Ухвала суду № 36967630, 12.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. справа № 808/2598/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Железняк О.В., дов. від 04.03.13 р.

відповідача: - Лабур М.Г., дов. від 05.09.13 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 808/2598/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Елта"

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000032221 від 22.02.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Елта" (далі - ТОВ ВКФ "Елта", Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Державної податкової служби (далі - ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя) № 0000032221 від 22.02.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 985 357,50 грн., з яких 1 588 286 грн. - основний платіж та 397 071,50 грн. - штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення здійснено податковим органом з порушенням строків давності, оскільки спірні правовідносини мали місце протягом квітня-грудня 2009 року, податкові декларації з ПДВ подавались своєчасно, тобто у травні-грудні 2009 року та січні 2010 року, а тому станом на день прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення минуло 1095 днів, що виключає можливість податкового органу визначати підприємству грошові зобов'язання по сплаті ПДВ за період квітень-грудень 2009 року. Крім того, зазначає, що станом на момент перевірки у Товариства дійсно були відсутні податкові накладні по операціям з підприємствами ПП "Кемпінгстрой", ПП "Колгри", ТОВ "Форум-мет", ТОВ "ВП "Ізоспан", ТОВ "ВП "Резидент", оскільки вилучені підприємством для знищення, про що складено акт від 16.04.2010 р. № 1. Натомість зазначає, що господарські операції з переліченими контрагентами та позивачем були предметом дослідження планової перевірки ДПІ у Комінарському районі м.Запоріжжя за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. (акт від 30.03.2010 р. № 941/2305/23790367). Вказане на думку позивача, підтверджує відсутність в діях товариства порушень вимог п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 808/2598/13-а (суддя Максименко Л. Я.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що попри доведеність порушення Товариством приписів п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", спірне податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом без дотримання строку давності, встановленого ст.102 ПК України.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 808/2598/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник наводить доводи, які по суті є матеріалами документальної позапланової виїзної перевірки позивача, якими обґрунтовано правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Скаржник вважає, що судом неповно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи.

ТОВ ВКФ "Елта" заперечує проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що суд першої інстанції вирішив справу на підставі наявних доказів та правильно застосував норми матеріального права, в результаті чого підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представниками сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції надані пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги, представники сторін підтримали визначені правові позиції по суті спірних питань даної справи, заявник апеляційної скарги просив скаргу задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту від 17.07.2012 р. №555/2212/23790967 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВКФ «Елта» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП «Кемпінгстрой», ПП «Колгри», ТОВ «Форум-мет», ТОВ «ВП «Ізоспан», ТОВ «ВП «Резидент» за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2009 р. (т.1, а. с.9-27) та на підставі постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21.12.2012 р., ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032221 від 22.02.2013 р., яким Товариству визначено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість 1 985 357,50 грн., в т.ч. 1 588 286 грн. - за основним платежем та 397 071,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.8) за порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

ТОВ ВКФ «Елта», не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернулось з даним адміністративним позовом до суду.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню з таких підстав:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п.1 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно акту перевірки станом на момент здійснення податковим органом перевірки (червень-липень 2012 р.) у Товариства були відсутні первинні документи, зокрема, податкові накладні щодо взаємовідносин з ПП «Кемпінгстрой», ПП «Колгри», ТОВ «Форум-мет», ТОВ «ВП «Ізоспан», ТОВ «ВП «Резидент» за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2009 р. на загальну суму 1 588 286 грн., у зв'язку із їх знищенням самим Товариством (акт від 16.04.2010 р. № 1).

Вказана обставина позивачем не заперечується, тому в силу приписів ч.3 ст.72 КАС України може не доказуватись перед судом, оскільки проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон № 168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності до п.п.6.6 п.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, зареєстрованого в Мінюсті від 05.06.95 р. за № 168/704, строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

Основним нормативним актом, що визначав терміни зберігання документів в установах та на підприємствах, був Перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ і організацій, із зазначенням термінів зберігання документів, затверджений Наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98 р. № 41 від 20.07.98 р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.09.98 р. за № 576/3016 (далі - Перелік), який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 р. № 578/5.

Так, згідно приписів даного Переліку первинні документи, які фіксують факт виконання господарських операцій (касові, банківські документи, виписки і повідомлення банків, авансові звіти, тощо) мають зберігатись 3 роки.

Аналогічні строки зберігання даних видів документів містить Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р. №578/5, зареєстрованим цим же Міністерством 17 квітня 2012 р. за № 571/20884

У зв'язку із цим, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість зафіксованого в акті перевірки від 17.07.2012 р. порушення ТОВ «ВКФ «Елта» вимог п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції частково правомірним, оскільки, враховуючи необхідність зберігання підприємствами первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій, протягом 3 років, а також те, що позапланова перевірка проводилась відповідачем у червні-липні 2012 р., і при цьому, господарські операції позивача з вищевказаними контрагентами були предметом дослідження планової перевірки ДПІ у Комінарському районі м.Запоріжжя за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. (акт від 30.03.2010 р. № 941/2305/23790367, т.1, а. с.39-89), Товариство станом на червень 2012 р. вже мало право на знищення первинних документів за квітень та травень 2009 року.

Разом з тим, колегія суддів погоджується повністю з висновком суду першої інстанції про протиправність дій податківців по визначенню Товариству грошового зобов'язання поза межами строку у 1095 днів, передбаченого ст.102 ПК України, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, у т. ч. з акту перевірки від 17.07.2012 р., дана перевірка ТОВ «ВКФ «Елта» проводилась на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, згідно постанови слідчого СОГ СВ ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС Близнюка Р. Є. від 08.06.2012 р., винесеної в межах кримінальної справи №631207, порушеної відносно директора ТОВ ВКФ «Елта» ОСОБА_5

Згідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У відповідності до п.86.9 ст.86 ПК України (в редакції чинній на момент проведення позапланової перевірки) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

У відповідності до абз.1 п.86.9 ст.86 ПК України (в редакції чинній на момент винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Таким чином, з наведені норми свідчать про те, що грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби у випадку засудження посадової особи платника податків за ухилення від сплати зазначеного податків і зборів або закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем після складання акту перевірки 17.07.2012 р. податкове повідомлення-рішення не приймалось.

Податкове повідомлення-рішення прийнято лише 22.02.2013 р. з посиланням на підстави такого прийняття: на вищевказаний акт планової перевірки та на постанову Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21.12.2012 р., винесену стосовно директора ТОВ ВКФ «Елта» ОСОБА_5, яка набрала чинності 29.12.2012 р. (т.2, а. с.5 на зв.-7).

При цьому, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення на одинадцятий день після отримання зазначеної постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя (супровідний лист про направлення постанови суду відповідачу т.2, а. с.5), тобто з порушення десятиденного строку, передбаченого абз.1 п.86.9 ст.86 ПК України (в редакції чинній на момент винесення податкового повідомлення-рішення).

Згідно п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, з огляду на своєчасне подання Товариством податкових декларацій з ПДВ у травні-грудні 2009 року та у січні 2010 року, станом на день прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (22.02.2013 р.) вже минуло 1095 днів, що свідчить про протиправність дій відповідача з визначення позивачу грошових зобов'язань по сплаті ПДВ за період квітень-грудень 2009 р.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, скаржник зазначає, що постановою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21.12.2012 р. по справі № 812/7351/12 встановлено, що ОСОБА_5 в період з 01.04.2009 р. по 01.01.2010 р. займала посаду директора ТОВ ВКФ «ЕЛТА», була відповідальною за ведення бухгалтерського та податкового обліку підприємства, повноту відображення в обліку всіх господарських операцій, правильного віднесення доходів і витрат до відповідних звітних періодів, за достовірністю та своєчасністю нарахування і сплати до бюджету податків, і через несумлінне ставлення до своїх службових обов'язків допустила несплату податку на додану вартість в розмірі 1 588 286 грн., що спричинило тяжкі наслідки.

Дійсно, згідно п.п.54.3.4 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

Проте, з постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21.12.2012 р. у справі № 812/7351/12 вбачається, що кримінальна справа відносно директора ТОВ «ВКФ «Елта» ОСОБА_5, за ч.2 ст.367 КК України припинена провадженням; ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.367 КК України «Службова недбалість», з передачею її на поруки трудового колективу ТОВ «Лотос Трейд» строком на 1 рік (т.2, а. с.5 на зв.-7).

При цьому, даною постановою встановлено, що «ОСОБА_5, займаючи посаду директора підприємства здійснювала фінансово-господарську діяльність підприємства шляхом укладення договорів купівлі-продажу різними парфумованими та косметичними товарами з різними суб'єктами господарської діяльності. В результаті продажу зазначених товарів, у ТОВ «ВКФ «Елта» виникла значна сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ, ОСОБА_5 не проконтролювала правильність відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства витрат на придбання вищезазначених ТМЦ у ПП «Кемпінгстрой», ПП «Колгри», ТОВ «Форум-мет», ТОВ «ВП «Ізоспан», ТОВ «ВП «Резидент», які документально не підтверджені...Вказані дії підсудної ОСОБА_5 органами досудового слідства були кваліфіковані за ч.2 ст.367 КК України, як службова халатність, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків внаслідок недобросовісного відношення до них, що спричинило тяжкі наслідки».

Отже, у даному випадку відсутній вирок суду відносно посадової особи ТОВ «ВКФ «Елта» ОСОБА_5, який би встановлював вину останньої у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ст.212 КК України «Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)», що свідчить про безпідставність визначення податковим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість 1 985 357,50 грн., в т.ч. 1 588 286 грн. - за основним платежем та 397 071,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями згідно податкового повідомлення-рішення № 0000032221 від 22.02.2013 р.

З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд ,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м.Запоріжжя Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 808/2598/13-а залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 808/2598/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сичи відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко