Ухвала суду № 36968761, 23.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2014 р. м. Київ К/9991/76774/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцького підприємства електротранспорту на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року у справі за позовом Луцького підприємства електротранспорту до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Луцьке підприємство електротранспорту звернулось до суду з позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі - Луцька ОДПІ) в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року позов Луцького підприємства електротранспорту задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року апеляційну скаргу Луцької ОДПІ задоволено. Скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено позивачу в задоволені позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанцій Луцьке підприємство електротранспорту подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд першої інстанції задовольнивши позовні вимоги та скасувавши рішення про застосування штрафних санкцій дійшов до висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, але суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанцій та відмовляючи позивачеві в задоволенні позову дійшов до висновку, що відповідач правомірно виніс рішення про застосування штрафних санкцій.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Луцькою ОДПІ проведено виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2007 року по 31.12.2008 року та іншого законодавства за період 01.07.2007 року по 31.12.2008 року. За результатами перевірки складено акт №158/23-99/03327931 від 05.05.2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.4.2 п.7.4., п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено від'ємне значення рядка 26 Декларації з ПДВ за липень 2007 року на суму 300679, 00 грн., занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 279220, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 18.05.2009 року винесено податкове повідомлення - рішення 0000822399/0 про застосування до позивача штрафної санкції по платежу - за основним платежем 266728, 00 грн. та штрафні санкції 139610, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно договору фінансового лізингу №021/07-АВТ від 21.05.2007 року позивач придбав у ТОВ «Богдан - Лізинг» п'ять автобусів марки «Богдан А 144» вартістю 1995000, 00 грн. Дані автобуси були придбані для перевезення пасажирів на міжміські рейси, тобто мали використовуватись лише в оподаткованих операціях з ПДВ, а тому ПДВ з вартості автобусів було включене до складу податкового кредиту в травні 2007 року згідно податкової накладної №28 від 22.05.07 в сумі 332500, 00 грн., в результаті чого виникло від'ємне значення по ПДВ (в декларації ряд 26) станом на 01.07.2007 року в сумі 313588, 00 грн., яке дозволило позивачу не сплачувати ПДВ до вересня 2008 року.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що перевіркою встановлено використання автобусів з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року на 99,0 відсотків для перевезення пасажирів по міських маршрутах, які звільнені від оподаткування ПДВ згідно п.п. 5.1.13 п, 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» і на 1 відсоток за місто, тобто, автобуси використовувалися частково в оподатковуваних операціях, а частково ні.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позивачем було порушено вимоги передбачені п.п.7.4.2 та п.п 7.4.3. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, а саме не зменшено податковий кредит у липні 2007 року на суму 332500, 00 грн. та не збільшено податковий кредит у відповідності до норм п.п 7.4.3. п.7.4 ст.7 вказаного Закону на загальну суму 65772, 00 грн.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні рішення не досліджено первинні документи, які підтверджують на яких маршрутах використовувалися автобуси, а саме: на оподаткованих чи звільнених від оподаткування маршрутах.

Наведена неповнота встановлення обставин зі спору призвела до прийняття попередніми судовими інстанціями рішень, які не відповідають вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, тоді як передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Луцького підприємства електротранспорту задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 липня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року - скасувати.

Справу за позовом Луцького підприємства електротранспорту до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров