Ухвала суду № 36967710, 27.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2013 р.

справа № 2а-0870/7721/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря : Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року у справі №2а-0870/7721/11

за позовом

Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури – Вакатов» і компанія»

до

про

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Командитне товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури – Вакатов» і компанія» (далі по тексту - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000550806 від 06 червня 2011 року. (т.1, а.с.3-12)

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/7721/11. (т.1, а.с.1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є такими, що суперечать фактичним обставинам провадження господарської діяльності та положенням податкового законодавства України.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року у справі №2а-0870/7721/11 адміністративний позов задоволено у повному обсязі. (суддя – Татаринов Д.В.) (т.2, а.с.26-30)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності придбані у контрагента товари та послуги. Відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що цей договір ймовірно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Відповідач – Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року у справі №2а-0870/7721/11 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. (т.2, а.с.34-38)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що фінансово-господарська діяльність TOB МКПК «Агентія Трейд» здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини між TOB МКПК «Агентія Трейд» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків. У ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від TOB МКПК «Агентія Трейд» підприємствам – покупцям, в тому числі й позивачу по дані адміністративні справі, що свідчить про безтоварність зазначених операції.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представника відповідача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року у справі №2а-0870/7721/11 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Відповідно до матеріалів справи, посадовими особами відповідача в період з 14 квітня 2011 року по 13 травня 2011 року проведено виїзну документальну позапланову перевірку Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури – Вакатов» і компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 28 лютого 2011 року, результати якої оформлено актом №23/08-06/05755559 від 20 травня 2011 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 837 920 грн. у тому числі: за півріччя 2010 року у сумі 390 670 грн., за 3 квартал 2010 року у сумі 795 908 грн.; за 2010 рік у сумі 837 920 грн.

06 червня 2011 року відповідачем, на підставі акту перевірки №23/08-06/05755559 від 20 травня 2011 року, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000550806, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 1 047 400,00 грн., в тому числі 837 920,00 грн. за основним платежем та 209 480,00 гри. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатом оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку останнє залишено без змін.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем завищено валові витрати на вартість аудиторських консультативних послуг та послуг з тестування персоналу, отриманих від АФ ГОВ «Аудит-Від» в розмірі 65 000 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та вищезазначеною особою були укладені відповідні договори про надання аудиторських послуг.

Згідно пп.5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до ст. 3 Закону «Про аудиторську діяльність» аудиторською діяльністю є підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитися з ініціативи суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що надані послуги згідно вищевказаних договорів відповідають видам аудиторських послуг, вказаним у рішенні Аудиторської плати України, та є аудиторською діяльністю з віднесенням вартості цих послуг позивачем до валових витрат згідно пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також відповідачем в акті перевірки вказано, що позивачем порушено п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по операції, пов'язаної з організацією та утриманням Державної пожежної частини, яка не пов'язана з господарською діяльністю, в результаті чого підприємством завищені валові витрати на суму 231 865 грн., в т.ч. по періодах: півріччя 2010 року - 51 526 грн., 3 квартал 2010 року - 128 814 грн., 2010 рік - 231 865 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону праці» охороною праці є система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно ст. 13 вищезазначеного Закону роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про пожежну безпеку» забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про пожежну безпеку», власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи, а також орендарі зобов'язані: розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід; відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи та організації, здійснювати постійний контроль за їх додержанням; забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення; у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду; утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентарі не допускати їх використання не за призначенням; створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу, тощо.

Положенням про Державну пожежну охорону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 року №508, передбачається укладання договорів з підприємствами, установами і організаціями на створення підрозділів Державної пожежної охорони та пожежно-технічне обслуговування таких підприємств, яке здійснюється Державною пожежною охороною відповідно до покладених на неї завдань.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що отримані в результаті організації та діяльності Державної пожежної частини №23 послуги є пов'язаними з охороною праці у позивача.

Крім того відповідачем в акті перевірки зазначено, що позивачем завищено валові витрати по господарських операціях з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна комерційно-посередницька компанія» «Агентія Трейд» у розмірі 3 047 985 грн., в т.ч. по періодах: за півріччя 2010 року у сумі 1 504 321 грн., за 3 квартал 2010 року - 3 047 985 грн., за 2010 рік - 3 047 985 грн.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що придбання КТ «ЗЗВА - Вакатов» і компанія» товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Міжнародна комерційна - посередницька компанія «Агентія Трейд» та ТОВ «Алькар ЛТД» викликало реальні зміни майнового стану платника податків та призводило до збільшення (зменшення) активів та зобов'язань підприємства.

Виходячи з зазначеного, позивач правомірно відніс до складу валових витрат підприємства витрати, пов'язані із придбанням товарів у вищевказаних суб'єктів господарювання.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочинів між позивачем та його контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійснених позивачем господарських операцій.

Виходячи з вищезазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 08 серпня 2012 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року у справі №2а-0870/7721/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 30 жовтня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна