Рішення № 36965550, 14.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18611/13 14.11.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 35 049,09 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Басараб В.О. (дов. № 56 від 15.02.2013 року) від відповідача Стеценко Т.М. (дов. № 38-2013 від 16.01.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14 листопада 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (надалі по тесту - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 35 049,09 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2013 року порушено провадження у справі № 910/18611/13, розгляд справи призначено на 25.10.2013 року.

14.10.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

14.10.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист на виконання вимог ухвали суду від 27.09.2013 року.

У судовому засіданні 25.10.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по суті спору в яких проти позову заперечив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 14.11.2013 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

14.11.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача в судовому засіданні 14.11.2013 року підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.11.2013 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечував проти заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2009 року між Приватним акціонерним товариством "Cтрахова компанія "Страхова компанія "Нова" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілта" (страхувальник) було укладено генеральний договір № 3565 страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземних транспортних засобів, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Пежо", державний номер АА 4324 ІМ.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2010 року у м. Києві, на перехресті пр. Глушкова та вул. Чабанівської сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі по тексту - ДТП) за участю автомобіля марки "Пежо", державний номер АА 4324 ІМ, автомобіля марки "Ніссан", державний номер АА 0703 ІН та автомобіля марки "Сітроен", державний номер АІ 5736 ВТ, яким керував Петрик Р.В.

ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "Сітроен", державний номер АІ 5736 ВТ правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.09.2010 року № 3-9956/10.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Сітроен", державний номер АІ 5736 ВТ, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2159662 від 02.12.2009 року.

Внаслідок вищевказаної ДТП автомобіль марки "Пежо", державний номер АА 4324 ІМ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до наряду - замовлення (який являється актом виконаних робіт) № к500 від 25.10.2010 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілта", вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Пежо", державний номер АА 4324 ІМ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 41 049,09 грн.

Позивач, виходячи із наряду-замовлення № к500 від 25.10.2010 року та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 35 049, 09 грн., про що склав страховий акт № 1204 від 29.05.2012 року.

Відповідно до умов генерального договору № 3565 страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземних транспортних засобів від 14.10.2009 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 35 049, 09 грн. шляхом проведення заліку взаємних однорідних вимог, що підтверджується угодою № 1 про проведення заліку взаємних однорідних вимог від 29.05.2012 року та додатком № 1 до Акту взаємозаліку від 29.05.2012 року (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Зважаючи на вищенаведене, 22.04.2013 року позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування за вих. № 958/0/17-13 про відшкодування в порядку регресу витрат пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 35 049,09 грн.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 35 049,09 грн.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність в матеріалах справи звіту/висновку автотоварознавчого дослідження, яким визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, що на думку відповідача, є необхідною умовою визначення розміру страхового відшкодування.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається результати пошуку по картах обліку ДТП, відповідно до яких автомобіль з державним номером АА 4324 ІМ двічі потрапляв у ДТП, що, за твердженням відповідача, є підставою для застосування положень пункту 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Сітроен", державний номер АІ 5736 ВТ, яким керував Петрик Р.В., спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "Пежо", державний номер АА 4324 ІМ.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія, який керував автомобілем "Сітроен", державний номер АІ 5736 ВТ, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.09.2010 року № 3-9956/10.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Сітроен", державний номер АІ 5736 ВТ, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2159662 від 02.12.2009 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн., франшиза - 510, 00 грн., строк дії полісу з 02.12.2009 року до 01.12.2010 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № ВС/2159662) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Пежо", державний номер АА 4324 ІМ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах лімітів відповідальності, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2159662 від 02.12.2009 року, тобто в межах суми 25 500,00 грн., а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за генеральним договором № 3565 страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземних транспортних засобів від 14.10.2009 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Суд критично оцінює посилання відповідача на положення пункту 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (надалі по тексту - Методика) та результати пошуку по картах обліку ДТП, відповідно до яких автомобіль з державним номером АА 4324 ІМ двічі потрапляв у ДТП, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 7.38. Методики значення коефіцієнту зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД;

4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів;

5 років - для мототехніки.

Винятком стосовно використання зазначених вимог є:

а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний);

б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації;

в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 (пункт 7.39 Методики).

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль марки "Пежо", державний номер АА 4324 ІМ 2008 року випуску.

Дані надані позивачем за результатами пошуку по картах обліку ДТП не можуть бути використані у суді як доказ, водночас, жодних документальних підтверджень того, що автомобіль марки "Пежо" з державним номером АА 4324 ІМ експлуатувався в інтенсивному режимі, а складові частини кузова вказаного автомобіля, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації, суду не надано.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Зважаючи на вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з тим що позивач не зменшив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого на суму франшизи, яка встановлена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/2159662 від 02.12.2009 року у розмірі 510,00 грн.

За таких обставин, сума страхового відшкодування становитиме: 25 500,00 грн. (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну) - 510,00 грн. (сума франшизи) = 24 990,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 24 990,00 грн.

Витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44, код ЄДРПОУ 24175269) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11 код ЄДРПОУ 31241449) 24 990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп. заборгованості, 1 226 (одну тисячу двісті двадцять шість) грн. 72 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.2013 року

Суддя С.В. Стасюк