Ухвала суду № 36968690, 13.01.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2014 року м. Київ К/9991/2697/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (правонаступника Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 у справі №2а-8926/10/9/0170

за позовом Приватного підприємства «Мєга-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, Державної податкової адміністрації України

про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за березень, квітень 2010 року та податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року ПП «Мега-Сервіс». Зобов?язано ДПІ у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим визнати податкові зобов?язання з податку на додану вартість за березень, квітень 2010 року та податкової декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року ПП «Мега-Сервіс» як своєчасно подані і оформлені та відобразити їх в картці особового рахунку платника податків. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим, яке оформлено актом №452/15-2 від 21.05.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Мега-Сервіс».

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну відповідача Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на правонаступника Державну податкову інспекцію в м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Абзацом 1 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За приписами абзацу 2 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Згідно абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) був затверджений Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, пунктом 3.4 якого передбачено, що Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

З метою запровадження централізованої системи приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних із урахуванням різних способів надходження документів до органів державної податкової служби України, у тому числі в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, та відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 були затверджені Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України.

Відповідно до пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою. Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними Реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме: 1) у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; 2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); 3) не скріплено печаткою платника податків; 4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності; 5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); 6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; 7) подана ксерокопія звітних документів; 8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.

Аналіз вищенаведених правових норм свідчить, що підставою для відмови податкового органу визнати податкову звітність як податкову декларацію є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом державної податкової служби.

Однак у ході вирішення спору відповідних недоліків у спірних деклараціях судами виявлено не було.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, податкові декларації ПП «Мєга-Сервіс» з податку на додану вартість за березень, квітень 2010 року та податку на прибуток за 1 квартал 2010 року містили усі обов'язкові реквізити, декларації також були підписані керівником та скріплені печаткою платника податків.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність дій ДПІ у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо неприйняття до обліку та невизнання як податкової звітності декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень 2010 року, та з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року, які містили усі обов'язкові реквізити, є обґрунтованими.

Зміст положень Методичних рекомендацій не дає підстав для висновку про те, що відсутність прочерків у рядках, де відсутні дані для заповнення, може слугувати підставою для неприйняття податкової декларації, а відтак відсутність такого прочерку помилково розцінюється податковим органом як недолік заповнення податкової звітності.

Правовою підставою для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Мєга-Сервіс» податковою інспекцією визначені приписи п.п. «ґ» п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно із якими анулювання реєстрації здійснюється у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб??єктів господарювання. Фактичною підставою податковою інспекцією визначено факт відсутності платника податку за юридичною адресою.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанції щодо необхідності задоволення позову, оскільки анулювання податковою інспекцією реєстрації платника податку на додану вартість здійснено за відсутності правових підстав.

Підпункт «ґ» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» містить вичерпний перелік випадків, за яких податкова інспекція анулює реєстрацію платника податку на додану вартість, до якого не входить такий випадок як незнаходження платника податку за юридичною адресою.

Даною нормою закону передбачено, що однією з підстав для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, є визначені законодавством випадки стосовно порядку реєстрації суб?єктів господарювання, тобто свідоцтво платника податку на додану вартість може бути анульовано за цією нормою закону також виключно у передбачених законодавством випадках стосовно порядку реєстрації суб?єктів господарювання.

Судами попередніх інстанцій не виявлено передбачених законодавством випадків стосовно порядку реєстрації суб?єктів господарювання для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не виключає можливості повторної подальшої реєстрації особи як платника зазначеного податку, попереднє свідоцтво якої було анульовано.

Разом із тим, ця особа не позбавлена права оскарження в адміністративному суді рішення про анулювання попередньої реєстрації платника податку на додану вартість, якщо вважає відповідне рішення податкового органу протиправним.

У разі набрання законної сили рішенням про задоволення зазначених позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Наведене означає, що таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Доводи касаційної скарги правильності висновків суду першої та апеляційної інстанції на спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених мотивів.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун