Ухвала суду № 36968716, 11.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/8450/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року

у справі №2а-47482/09/1670

за позовом Приватного підприємства «Гезоілсинтез»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Гезоілсинтез» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, винесені у формі податкових повідомлень-рішень №0002652301/0/1602 від 19 травня 2009 року, №0002652301/1/2393 від 30 липня 2009 року, №0003932301/1/2394 від 30 липня 2009 року, №0003932301/1/3243 від 13 жовтня 2009 року, №0002622301/0/1603 від 19 травня 2009 року, №0002622301/1/2395 від 30 липня 2009 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області №0002652301/01602 від 19 травня 2009 року, №0002652301/1/2393 від 30 липня 2009 року, №0003932301/1/2394 від 30 липня 2009 року, №0003932301/1/3243 від 13 жовтня 2009 року, №0002622301/0/1603 від 19 травня 2009 року, №0002622301/1/2395 від 30 липня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Гезоілсинтез» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року залишено без змін

У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області провела планову виїзну перевірку ПП «Гезоілсинтез» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої був складений акт від 29 квітня 2009 року №1765/23-209/33910127.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені: вимоги пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 333576,00 грн., в тому числі: за 4 квартал 2007 року на суму 175306,00 грн., за 3 квартал 2008 року на суму 140269,00 грн., а 4 квартал 2008 року на суму 18001,00 грн.; підпунктів «е», «ж» підпункту 7.2.1 пункту 7.2 підпункту статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, за травень 2008 року на суму 43099,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно не включив до рядків 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» декларацій з податку на прибуток за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року вартість товарів (бітуму), реалізованих ним ТОВ «Агропромислова компанія «Аля» на загальну суму 1334307,00 грн., оскільки вказане товариство мало взаємовідносини з підприємствами-покупцями, які мають ознаки «фіктивності», а саме: ДП «НАЕК «Енергоатом» (по вказаному підприємству порушено провадження у справі про банкрутство), ЗАТ «ДСУ-12» (по вказаному підприємству до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей). Також, в акті перевірки вказано, позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту травня 2008 року податок на додану вартість на загальну суму 43097,71 грн. за податковими накладними, отриманими від АТ «Укртатнафта» (на суму податку на додану вартість 27696,66 грн.) та від ПП «Компанія АВЧ» (на суму податку на додану вартість 15402,05 грн.), які були складені з недоліками.

19 травня 2009 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0002652301/0/1602, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 статті 4, пункту 17.1.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Гезоілсинтез» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 64648,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 43099,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21549,50 грн.

19 травня 2009 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0002622301/0/1603, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 статті 4, пункту 17.1.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Гезоілсинтез» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 466909,90 грн., у тому числі: за основним платежем - 333576,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 133333,90 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30 липня 2009 року №0002652301/1/2393 та № №0002622301/1/2395 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Також, на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області прийняла податкові повідомлення-рішення № 0003932301/1/2394 від 30 липня 2009 року і №0003932301/1/3243 від 13 жовтня 2009 року, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 статті 4, пункту 17.1.3 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Гезоілсинтез» штрафні (фінансові) санкції за платежем: податок на прибуток у розмірі 17530,60 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, за умови, що вони не перешкоджають ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, не роблять такі податкові накладні недійсними, з урахуванням того, що податковим органом не було доведено, що оспорювані податкові накладні були виписаними особами, які не являються платниками податку на додану вартість, а також зважаючи на те, що у відповідності до положень пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит за травень 2008 року був відкоригований позивачем на суму 43607,00 грн. в сторону зменшення (у тому числі на суму 43099,00 грн. за операціями з АТ «Укртатнафта» та ПП «Компанія АВЧ») згідно коригуючих розрахунків у зв'язку зі зміною обсягів поставок. Також, суд виходив з того, що доводи податкового органу стосовно того, що ТОВ «Агропромислова компанія «Аля», яке мало взаємовідносини з позивачем, в свою чергу, мало взаємовідносини з підприємствами-покупцями, які мають ознаки «фіктивності» - ДП «НАЕК «Енергоатом» та ЗАТ «ДСУ-12», не можуть свідчити про порушення позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки стосуються господарської діяльності ТОВ «Агропромислова компанія «Аля», за яку позивач не може нести відповідальність. Крім того, суд виходив з того, що твердження податкового органу про ознаки «фіктивності» вказаних підприємств у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство та внесенням до Єдиного державного реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними. Також, суд виходив з того, що посилання податкового органу на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, як на підставу відсутності доказів доставки товару на адресу ТОВ «Агропромислова компанія «Аля», є безпідставними, оскільки за умовами договорів, укладеним між позивачем та ЗАТ ТФПНК «Укртатнафта, та між позивачем та ТОВ «Агропромислова компанія «Аля», товар (бітум дорожній) вивозився з терміналів АТ «Укртатнафта» транспортом ТОВ «Агропромислова компанія «Аля», у зв'язку з чим позивач не має товарно-транспортних накладних, оскільки товар не надходив на склад позивача, а отримання такого товару підтверджене довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до положень підпункту 7.2.1 пункту 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, вказані у цьому підпункті.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За приписами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку на додану вартість, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредиту покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладі мали незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, податкові накладні, виписані позивачу АТ «Укртатнафта» та ПП «Компанія АВЧ» (арк. справи 87-88), містять відомості про продавців товарів, а тому є такими, що не порушують порядку, встановленого підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 64648,50 грн. оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним та, як наслідок, податкові повідомлення-рішення №0002652301/0/1602 від 19 травня 2009 року та №0002652301/1/2393 від 30 липня 2009 року, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до абзаців 1-5 пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, та знайшло своє відображення на 5-6 аркушах акту перевірки, у період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року позивачем було реалізовано ТОВ «Агропромислова компанія «Аля» бітум дорожній на загальну суму 1334307,00 грн. (без податку на додану вартість). Факт реального здійснення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей та оплати вартості таких товарно-матеріальних цінностей підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, довіреностями ТОВ «Агропромислова компанія «Аля» на отримання товарно-матеріальних цінностей, платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи (арк. справи 90-114).

Судами також було встановлено, що податковим органом не заперечувався та не спростовувався факт наявності перелічених первинних бухгалтерських документів та відповідність їх вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім іншого, в акті перевірки вказано, що у періоді, який перевірявся, позивачем на підставі наказів від 24 вересня 2007 року № 9 та від 29 вересня 2008 року проводились інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, цінних паперів, основних засобів, за результатами яких згідно актів від 01 жовтня 2007 року та від 01 жовтня 2008 року нестач та надлишків товарно-матеріальних цінностей не встановлено.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що прийняті зобов'язання ПП «Гезоілсинтез» (постачальника) при продажу товару (бітуму) та ТОВ «Агропромислова компанія «Аля» (покупця) були виконані, належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку та враховані при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток. Оскільки позивач не був учасником операцій при подальшій реалізації ТОВ «Агропромислова компанія «Аля» товарно-матеріальних цінностей іншим суб'єктам господарювання або використанні проданих ним товарів, то вимоги податкового органу відобразити у бухгалтерському обліку позивача приріст залишків товарних запасів, реалізованих ним ТОВ «Агропромислова компанія «Аля», при відсутності таких запасів після їх продажу не відповідає положенням пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 466909,90 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17530,60 грн. оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним та, як наслідок, податкові повідомлення-рішення №0002622301/0/1603 від 19 травня 2009 року, №0002622301/1/2395 від 30 липня 2009 року, №0003932301/1/2394 від 30 липня 2009 року, №0003932301/1/3243 від 13 жовтня 2009 року, є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Кременчуцької ОДПІ підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна