Ухвала суду № 36968832, 29.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року м. Київ К/800/15578/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області та Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013 року

у справі № 0670/7254/12

за позовом Дочірнього підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД» Повного товариства «Євроголд сервіс ЦУМБЮЛЬ та КО «Торгове агентство» (далі - позивач, ДП «Євроголд Індестріз ЛТД»)

до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (далі - відповідач-1, ГУ ДКС України у Житомирській області)

та Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби (далі - відповідач-2, ДПІ у м. Житомирі)

про стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

ДП «Євроголд Індестріз ЛТД» звернулось у жовтні 2012 року до суду з адміністративним позовом до відповідачів про стягнути з Державного бюджету України заборгованість по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість в розмірі 626 356,00 грн., а також пеню в розмірі 80 609,40 грн. та відшкодувати сплачений судовий збір у розмірі 2 236,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачі подали касаційні скарги, в яких просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вважають, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на касаційні скарги зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційні скарги без задоволення.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акту планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року № 4715/23-1/32265502/0110 від 03.08.2009 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 13.08.2009 року за № 0002112301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 626 356,00 гривень.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку та відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2010 року по справі № 2а-6156/09/0670, адміністративний позов задоволено частково.

При цьому скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.08.2009 року за № 0002112301/0, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 626 356,00 гривень. Зазначена постанова суду залишена в силі ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2011 року.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

За приписами ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства Україниобставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами встановлено, що за змістом судового рішення по вищезазначеній справі встановлено неправомірність зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 626 356,00 гривень., заявлену позивачем в деклараціях за період серпень 2008 року - березень 2009 року.

Податковий орган, не зважаючи на набрання законної сили рішення по справі № 2а-6156/09/0670, не вжив передбачених чинним законодавством заходів щодо його виконання за визначеною законодавством процедурою.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податковрого боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За правилами п. п. 200.7, 200.8 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Судами встановлено, що в даному випадку позивачем було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ за декларацією за лютий 2011 року.

Порядок та строки вчинення дій податковим органом у зв'язку із надходженням декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку встановлено у п. п. 200.10, 200.11 ст. 200 ПК України. Так, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що проведеними перевірками в повній мірі було підтверджено відображене позивачем бюджетне відшкодування ПДВ за визначений ним період, тобто, підтверджено право платника на таке відшкодування.

Відповідно до п. п. 200.12, 200.13 ст. 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Умови дотримання термінів відшкодування визначені п. 200.23 ст. 200 ПК України, відповідно до якої суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем-2 в порушення вищевказаних норм не було надано до органу державного казначейства висновок із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету на користь позивача у розмірі 626 356,00 гривень.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій вірно вважають, що податковим органом дійсно було допущено зволікання з наданням висновків до органу ДКС України. А тому, з урахуванням усіх обставин справи, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку необхідність виходу за межі позовних вимог у відповідності до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, для повного захисту прав позивача та визнання такої бездіяльності податкового органу протиправною.

Згідно з п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Разом з тим п. 200.23 ст. 200 ПК України визначено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що невиконання постачальником товару своїх зобов'язань перед бюджетом (на що посилається податковий орган) не є підставою для втрати ДП «Євроголд Індестріз ЛТД» права на податковий кредит і в подальшому на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у встановленому чинним законодавством порядку.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджуєтьсяз висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову та відшкодування із Державного бюджету України з рахунку ГУ ДКС України у Житомирській області на користь позивача заборгованість по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість за період серпень 2008 року - березень 2009 року в розмірі 626 356,00 гривень та стягнення 80 609,40 гривень пені.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для повного задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційні скаргі слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області та Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19.12.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013 року у справі № 0670/7254/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: (підпис) М. І. Костенко (підпис) О.А. Моторний