Постанова № 36963597, 30.01.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 р. № 820/13515/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання Вождаєвій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Харківський завод електроапаратури", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова в якому просив суд скасувати рішення відповідача №1264 від 29.08.203 року у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.09.2013 року підприємством було отримано від Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Харкова рішення №1264 від 29.08.2013 р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду. Позивач вважає вказане рішення таким, що винесено усупереч чинного законодавства.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова в письмових запереченнях заперечував проти задоволення адміністративного позову та зазначив, що оскаржуване позивачем рішення №1264 від 29.08.2013 р. винесене на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання про перенесення слухання справи

Відповідач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які викликались в судове засідання, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 28.09.2013 року Управлінням Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Харкова на підставі п.2 ч.9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» було винесено рішення №1264 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду відносно ДП "Харківський завод електроапаратури" у розмірі 29014,74 (а.с. 8).

Зі змісту вказаного рішення, встановлено, що штрафні санкції застосовані до ДП "Харківський завод електроапаратури" нараховані за період з 20.10.2008 р. до 28.01.2011 року та з 20.11.2008 року до 24.10.2011 року.

Однак, суд не погоджується з зазначеними рішеннями Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Харкова та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» ( в редакції на час виникнення правовідносин) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно п. 6 ч. 2 ст.17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року), страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Суд зазначає, що підставою для застосування фінансової санкції слугував п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за яким виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату , у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому вказана норма діяла до 01.01.11 р., тобто до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в п. 7 Прикінцевих та перехідних положень якого було визначено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.11 р., в т.ч. нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.11 р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

До 01.01.11 р., тобто до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», як вже було зазначено, відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися, зокрема ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка втратила чинність із 01.01.11 р.

Тобто з 01.01.11 р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. При цьому, слід зазначити, що відповідно ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як слідує з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 р. № 1-рп/99, ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже заходи відповідальності необхідно визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Враховуючи викладене, відповідач з 01.01.11 р. не вправі за порушення, вчинені до 01.01.11 р., нараховувати штрафні санкції, визначені ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність і їх застосування з 01.01.11 р. суперечить ст. 58 Конституції України, незважаючи на зміст п. 7 Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Застосування відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Харкова при застосуванні фінансових санкцій до Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" за несвоєчасну сплату страхових внесків неправомірно винесло рішення № 1264 від 29.08.2013 року на підставі п. 2 ч. 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов"зкове державне пенсійне страхування", який виключено з 01.01.2011 відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування"

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20.11.2012 у справі №21-367а12.

Відповідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 1 Господарського кодексу України закріплює, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до статті 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до частини 4 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Так, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи пенсійної служби наділені компетенцією щодо проведення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання вимог цього закону.

Суд приходить до висновку про те, що на правовідносини між ДП «Харківський завод електроапаратури» та органом пенсійного фонду розповсюджується дія норм господарського кодексу України.

Право на застосування штрафних санкцій органом Пенсійного фонду передбачено, як Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так і статтями 238 та 239 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарської діяльності та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій встановлюються виключно цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 Господарського кодексу України визначені види адміністративно-господарських санкцій, які органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, серед яких зокрема, адміністративно-господарський штраф.

Суд зазначає, що відповідно до статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Частиною другою зазначеної статті законодавець передбачив виключення із загального правила щодо строків застосування санкцій, зазначивши, що дія цієї статті не поширюється на штрафи, що застосовуються органами державної податкової служби та митними органами. Цей перелік є вичерпним, що дає змогу суду зробити висновок, про те, що загальне правило про шести місячний строк застосування адміністративно-господарських санкцій поширюється на органи Пенсійного фонду України.

Порядок стягнення застосованих штрафів регулюється Господарським кодексом України. Так, в статті 241 ГК України зазначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які можуть стягуватися адміністративно-господарські штрафи, розмір і порядок їх стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, у яких допущено правопорушення.

Таким чином, законодавець розрізняє поняття «застосування» та «стягнення» фінансових санкцій.

Так, під застосуванням штрафних санкцій законодавець розуміє встановлення підстав, визначення розмірів фінансових санкцій, порядок оформлення та вручення рішень про застосування фінансових санкцій, терміни їх добровільної сплати та порядок оскарження таких рішень. В той час, як стягнення розглядається як примусовий захід, який здійснюється після застосування штрафної санкції до відповідного бюджету. Винесення Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова оскаржуваних рішень є саме застосуванням фінансових санкцій.

Враховуючи, що право на застосування штрафних санкцій передбачено як Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так і Господарським Кодексом України (ст.ст. 238, 239), а будь-який строк для застосування штрафу та пені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не встановлено, на думку суду при винесенні рішень про застосування штрафних санкцій та пені підлягає застосуванню строк, встановлений статтею 250 ГК України, а саме: протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Будь-які приписи, щодо розповсюдження вказаної норми на застосування штрафних санкцій та пені у вказаному законі відсутні. Крім того, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено будь яких строків для застосування штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що строк застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату внесків до Пенсійного фонду обмежено шістьма місяцями з дня виявлення порушення, але не пізніше одного року з дня порушення страхувальником встановлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» термінів сплати.

Тобто, на думку суду, вказане рішення винесене за межами шестимісячного терміну.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вище наведені факти та докази наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення УПФ України в Ленінському районі м. Харкова №1264 від 29.08.2013 р. прийняте відповідачем з порушенням чинного законодавства України та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача - підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160– 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова про скасування рішення - задовольнити.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова №1264 від 29.08.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь Державного підприємства "Харківський завод електроапаратури" ( код ЄДРПОУ 14308262 ) судовий збір у розмірі 182,06 грн. Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 04.02.2014 року