Рішення № 36965560, 10.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9650/13 10.12.13

За позовомДержавного підприємства "Вугілля України"доПублічного акціонерного товариства "Центренерго"простягнення боргу в розмірі 1 787 215,54 грн.Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача:Андрусенко Ю.С., (дов. №24-12/44-Д від 04.12.2012 року)від відповідача:Гаврись Я.Б., (дов. №508/22 від 25.12.2012 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10 грудня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Вугілля України" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення боргу в розмірі 1 787 215,54 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 року суддею Шаптала Є.Ю. порушено провадження у справі №910/9650/13, розгляд справи призначено на 17.06.2013 року.

17.06.2013 року представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано відзив на позовну заяву.

В судових засіданнях 17.06.2013 року, 22.07.2013 року та 07.08.2013 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви до 22.07.2013 року, 07.08.2013 року та 12.08.2013 року відповідно.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року у зв'язку із перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному справу № 910/9650/13 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 року суддею Літвіновою М.Є. прийнято до провадження справу №910/9650/13, розгляд справи призначено на 28.08.2013 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 року справу №910/9650/13 передано на розгляд судді Шаптала Є.Ю. у зв'язку із його виходом з лікарняного.

В судовому засіданні 28.08.2013 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 30.09.2013 року.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 27.09.2013 року справу №910/9650/13 призначено на повторний автоматичний розподіл у зв'язку з обранням судді Шаптали Є.Ю. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.

27.09.2013 року в результаті повторного автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва справу передано судді Стасюку С.В. для розгляду спору по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу №910/9650/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 31.10.2013 року.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 31.10.2013 року справу №910/9650/13 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу №910/9650/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 19.11.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 року справу № 910/9650/13 передано до розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу №910/9650/13 до свого провадження.

В судовому засіданні 19.11.2013 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 10.12.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 10.12.2013 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.12.2013 року заперечував проти заявлених позовних вимог, надав усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) було укладено Договір поставки вугілля № 111/2 (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі.

Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором (пункт 1.2 Договору).

Пунктом 1.3 Договору визначено, що загальна сума даного Договору орієнтовно становить 3 653 130 000,00 грн. з ПДВ. Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDR (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.3 Договору датою виконання зобов'язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі. Вугілля, яке не відповідає умовам цього договору та не прийняте з цього приводу покупцем, до поставки за договором не зараховується.

Згідно з пунктом 3.1.1 Договору постачальник зобов'язаний поставити покупцеві на умовах цього договору вугілля в строк, асортименті, по реквізитах та з якісними характеристиками, погодженими сторонами.

Пунктом 3.1.5 Договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити в графі 4 "Особливі відмітки" залізничних накладних відмітку: "постачання у власність ПАТ "Центренерго" згідно з договором №111/2 від 29.04.2011 року, а також назву та місце знаходження постачальника.

У відповідності до пункту 3.2.5 Договору постачальник має право доручити виконання зобов'язань по поставці вугілля за договором третій особі - вугледобувному підприємству, особу якого сторони погодять у додатках до договору.

Покупець протягом 10-ти днів з дати поставки, але не пізніше 5 числа місяця, що слідує за місцем поставки зобов'язаний скласти, підписати, завірити своєю печаткою та надати до підписання представнику постачальника акти звіряння по кількості та якості вугілля, поставленого у місяці поставки з зазначенням періоду поставки, марок вугілля, фактичного вмісту золи та вологи. Одночасно з передачею актів звіряння вугілля - підписати надані представниками постачальника реєстри залізничних накладних (із зазначенням перевізної плати) (пункт 3.3.5 Договору). Підписати акти приймання передачі вугілля протягом 3 робочих днів з дати їх надходження від постачальника та у той же термін передати підписані акти постачальникові (пункт 3.3.6 Договору).

Відповідно до пункту 3.4.4 Договору покупець має право доручити виконання зобов'язань по прийманню вугілля за договором своєму відокремленому структурному підрозділу - ТЕС вантажоодержувачу, особу якого сторони погодять у додатках до договору.

Пунктом 3.4.6 Договору передбачено право покупця відмовитись від прийняття та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором, асортимент якого не відповідає вимогам договору, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, що буде підтверджено у визначеному договором порядку, або прийняти із знижками, передбаченими умовами договору.

Згідно з пунктом 4.2 Договору вугледобувні підприємства, вантажовідправники, ТЕС - вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, базова якість, терміни поставки, ціна та вартість вугілля визначаються в додатках до договору.

Відповідно до пунктів 5.12, 6.13 Договору фактична кількість та якість вугілля, що надійшло від постачальника та прийняте покупцем на умовах цього договору, відображається в актах звіряння вугілля по кількості і якості та актах прийому-передачі вугілля.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.01.2012 року (пункт 10.1 Договору).

12.05.2011 року між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 05/11-В-1 до Договору поставки №111/2 від 29.04.2011 року (надалі по тексту - Додаток) за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти в травні 2011 року вугілля, яке відвантажене в квітні 2011 року на умовах даного додатку, зокрема:

Вантажоотримувач, станція призначенняВугледобувне підприємство, вантажовідправник, залізнична станція відправленняМарка, класОбсяг тис.т. (+/-5%)Вуглегірська ТЕС код 7053 Залізнична станція Світлодарське код ст. 494209ДП "ВК Краснолиманська" ЦЗФ "Комсомольська", код 6191 ст.Красноармійськ, код ст. 482004 ЗАТ "Криворізьке", код 7162 ст. Стаханів, код ст. 495409Ж 0-1003,4

Відповідно до пункту 3 Додатку даний додаток є невід'ємною частиною договору поставки №111/2 від 29.04.2011 року.

Позивач, на виконання умов Договору, приймаючи до уваги умови визначені у Додатку, поставило на адресу Вуглегірської ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" вугільну продукцію в кількості 1 966,600 тонн, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 51162337, № 51197747, № 51152031, № 51152007, № 51159960, № 51160075 та актами звіряння по кількості та якості № 281 та № 307 від 31.05.2011 року.

Позивач на підставі складених та підписаних актів звіряння по кількості та якості, керуючись пункту 3.1.6 Договору, зі своєї сторони підписав, скріпив печаткою підприємства та листом № 0779/06 від 24.04.2013 року направив відповідачу для підписання акти приймання-передачі вугілля та розрахунки знижок/надбавок до ціни вугілля.

Крім того, позивачем також було надіслано на адресу відповідача рахунки № СФ-0002191 та № ВУ-СФ-0002190 від 01.06.2011 року на загальну суму 1 787 215,54 грн.

Зазначений лист було отримано відповідачем 30.04.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення копія якого долучена до матеріалів справи.

Проте, як вказує позивач відповідач акти приймання-передачі вугільної продукції не підписав, оплату вартості поставленого вугілля не здійснив, внаслідок чого, у останнього виникла заборгованість перед Державним підприємством "Вугілля України" у розмірі 1 787 215,54 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що по-перше, згідно напису на перевізних документах, а саме в графі "Заяви і відмітки відправника", поставка вугілля здійснювалась для Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на підставі Договору №01-11/1-ЗМ, який насправді є договором зберігання; по-друге, умовами Договору поставки №111/2 від 29.04.2011 року не передбачено поставку вугілля марки Ж 0-100 та по-третє, акти звіряння по кількості та якості не підтверджують постачання вугільної продукції по договору. Крім того, відповідач вказує, що вказані акти підписані та скріплені печаткою не постачальника тобто не Державного підприємства "Вугілля України".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Умови спірного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що керуючись Додатком № 05/11-В-1 від 12.05.2011 року, який є невід'ємною частиною Договору, позивач в травні 2011 року відвантажив на адресу Вуглегірської ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" вугільну продукцію в кількості 1 966,600 тонн, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 51162337, № 51197747, № 51152031, № 51152007, № 51159960, № 51160075 та актами звіряння по кількості та якості № 281 та № 307 від 31.05.2011 року.

Відповідно до пункту 3.1.6 Договору постачальник зобов'язаний підписати отримані від покупця акти звіряння вугілля по кількості та якості, скласти на їх основі відповідні акти приймання-передачі вугілля за договором і розрахунок знижок/надбавок його ціни, які разом з актами звіряння направити покупцеві до підписання.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання вимог пункту 3.1.6 Договору було складено, підписано та скріплено печаткою підприємства відповідні акти приймання-передачі вугільної продукції та розрахунок знижок/надбавок до ціни вугілля.

Листом № 0779/06 від 24.04.2013 року, позивач на адресу відповідача направив акти приймання-передачі вугільної продукції, розрахунки знижок/надбавки до ціни вугілля та рахунки-фактури №ВУ-СФ-0002191 та № ВУ-СФ-0002190 від 01.06.2011 року.

Доказів підписання актів приймання-передачі вугільної продукції з боку відповідача, суду не надано.

Відповідно до пункту 3.3.6 Договору, покупець зобов'язаний підписати акти приймання-передачі вугільної продукції протягом 3 робочих днів з дати їх надходження від постачальника та у той же термін передати підписані акти постачальниками.

Отже, позивач виконав зі свого боку належним чином умови Договору щодо направлення актів приймання-передачі вугілля, водночас, відповідач в порушення пункту 3.3.6 Договору не підписав акти приймання-передачі вугілля та не повернув їх позивачу з наданням мотивованої відмови від підписання останніх.

Згідно змісту Додатку № 05/11-В-1 від 12.05.2011 року базова ціна вугілля становить 720,57 грн./т, крім того ПДВ - 144,11 грн., що разом становить 864,68 грн./т.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що якщо фактична якість вугілля відрізняється від базової, вартість вугілля визначається з врахуванням надбавок та знижок до ціни вугілля.

Отже, керуючись пунктами 7.2.1 та 7.2.2 Договору та актами звіряння по кількості та якості №281 та №307 від 31.05.2011 року позивач склав розрахунок знижок/надбавок ціни та вартості вугілля, відповідно до якого вартість відвантаженого вугілля, в кількості 1 966,600 тонн становить 1 451 624,28 грн. без ПДВ, з урахуванням ПДВ - 1 741 949,14 грн.

Відповідно до пункту 7.5 Договору вартість залізничного тарифу по перевезенню вугілля залізницею оплачує постачальник. Покупець, разом з оплатою вартості вугілля, зобов'язується відшкодувати постачальнику фактичні затрати по оплаті вартості перевезення вугілля.

Згідно квитанцій про приймання вантажу № 51162337, № 51197747, № 51152031, № 51152007, № 51159960, № 51160075, вартість перевезення становить 37 722,00 грн. без ПДВ, а з урахуванням ПДВ - 45 266,40 грн.

Таким чином, вартість відвантаженого вугілля у кількості 1 966,600 тонн з урахуванням знижок/надбавок ціни та вартості вугілля, а також вартості перевезення складає 1 787 215,54 грн.

Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що покупець оплачує постачальнику вартість вугілля рівними частинами на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника кожного банківського дня коштами у сумі, виходячи із розрахунку від погодженої у додатку до договору вартості поставки. Залишкові 10% вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля.

Доказів правомірної відмови відповідача від підписання актів приймання-передачі вугілля поставленого у травні 2011 року та доказів належного виконання умов Договору щодо оплати поставленого вугілля суду не надано, а тому наявні в матеріалах справи докази свідчать про прийняття відповідачем всього обсягу відвантаженого на Вуглегірську ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" вугілля марки Ж 0-100 згідно квитанцій про приймання вантажу № 51162337, № 51197747, № 51152031, № 51152007, № 51159960, № 51160075.

Стосовно тверджень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву суд відзначає наступне.

Відповідач вказує, що згідно напису на перевізних документах, а саме в графі "Заяви і відмітки відправника", поставка вугілля здійснювалась для Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на підставі Договору №01-11/1-ЗМ, який насправді є договором зберігання, а не на підставі Договору поставки №111/2 від 29.04.2011 року.

Проте, з даним твердженням відповідача погодитись не можна з наступних підстав.

Так, дійсно 30.03.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір зберігання №01-11/1-ЗМ.

Пунктом 1.1 Договору зберігання визначено, що починаючи з 01.04.2011 року, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання вугільну продукцію з якісними показниками та у кількості, що визначена у акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно пункту 2.1 вказаного Договору приймання-передача майна на/з зберігання відбувається шляхом його передачі однією стороною іншій та складанням відповідного акту приймання-передачі.

Таким чином, умовами Договору зберігання чітко визначено обов'язковість складання акту приймання - передачі під час передавання вугільної продукції на зберігання відповідачу.

Однак, відповідач стверджуючи, що поставка вугілля здійснювалась на підставі Договору зберігання №01-11/1-ЗМ від 30.03.2011 року не надає жодних доказів (акту приймання-передачі тощо) на підтвердження даного факту. Крім того, матеріали справи таких доказів також не містять.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що поставка вугілля здійснювалась не на виконання умов Договору поставки №111/2 від 29.04.2011 року.

Крім того, відповідач у своєму відзиві стверджує, що умовами Договору поставки №111/2 від 29.04.2011 року не передбачено поставку вугілля марки Ж 0-100.

З даним твердженням відповідача суд також не погоджується, оскільки, пунктом 4.2 Договору встановлено, що вугледобувні підприємства, вантажовідправники, ТЕС - вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, базова якість, терміни поставки, ціна та вартість вугілля визначаються в додатках до договору.

12.05.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаток №05/11-В-1 до Договору поставки №111/2 від 29.04.2011 року згідно якого сторони погодили поставку вугілля марки Ж 0-100.

Вказаний Додаток підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств. Жодних зауважень або заперечень відповідача щодо марки вугілля або доказів письмового звернення відповідача до позивача з такими зауваженнями або запереченнями матеріали справи не містять.

Також, відповідач вказує на те, що акти звіряння по кількості та якості не підтверджують постачання вугільної продукції по Договору.

В спростування вказаного твердження відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пунктів 5.12, 6.13 Договору фактична кількість та якість вугілля, що надійшло від постачальника та прийняте покупцем на умовах цього договору, відображається в актах звіряння вугілля по кількості і якості та актах прийому-передачі вугілля.

Згідно преамбули акта звірення по кількості та якості № 307, який складений та підписаний представниками Вуглегірської ТЕС, заступником начальника ПТЦ та представником Державного підприємства "Вугілля України" вказано, що вантажовідправник ДП "ВК Краснолиманська" ЗАТ "Криворізьке" 28.04.2011 року відвантажило вугілля марки Ж 0-100 згідно Договору №13-10/1-ЕН від 01.02.2010 року (Додаток №04/11-1 від 31.03.2010 року), а вантажоотримавач Вуглегірська ТЕС 01.05.2011 року отримала вугільну продукцію згідно Договору №111/2 від 29.04.2011 року (Додаток №05/11-В-1 від 12.05.2011 року).

В преамбулі акта звірення по кількості та якості № 281, який складений та підписаний представниками Вуглегірської ТЕС, заступником начальника ПТЦ та представником ДП 2Вугілля України" вказано, що вантажовідправник ДП "ВК Краснолиманська" ЦЗФ "Комсомольська" за період з 28.04.2011 року по 29.04.2011 року відвантажило вугілля марки Ж 0-100 згідно Договору №13-10/1-ЕН від 01.02.2010 року (Додаток №04/11-1 від 31.03.2010 року), а вантажоотримавач Вуглегірська ТЕС 01.05.2011 року отримала вугільну продукцію згідно Договору №111/2 від 29.04.2011 року (Додаток №05/11-В-1 від 12.05.2011 року).

Таким чином, виходячи із змісту вказаних актів, останні є належними доказами, які підтверджують факт поставки відповідачу вугільної продукції згідно з умовами договору №111/2 від 29.04.2011 року.

Згідно з пунктом 3.2.5 Договору постачальник має право доручити виконання зобов'язань по поставці вугілля за договором третій особі - вугледобувному підприємству, особу якого сторони погодять у додатках до договору.

Вищенаведені обставини спростовують твердження відповідача про те, що акти підписані та скріплені печаткою не постачальника тобто не Державним підприємством "Вугілля України", оскільки як зазначалося вище акти №281 та №307 було складено та підписано представниками Вуглегірської ТЕС, заступником начальника ПТЦ та представником Державного підприємства "Вугілля України".

Крім того, із змісту Додатку №05/11-В-1 від 12.05.2011 року вбачається, що сторонами було погоджено вантажоотримувача та станцію призначення (Вуглегірська ТЕС, Залізнична станція Світлодарське), вугледобувне підприємство, вантажовідправника, залізничну станцію відправлення (ДП "ВК Краснолиманська", ЦЗФ "Комсомольська", ст. Красноармійськ, ЗАТ "Криворізьке", ст. Стаханів).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в частині стягнення 1 787 215,54 грн. основного боргу за поставлену вугільну продукцію, а відповідач в установленому законодавством порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позов Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 1 787 215,54 грн. заборгованості за Договором поставки №111/2 від 29.04.2011 року та додатком до нього, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Вугілля України" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1; ідентифікаційний код: 22927045) на користь Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4; ідентифікаційний код: 32709929) 1 787 215 (один мільйон сімсот вісімдесят сім тисяч двісті п'ятнадцять) грн. 54 коп. заборгованості, 35 744 (тридцять п'ять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 31 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 13.12.2013 року

Суддя С.В. Стасюк