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року

у справі № 2а-12555/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авер-Тех» (далі - позивач, ТОВ «Авер-Тех»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Авер-Тех» звернулося у вересні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.04.2012 року № 0000252230 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (декларація, уточнюючий розрахунок № 9000254188) та від 10.07.2012 року № 0004562230.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року, позов задоволено у повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС від 05.04.2012 року № 0000252230 та від 10.07.2012 року № 0004562230.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 19.03.2012 року № 316/23-02/21665318, у якому зафіксовано порушення ТОВ «Авер-Тех» вимог, зокрема, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про додаток на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 556 586,00 гривень.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.04.2012 року № 0000252230, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 556 586,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 139 146,50 гривень.

За результатами адміністративного оскарження позивачем даного податкового повідомлення-рішення, ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2012 року № 0004562230, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 556 586,00 гривень без застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугувало, зокрема, твердження податкового органу, що трактори, придбані позивачем у RONSON Limited (Гонконг) не використовувались ТОВ «Авер-Тех» при здійсненні ним господарської діяльності, а тому витрати на їх придбання не можуть бути включені до витрат позивача, а сума 556 586,00 гривень, сплаченого позивачем податку на додану вартість при купівлі даної техніки, не може бути включена до складу податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про додаток на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про додаток на додану вартість»).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про додаток на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01.01.2011 року) у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Таким чином, умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна або митна декларація.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.04.2009 року між позивачем (Покупець) та RONSON Technology Limited (Гонконг) (Продавець) укладено Контракт № 102/33 (Контракт) на поставку тракторів JCB Fasttrac, відповідно до умов якого поставка техніки здійснювалась на умовах EXW Aichstetten «Інкотермс 2000». Згідно ВМД № 100000010/9/264312 від 27.07.2009 року та специфікації № 1 до вказаного Контракту, позивачем ввезено на територію України транспортні засоби: трактор JCB Fasttrac 3230 Bj 2009 Nr. JCB 24865P81270693 (з характеристиками: трактор колісний з потужністю двигуна 164,2 квт, тип двигуна - Cummins OSB 6.7, дизель) - фактурна вартість 859 676,45 гривень; трактор JCB Fasttrac 3230 Bj 2007 Nr. JCB 24865H71270248 (з характеристиками: трактор колісний, з потужністю двигуна 164,2 квт, тип двигуна - Cummins OSB 6.7, дизель) - фактурна вартість 859 676,46 гривень; трактор JCB Fasttrac 2170 Bj 2007 Nr. JCB 25H60C70742014 (з характеристиками: трактор колісний, з потужністю двигуна 127 квт, тип двигуна - Cummins OSB 6.7, дизель) - загальна фактурна вартість 736 252,24 гривні.

Судами встановлено, що сума податку на додану вартість, сплачена позивачем при купівлі вказаної техніки відповідно до вантажно-митної декларації № 100000010/9/264312 від 27.07.2009 року в сумі 556 586,00 гривень була включена ним до складу податкового кредиту за липень 2009 року.

Крім того, судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ «Авер-Тех» в період, що перевірявся відповідачем здійснював господарську діяльність по виготовленню солом'яних гранул (пелетів). Для здійснення такої господарської діяльності між ТОВ «Авер-Тех» та ФГ «Агрофірма «Базис», ТОВ «Аграрій СВ ПП», СТОВ «Родина», ТОВ «Берестівець», ТОВ «Поялянське», ДП «Родниківка» укладено ряд договорів поставки соломи та договори міни, копії яких наявні в матеріалах справи.

Виконання умов даних договорів ТОВ «Авер-Тех» та його вище переліченими контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судами актами здачі-приймання робіт, видатковими накладними, накладними.

Також, судами попередніх інстанцій при дослідженні, долучених позивачем до матеріалів справи, дорожніх листів тракторів, актів списання дизельного палива тракторів, наказів про прийняття на роботу трактористів, актів державного технічного огляду машин юридичних осіб, відомостей нарахування амортизації транспортних засобів, встановлено, що ТОВ «Авер-Тех» використовувало придбані у RONSON Technology Limited (Гонконг) трактори при здійсненні власної господарської діяльності, а саме перевезенні соломи.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що твердження відповідача, що трактори, придбані позивачем у RONSON Limited (Гонконг) не використовувались ТОВ «Авер-Тех» при здійсненні ним господарської діяльності, спростовано судами попередніх інстанцій при дослідженні, долучених позивачем до матеріалів справи, первинних документів та доказів використання придбаних тракторів у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення позивачем суми 556 586,00 гривень до складу податкового кредиту за липень 2009 року з податку на додану вартість.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року у справі № 2а-12555/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді (підпис) О.А. Моторний З оригіналом згідно Паніотова В.Г.