Рішення № 36965539, 17.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19287/13 17.12.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"про стягнення 29 245 633,79 грн. Суддя Стасюк С.В

Представники сторін:

від позивача Собко О.В. (дов. № 2-384-Д від 04.06.2013 року) від відповідача Станішевський І.С. (дов. № 14-69 від 22.03.2013 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17 грудня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 29 245 633,79 грн., з яких 23 728 441,50 грн., пені, 93 777,18 грн. штрафу та 5 423 415,11 грн. три проценти річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013 року порушено провадження у справі № 910/19287/13, розгляд справи призначено на 31.10.2013 року.

25.10.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про об'єднання однорідних позовних вимог у справі № 910/19201/13 та № 910/19287/13 в одне провадження.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 року справу № 910/19287/13 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/19287/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 21.11.2013 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 року справу № 910/19287/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/19287/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 31.10.2013 року.

У судовому засіданні 21.11.2013 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Розглянувши у судовому засіданні 21.11.2013 року клопотання відповідача про об'єднання однорідних позовних вимог у справі № 910/19201/13 та № 910/19201/13 в одне провадження, суд відмовив в його задоволенні, оскільки, аналіз позовних вимог у справах № 910/19201/13 та № 910/19201/13, які знаходяться в провадженні судді Господарського суду міста Києва Стасюка С.В. не дає підстав вважати їх однорідними для об'єднання вказаних справ для спільного розгляду в одному провадженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 17.12.2013 року.

У судовому засіданні 17.12.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.12.2013 року подав суду письмове клопотання про зменшення штрафних санкцій до 1 (однієї) гривні.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2012 року між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник), та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (покупець), було укладено договір поставки природного газу № УГВ 6419/21-12 (далі по тексту - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передавати покупцеві у 2013 році у власність природний газ власного видобутку (далі по тексту - газ) для потреб населення, а покупець приймати та оплачувати на умовах Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 13 856 000 000 (тринадцять мільярдів вісімсот п'ятдесят шість мільйонів) кубічних метрів.

Згідно з пунктом 3.1. Договору передача газу до магістральних газопроводів ДК "Укртрансгаз" та в розподільні мережі суб'єктів господарювання здійснюється на газорозподільних станціях (далі по тексту - ГРС) та пунктах виміру витрат газу ( далі по тексту - ПВВГ) ДК "Укргазвидобування".

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що кількість газу переданого покупцеві у звітному періоді, визначається за даними комерційних вузлів обліку газу, встановлених на ГРС (ПВВГ).

У пункті 3.5. Договору зазначено, що постачальник складає двосторонній акт приймання-передачі газу, який підписують уповноважені представники сторін. Також зазначено, що даний акт уповноважені представники сторін підписують до 8 (восьмого) числа місяця, наступного за місяцем поставки. Підписаний сторонами акт приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно з пунктом 4.1. Договору ціна газу за 1000 куб. м відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 29.12.2011 року №256 становить: 350 (триста п'ятдесят) гривень 00 копійок без ПДВ, крім того ПДВ - 70 (сімдесят) гривень, 00 копійок, разом з ПДВ - 420 (чотириста двадцять) гривень, 00 копійок.

Пунктом 4.4 Договору сторони погодили загальну розрахункову суму Договору, що орієнтовно складає 4 849 600 000 (чотири мільярди вісімсот сорок дев'ять мільйонів шістсот тисяч ) гривень, 00 копійок без урахування ПДВ, крім того ПДВ - 969 920 000 (дев'ятсот шістдесят дев'ять мільйонів дев'ятсот двадцять тисяч) гривень, 00 копійок, разом - 5 819 520 000 ( п'ять мільярдів вісімсот дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот двадцять тисяч) гривень, 00 копійок.

Пунктом 5.1. передбачено, що розрахунки за газ здійснюються покупцем грошовими коштами в гривнях шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості обсягу газу, що поставляється у поточному місяці на підставі наданого рахунку.

Згідно з пунктом 5.2. Договору остаточний розрахунок за фактично поставлений газ повинен бути проведений не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання Сторонами місячного акту приймання - передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до пункту 11.1. Договору, він вважається укладеним з дата його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного виконання.

30 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору поставки природного газу від 10.10.2012 року № УГВ 6419/21-12 (надалі по тексту - Додаткова угода № 1 до Договору), якою було внесено наступні зміни до тексту Договору. В преамбулі Додаткової угоди № 1 до Договору найменування Постачальника "Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було замінено на найменування "Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування".

Пункт 4.1. Розділу 4 Договору було викладено в наступній редакції: "Ціна газу за 1000 куб. м з 1 січня 2013 року відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 27.12.2012 року № 1830 становить: 349 (триста сорок дев'ять) гривень 20 копійок без ПДВ, крім того ПДВ - 69 (шістдесят дев'ять) гривень, 84 копійки, разом з ПДВ - 419 (чотириста дев'ятнадцять) гривень, 04 копійки".

Пункт 4.4. Розділу 4 Договору було викладено в наступній редакції: "Загальна розрахункова суму Договору орієнтовно складає 4 838 515 200 (чотири мільярди вісімсот тридцять всім мільйонів п'ятсот п'ятнадцять тисяч двісті) гривень, 00 копійок без урахування ПДВ, крім того ПДВ - 967 703 040 (дев'ятсот шістдесят сім мільйонів сімсот три тисячі сорок) гривень, 00 копійок, разом - 5 806 218 240 (п'ять мільярдів вісімсот шість мільйонів двісті вісімнадцять тисяч двісті сорок) гривень, 00 копійок.

Відповідно до пункту VI Додаткової угоди № 1 до Договору, вона набирає чинності з моменту підписання і є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов Договору, за період з травня по серпень 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму на загальну суму 1 888 145 920,05 грн., що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:

- акт приймання приймання - передачі природного газу від 31.05.2013 року на суму 486 433 564,16 грн.;

- акт приймання приймання - передачі природного газу від 30.06.2013 року на суму 463 940 509,79 грн.;

- акт приймання приймання - передачі природного газу від 31.07.2013 року на суму 470 712 732,13 грн.;

- акт приймання приймання - передачі природного газу від 31.07.2013 року на суму 467 059 114,42 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за триманий природний газ за Договором, у зв'язку з чим у останнього тривалий час існує заборгованість перед Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", що є підставою для стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" штрафних санкцій.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 23 728 441,50 грн., пені, 93 777,18 грн. штрафу та 5 423 415,11 грн. три проценти річних.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, проте, керуючись нормами статті 233 Господарського кодексу України та статтею 83 Господарського процесуального кодексу України просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1 (однієї) гривні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір № УГВ 6419/21-12 від 10.10.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів виконав належним чином, зауважень щодо поставки нафтопродуктів від відповідача не надходило, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за період з травня по серпень 2013 року, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично поставлений газ повинен бути проведений не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання Сторонами місячного акту приймання - передачі газу, який є підставою для остаточних розрахунків.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем природний газ згідно Договору, зокрема, поставлений позивачем в травні природний газ, відповідач оплатив у липні 2013 року у розмірі 121 911 347,09, у вересні 2013 року у розмірі 232 854 553,03 грн. та у жовтні у розмірі 42 162 586,20 грн.

Природний газ, поставлений позивачем у травні 2013 року на суму 89 505 077,84 грн. відповідач не оплатив.

Окрім того, відповідач також не здійснив оплату за поставлений позивачем природний газ у червні та липні 2013 року, а природний газ поставлений у серні природний газ оплачений відповідачем частково у розмірі 26 352 355,47 грн.

Вищевказані обставини підтверджуються банківськими виписками з рахунку позивача за спірний період (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи) та не заперечуються відповідачем.

Відповідно до пункту 7.3. Договору за порушення строку оплати покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу та додатково стягується штраф у розмірі 0,01 % від простроченої суми.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню на загальну суму 23 728 441,50 грн., що нарахована від суми прострочених відповідачем платежів за поставлений позивачем природний газ у травні 2013 року - за період з 03.08.2013 року по 03.10.2013 року, в червні 2013 року - за період з 03.08.2013 року по 03.10.2013 року, в липні2013 року - за період з 29.08.201 року по 03.10.201 року та в серпні 2013 року - за період з 28.09.2013 року, з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем за вказані періоди.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу до 1 грн., яке мотивоване недоотриманням Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" коштів від споживачів та несвоєчасним проведенням розрахунків за спожитий газ, а також скрутним фінансовим становищем відповідача, суд зазначає наступне.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Разом з тим, пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач невчасно здійснював розрахунки за Договором.

Водночас, недоотримання Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" коштів від споживачів, несвоєчасне проведення розрахунків за спожитий газ, відсутність вини відповідача у виникненні боргу, а також тяжкий фінансовий стан відповідача не є достатніми підставами для зменшення розміру неустойки у спірних відносинах в розумінні статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перерахунок пені нарахованої в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню, а стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня на загальну суму 23 728 441,50 грн.

Окрім того, позивач, керуючись пунктом 7.3. Договору, просить суд стягнути з відповідача штраф на загальну суму 93 777,18 грн.

Як вже було зазначено судом, пунктом 7.3. Договору сторони погодили, що за порушення строку оплати з покупця на користь постачальника, крім суми заборгованості, додатково стягується штраф у розмірі 0,01 % від простроченої суми.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 року у справі № 42/252, від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків оплати за поставлений позивачем природний газ є законними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок штрафу наданий позивачем, суд визнає його арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за період з 03.07.2013 року у розмірі 47 071,27 грн. та за період з 27.07.2013 року по 02.08.2013 року у розмірі 46 705,91 грн., що разом становить 93 777,18 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 5 423 415,11 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, в межах зазначених позивачем сум заборгованості та періодів, на загальну суму 5 423 415,11 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 23 728 441,50 грн., пені, 93 777,18 грн. штрафу та 5 423 415,11 грн. три проценти річних за прострочення строків плати за поставлений позивачем природний газ за договором поставки природного газу № УГВ 6419/21-12 від 10.10.2012 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 23 728 441 (двадцять три мільйони сімсот двадцять вісім тисяч чотириста сорок одну) грн. 50 коп. пені, 93 777 дев'яностоо три тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 18 коп. штрафу, 5 423 415 п'ятьь мільйонів чотириста двадцять три тисячі чотиристап'ятнадцятьь) грн. 11 коп. три проценти річних, 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.12.2013 року

Суддя С.В. Стасюк