Рішення № 36965507, 30.01.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майд. Путятинський, 3/65, тел. 48-16-20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" січня 2014 р. Справа № 906/1704/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача -1: Ларіна О.С. - довіреність від 31.10.13р. № 461

від позивача - 2: Капелюх В.О. - дов. від 09.12.13р.

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: 1) не з'явився

2) не з'явився

3) Капелюх В.О. - дов. від 28.11.2013

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом 1) Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" (м. Житомир)

2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир (м. Житомир)

до Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області (м..Житомир) Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (м. Івано-Франківськ)

2) Державна інспекція сільського господарства в Житомирській області (м. Житомир)

3) Міністерство оборони України ( м. Київ)

про визнання недійсним розпорядження №177 від 25.02.2010 року

В судовому засіданні 23.01.2014 р. оголошувалась перерва до 12:30 30.01.2014 р. з викликом сторін.

Позивачами пред'явлено позов про визнання недійсним розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 25.02.2010р. № 177 "Про припинення права ДП "Житомирський військовий лісгосп" на користування земельною ділянкою по добровільній відмові на території Тетерівської сільської ради" з посиланням на прийняття відповідачем даного розпорядження на підставі клопотання Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" про припинення права на користування по добровільній відмові, яке не набуло прав користування земельними ділянками, а постійний користувач - Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" не відмовлявся від права постійн6ого користування земельною ділянкою.

Крім того, спірне розпорядження прийнято в порушення вимог розпорядження КМУ № 610-р від 10.04.2008 року "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками", згідно якого з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері наказано зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Ухвалою господарського суду від 25.12.2013 р. до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони України.

В судовому засіданні представники позивача, третьої особи - Міністерства оборони України позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, але письмово повідомив про його перебування на лікарняному, на підтвердження чого не додав жодного документа.

Представники третіх осіб -1 та 2 в судове засідання не з'явились. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

25.12.2013 р. від представника відповідача до суду надійшла заява про припинення провадження у справі № 906/1704/13 з посиланням на приписи ст. 12 ГПК України, вважаючи, що спір у даній справі підвідомчий адміністративному суду, оскільки приймаючи оскаржуване розпорядження про припинення права ДП "Житомирський військовий лісгосп" на користування земельною ділянкою Житомирська районна державна адміністрація діяла як суб'єкт владних повноважень (а.с.75).

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ст.83 вказаного Кодексу).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 вказаного Кодексу).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Пунктами а,б,в,г,г',д,е,є,ж ст.17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель;

в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель;

г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом;

д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст;

е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;

є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів;

ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Житомирська районна державна адміністрація у справі, що розглядається, виступає як суб'єкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин.

Реалізуючі право розпорядження земельною ділянкою, райдержадміністрація відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

У даному випадку відсутня підпорядкованість одних учасників земельних правовідносин (Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу ) іншому (райдержадміністрації), яка має місце під час здійснення місцевою державною адміністрацією владних управлінських функцій.

Правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права власності, користування на спірну земельну ділянку. Державна адміністрація як розпорядник землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. Разом із цим, відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не виступав.

Відповідно до п.1.2 постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

25.12.2013 р. від третьої особи Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області до суду надійшли письмові пояснення по справі №906/1704/13, згідно яких позицію позивачів відносно вказаного позову підтримує в повному обсязі. (а.с.77).

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд повідомляє наступне.

Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 із подальшими змінами та доповненнями особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого представника або направити письмовий відзив на позовну заяву поштовим зв'язком, приймаючи до уваги, що строк розгляду справи закінчується 30.01.14р., явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами відповідно до ст.75 ГПК України.

За клопотанням сторін спір розглянутий у більш тривалий строк ніж передбачено ст. 69 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, у 1982 році Житомирській КЕЧ району (Зарічанське військове лісництво) був виданий державний акт на право користування землею серії Б №022301 на площу 1488,7 га.(а.с.21,22).

Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про продовження дії п.6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 17.12.1999 року №1312-ХІV та на виконання розпорядження начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України "Про оформлення державних актів на право землекористування" від 13.12.2002 року № 163/4635, на підставі розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 04.02.2005 року за №70 державним підприємством "Івано - Франківський ліспромкомбінат" було виготовлено державний акт (серії ЯЯ №073507), який зареєстровано 10.10.2005 року за №030520900001 на право постійного користування земельною ділянкою площею 219,56 га. на території Тетерівської сільської ради з цільовим використанням для ведення лісового господарства, відповідно до наказу Міністра оборони України №22 від 21.01.1997 року без зняття з обліку в Квартирно - експлуатаційному відділі м. Житомир, що відповідає п. 25 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затверджених наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997 року.(а.с.24).

Наказом Міністра оборони України від 30.09.2008 року №469 було перейменовано державне підприємство "Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України" у державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".(а.с.34)

Наказом Міністра оборони України від 20.03.2009 року №123 державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" було реорганізовано шляхом виділу з нього структурних підрозділів, а саме: Зарічанського військового лісгоспу, Корбутівського, Чуднівського і Макарівського військових лісництв створивши державне підприємство "Житомирський військовий лісгосп" до якого за розподільчим балансом перейшло частково майно державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат". Також слід зазначити, що по акту передачі Корбутівського військового лісництва від 30.06.2009 року були передані лісові квартали, які розташовані на земельній ділянці площею 219,56 га. на території Тетерівської сільської ради.(а.с. 43

25 лютого 2010 року Житомирська районна державна адміністрація за клопотанням державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" прийняла розпорядження № 177 яким припинила право користування державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" по добровільній відмові, земельною ділянкою площею 6,7 га військового містечка № 165 на території Тетерівської сільської ради та відніс їх до земель запасу сільської ради, для послідуючого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Згідно листа державної інспекції сільського господарства в Житомирській області від 18.01.2013р. № 02/386 пояснено, що в подальшому розпорядженнями Житомирської районної державної адміністрації:

- від 04.02.2011 №83 затверджено проект із землеустрою щодо ведення 95-ти громадянам у власність земельної ділянки площею по 0,12 га у власність для ведення садівництва на території Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області;

- від 01.04.2010 №390 затверджено проект із землеустрою щодо відведення 67-ми громадянам у власність земельні ділянки загальною площею 6,6 га для ведення садівництва із земель запасу Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

У зв'язку з вищевикладеним, позивачі вказали, що Житомирською районною державною адміністрацією при винесенні оскаржуваного розпорядження порушено вимоги розпорядження Кабінету Міністрів України "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" від 10.04.08р. № 610-р (в редакції на час прийняття рішень), яким зупинено прийняття рішень щодо вилучення лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

На цих підставах позивачі зазначили, що оскаржуване розпорядження Житомирської районної державної адміністрації підлягає визнанню недійсним.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 2 ст. 22 Земельного кодексу України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ч.1 ст.55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно з ст.142 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) передбачено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно з ст.4 Лісового кодексу України, до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

До лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст.5 цього ж Кодексу передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно ст.33 Лісового кодексу України, сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території: передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання; організовують благоустрій лісових ділянок і культурно-побутове обслуговування відпочиваючих у лісах, що використовуються для цих цілей; встановлюють порядок використання коштів, що виділяються з місцевого бюджету на ведення лісового господарства; вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст.57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями. У разі прийняття рішення щодо зміни цільового призначення земельних лісових ділянок обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Відповідно до чинного на момент прийняття оспорюваного розпорядження від 25.02.10р. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.08 р. № 610-р "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками", з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері: зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім ділянок, необхідних для будівництва, реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг загального користування, для будівництва нових та реконструкції за рішенням Кабінету Міністрів України пунктів пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, видобутку торфу за рішенням Кабінету Міністрів України, для будівництва та обслуговування об'єктів енергетичної інфраструктури (газо-, нафтопроводів, газових та нафтових терміналів, газових та нафтових свердловин, ліній електропередачі, електростанцій, електропідстанцій, розподільних пунктів), для розміщення кладовищ за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів їх розміщення; відкликати раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства.

Також, пунктом 2 ст. 56 Земельного кодексу визначено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Згідно з пунктами 1,3 ст. 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Відповідно до підпунктів в ,г пункту 4 ст. 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони; землі лісогосподарського призначення.

Зважаючи на зазначене, надання земельних ділянок лісогосподарського призначення для ведення садівництва законодавством України не передбачено.

Отже, відповідач при прийнятті оспорюваного розпорядження перевищив власні повноваження щодо спірної земельної ділянки чим порушив чинне законодавство. В подальшому (як зазначалося вище) передав у власність громадянам земельні ділянки для ведення садівництва.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи факт невідповідності вимогам чинного законодавства розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області від 25.02.10 року №177 "Про припинення права ДП "Житомирський військовий лісгосп" на користування земельною ділянкою по добровільній відмові на території Тетерівської сільської ради", господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачів.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 25.02.10р. № 177 "Про припинення права ДП "Житомирський військовий лісгосп" на користування земельною ділянкою по добровільній відмові на території Тетерівської сільської ради".

3. Стягнути з Житомирської районної державної адміністрації (10003, м. Житомир, вул. Лесі Українки, 1, код 04053476) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир (10014, м. Житомир, вул. Адмірала Щасного, 20, код 08492505) - 1 147,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.02.2014 р.

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2-4 - сторонам (рек. з повід.),

5-8 - третім особам (рек. з повід.),