Рішення № 36966717, 29.01.2014, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/12548/13ц

2/201/176/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Демидової С.О.

при секретарі Пєронкові М.Ф.

за участю прокурора Нікітіна А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Родовід банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 01 лютого 2008 року між ВАТ «Родовід Банк», найменування якого 17 червня 2010 року на виконання вимог закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 35.1 /11-266.08.1. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надав позичальнику кредит на загальну суму 467 270 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти не пізніше 31 січня 2033 року та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених кредитним договором. Відповідно п. 1.3 кредитного договору процентна ставка встановлюється в розмірі 12 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед позивачем щодо сплати кредиту відсотків та інших платежів є договір іпотеки № 35.1/11-266.08.1 від 01 лютого 2008 року посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1098 де предметом іпотеки виступає об'єкт інвестування а саме: житлове приміщення, загальною площею135,8 кв.м., за будівельним АДРЕСА_2, яке стане власністю іпотекодавця в майбутньому на підставі Інвестиційного договору № 83-СГР на придбання Житлового приміщення укладеного між ТОВ «РАТІБОР» та іпотекодавцем 14 січня 2008 року та договору купівлі - продажу облігацій укладеному між ТОВ «БГ РАТІБОР» та іпотекодавцем 14 січня 2008 року; житлове приміщення, загальною площею122,78 кв.м., за будівельним АДРЕСА_2, яке стане власністю іпотекодавця в майбутньому на підставі Інвестиційного договору № 83-СГР на придбання Житлового приміщення укладеного між ТОВ «РАТІБОР» та іпотекодавцем 14 січня 2008 року та договору № Б - 26/08 купівлі - продажу облігацій укладеному між ТОВ «БГ РАТІБОР» та іпотекодавцем 14 січня 2008 року.

На виконання п. 2.3.8 договору іпотеки після завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкту будівництва між банком та іпотекодавцем було укладено договір іпотеки від 15 червня 2010 року посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 93 яким в іпотеку банку передано вже введену в експлуатацію квартиру АДРЕСА_1.

Житлове приміщення, загальною площею 135,8 кв.м. за будівельним АДРЕСА_2, однак ОСОБА_1 для переукладання договору іпотеки не з*явився, документів щодо переоформлення квартири до банку не надав.

Згодом позивачу стало відомо, що 17 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2.

Позивач вважає дані договори купівлі - продажу не законними, оскільки майно яке продав було в іпотеці позивача, згоди на його відчуження позивач не надавав, тому позивач просить суд визнати договори купівлі - продажу недійсними, зобов'язати реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію на спірні квартири, накласти обтяження на кв. АДРЕСА_2 та зобов'язати ОСОБА_1 передати в іпотеку квартиру АДРЕСА_2.

Представник ПАТ «Родовід Банк» в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог висунутих ПАТ «Родовід Банк».

Представник реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції в судове засідання не з*явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином причини неявки суду не повідомив.

Прокурор Нікітін М.Ф. в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Приватний нотаріус дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з*явилася надала письмові пояснення, в яких пояснила, що при посвідченні договорів купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2, нею відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій було перевірено відсутність заборони відчуження майна.

Вислухавши сторони, дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що 01 лютого 2008 року між ВАТ «Родовід Банк», найменування якого 17 червня 2010 року на виконання вимог закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 35.1 /11-266.08.1. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надав позичальнику кредит на загальну суму 467 270 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути кредити не пізніше 31 січня 2033 року та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених кредитним договором. Відповідно п. 1.3 кредитного договору процентна ставка встановлюється в розмірі 12 % річних /а.с. 7-10/.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед позивачем щодо сплати кредиту відсотків та інших платежів є договір іпотеки № 35.1/11-266.08.1 від 01 лютого 2008 року посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 1098 де предметом іпотеки виступає об'єкт інвестування а саме: житлове приміщення, загальною площею135,8 кв.м., за будівельним АДРЕСА_2, яке стане власністю іпотекодавця в майбутньому на підставі Інвестиційного договору № 83-СГР на придбання Житлового приміщення укладеного між ТОВ «РАТІБОР» та іпотекодавцем 14 січня 2008 року та договору купівлі - продажу облігацій укладеному між ТОВ «БГ РАТІБОР» та іпотекодавцем 14 січня 2008 року; житлове приміщення, загальною площею122,78 кв.м., за будівельним АДРЕСА_2, яке стане власністю іпотекодавця в майбутньому на підставі Інвестиційного договору № 83-СГР на придбання Житлового приміщення укладеного між ТОВ «РАТІБОР» та іпотекодавцем 14 січня 2008 року та договору № Б - 26/08 купівлі - продажу облігацій укладеному між ТОВ «БГ РАТІБОР» та іпотекодавцем 14 січня 2008 року. /а.с. 23-25/

На виконання п. 2.3.8 договору іпотеки після завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкту будівництва між банком та іпотекодавцем було укладено договір іпотеки від 15 червня 2010 року посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 93 яким в іпотеку банку передано вже введену в експлуатацію квартиру АДРЕСА_1 /а.с.26-28/.

Відповідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна 15 червня 2010 року зареєстровано обтяження квартири АДРЕСА_1 /а.с.31-32/.

Відповідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна 01 лютого 2008 року зареєстровано обтяження на житлове приміщення загальною площею 135,8 кв.м., за будівельним АДРЕСА_2 та житлове приміщення, загальною площею122,78 кв.м., за будівельним АДРЕСА_2 /а.с. 33/.

Житлове приміщення, загальною площею 135,8 кв.м. за будівельним АДРЕСА_2.

17 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договори купівлі - продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 /а.с. 75, 77/.

У відповідності до ст. ст. 203, 215 ЦК України, якщо зміст правочину суперечить Цивільному Кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, він може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. ч. 1,3,4,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України та відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України п. 7 постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та з застосування наслідків недійсності, передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стаття 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно п.п. 2.1 та 2.4 розділу 2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна за динними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При укладенні вказаних договорів нотаріус перевіряє відсутність обтяження нерухомого майна іпотекою за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 вересня 2013 року право власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 зареєстрвоано за ОСОБА_2 /а.с. 76, 78/

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договорм є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Відповідно ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачі заперечують будь-які інші домовленості і зобов'язання стосовно позивача, крім вказаних в договорі кредиту та договорі іпотеки сторін, а позивач цього не довів, сторони самі погодилися на всі умови договорів і добровільно підписали їх, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов'язань є припущенням.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, а також те що на момент укладення договорів купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 належали на праві власності ОСОБА_1, згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, заборона на відчуження спірних квартир відсутня, арешт не накладено, обтяження нерухомого майна іпотекою відсутнє, правочин був направлений на реальне настання правових наслідків , що обумовленні ним,суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «Родовід Банк».

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Родовід банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2013 року про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_2 провадити будь-які дії, спрямовані на відчуження квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та накладення арешту на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 - скасувати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.О. Демидова