Постанова № 36963337, 24.01.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2014 року 810/7050/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНТЕК-ВИРОБНИЦТВО»

до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції (Кагарлицьке відділення) Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАНТЕК-ВИРОБНИЦТВО» (надалі - позивач) з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції (Кагарлицьке відділення) Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2013 № 0002882203 та № 0002892203.

Ухвалами суду від 27.12.2013 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 09.01.2014.

9 січня 2014 року у судовому засідання було оголошено перерву до 22.01.214 для надання додаткових доказів.

22 січня 2014 року у судовому засідання було оголошено перерву до 24.01.214.

24 січня 2014 року, в судове засідання сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з'явились. Від представників сторін до суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності та у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених представників сторін та у порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд встановив наступне.

У вересні 2013 року податковим органом була проведена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНТЕК-ВИРОБНИЦТВА» (код за ЄДРПОУ 32167106) з питань дотримання податкового законодавства щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «ПМК 555» (код за ЄДРПОУ 34933632) за період з 07.09.2011 по 31.07.2012.

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме:

- п.п. 14.1.1 п. 14.1 ст. 14, п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст.44, п.п. 45.2 ст. 45, ст. 134.1, п. 135.2 ст. 135, п. 138.1.1, п. 138.2, 138.3, 138.4, 138.5 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 28.12.1994 № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), ст. 532 Цивільного кодексу України, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», у зв'язку з чим встановлено відсутність об'єкту оподаткування та неправомірність формування витрат, що призвело до їх завищення в загальній сумі 758 113,06 грн., в тому числі за ІУ квартал 2011 року в сумі 323 291,09 грн., за І квартал 2012 року в сумі 398 959,51 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 35 862,46 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сум 165 669,56 грн., в тому числі за ІУ квартал 2011 року в сумі 74 356,95 грн., за І квартал 2012 року в сумі 83 781,50 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 7 531, 12 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, ст. 185, ст. 186, ст. 187, ст. 188, ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-УІ (із змінами та доповненнями), ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), ст. 532 Цивільного кодексу України, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», у зв'язку з чим встановлено відсутність об'єкту оподаткування та неправомірність формування податкового кредиту в загальній сумі 151 622,61 грн., в тому числі за листопад місяць 2011 року в сумі 64 445,51 грн., за грудень місяць 2011 року в сумі 212,70 грн., за січень місяць 2012 року в сумі 2 169,60 грн., за лютий місяць 2012 року в сумі 2 707,59 грн., за березень місяць 2012 року в сумі 74 914,71 грн., за квітень місяць 2012 року в сумі 2 506,08 грн., за травень місяць 2012 року в сумі 2 772,46 грн., за червень місяць 2012 року в сумі 1 893,95 грн.

Як слідує зі змісту Акта перевірки, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є факт господарських правовідносин у перевіряємому періоді з контрагентом - ТОВ «ПМК 555».

Відповідач в обґрунтування встановлених порушень посилається на висновки Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 22.08.2012 № 568/3-22-70-34933632 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПМК 555», код за ЄДРПОУ - 34933632, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 07.09.2011 по 31.07.2012, на підставі якого зроблено висновок, що: «в ході здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ПМК 555» була відсутня дійсна воля і волевиявлення директорів Товариства, а первинні бухгалтерські документи, будь-які угоди та податкові декларації ТОВ «ПМК-555» підписані не від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є правочинами, які вчинено без наміру створення правових наслідків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 07.09.11 по 31.07.12, які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України».

Також, із матеріалів отриманого акту відповідачу стало відомо, що згідно бази даних АІС «РПП» стан ТОВ «ПМК 555» - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Крім того, відповідач в Акті перевірки вказує, що відповідно до постанови старшого т.в.о. начальника СВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва підполковника податкової міліції В.В. Бондарчука встановлено наступне: «В провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Подільському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 77-00186 порушена за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України відносно ОСОБА_5, за створення/придбання з метою покриття незаконної діяльності ТОВ «ПМК 555» та інших. У ході вказаної кримінальної справи у якості свідків були допитані ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які пояснили, що підприємство зареєстрували за винагороду, ніякого відношення до ТОВ «ПМК 555» не мають, жодних документів фінансово-господарської діяльності не підписували, не продавали та не постачали підприємствам-контрагентам ТОВ «ПМК 555» товари, роботи та послуги».

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та висновків викладених в ньому, відповідач дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «ПМК 555» мають наступні ознаки нереальності їх здійснення: відсутність постачальника за місцезнаходженням, реєстрації підприємства на підставних осіб за винагороду, вбачається проведення транзитних фінансових операцій, спрямованих на надання податкової вигоди з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру з контрагентами - покупцями - ТОВ «ПАНТЕК-ВИРОБНИЦТВО», а також порушення у веденні первинних бухгалтерських документів (їх відсутність).

У зв'язку із наведеним податковий орган дійшов висновку про безпідставне віднесення ТОВ «ПАНТЕК-ВИРОБНИЦТВО», у підзвітному періоді до податкового кредиту та валових витрат суми сплачених позивачем сум за отриманий товар/послуги від ТОВ «ПМК 555».

На підставі Акта перевірки від 20.09.2013 № 88/22-011/32167106 відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.10.2013 № 0002882203 та № 0002892203.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме: копіям видаткових накладних, копіям рахунків-фактур, копіям податкових накладних, копіям подорожніх листів та копіям виписок із банку.

Із матеріалів справи слідує, що між позивачем та ТОВ «ПМК 555» було укладено усний договір з постачання дверної фурнітури.

На підтвердження виконання вказаних господарських операцій (придбання дверної фурнітури) позивачем було подано до суду наступні документи, а саме:

- копії видаткових накладних № СФ-000061 від 02.11.2011, № СФ-000091 від 23.11.2011, № СФ-00206 від 27.12.2011, № СФ-0000023 від 23.01.2012, № СФ-0000038 від 01.02.2012, № Т-0000054 від 10.02.2012, № Т-0000058 від 16.02.2012, № Т-0000059 від 17.02.2012, № Т-0000072 від 05.03.2012, № Т-0000081 від 19.03.2012, № Т-0000080 від 23.03.2012, № Т-0000079 від 23.03.2012, № Т-0000093 від 05.04.2012, № Т-0000097 від 11.04.2012, № Т-0000098 від 11.04.2012, № Т-0000107 від 25.04.2012, № Т-0000102 від 25.04.2012, № Т-0000115 від 08.05.2012, № Т- 0000119 від 18.05.2012, № Т-0000127 від 24.05.2012, № Т-0000141 від 11.06.2012 та № Т-0000142 від 20.06.2012;

- копії рахунків-фактур № СФ-061 від 02.11.2011, № СФ-091 від 23.11.2011, № СФ-206 від 27.12.2011, №СФ-0000023 від 17.01.2012, № СФ-0000038 від 30.01.2012, № Т-0000054 від 09.02.2012, № Т-0000058 від 16.02.2012, № Т-0000059 від 17.02.2012, № Т-0000072 від 05.03.2012, № Т-0000081 від 15.03.2012, № Т-0000080 від 15.03.2012, № Т-0000079 від 15.03.2012, № Т-0000093 від 02.04.2012, № Т-0000097 від 10.04.2012, № Т-0000096 від 06.04.2012, № Т-0000107 від 25.04.2012, № Т-0000102 від 18.047.2012, № Т-0000115 від 08.05.2012, № Т-0000119 від 18.05.2012, № Т-0000127 від 23.05.2012, № Т-0000141 від 11.06.2012, та № Т-0000142 від 12.06.2012;

- копії податкових накладних № 2 від 02.11.2011, № 50 від 23.11.2011, № 56 від 27.12.2011, № 17 від 23.01.2012, № 22 від 31.01.2012, № 8 від 10.02.2012, № 11 від 16.02.2012, № 12 від 17.02.2012, № 5 від 05.03.2012, № 19 від 19.03.2012, № 27 від 23.03.2012, № 28 від 23.03.2012, № 2 від 05.04.2012, № 5 від 11.04.2012, № 4 від 11.04.2012, № 13 від 25.04.2012, № 12 від 25.04.2012, № 5 від 08.05.2012, № 9 від 18.05.2012, № 15 від 24.05.2012, № 7 від 11.06.2012 та № 14 від 20.06.2012;

- копії подорожніх листів вантажного автомобіля № 008744 від 02.11.2011, № 008752 від 23.11.2011, № 008783 від 27.12.2011, № 008787 від 01.02.2012, № 008791 від 10.02.2012, № 008792 від 16.02.2012, № 008794 від 05.03.2012, № 008798 від 19.03.2012, № 008851 від 23.03.2012, № 008858 від 05.04.2012, № 8859 від 11.04.2012, № 008863 від 25.04.2012, № 008865 від 08.05.2012, № 008868 від 18.05.2012, № 008869 від 24.05.2012, № 008885 від 11.06.2012, № 008889 від 20.06.2012;

- копії подорожніх листів службового легкового автомобіля серії ПЗС № 034154 від 23.01.2012 та № 034156 від 17.02.2012;

- копії виписок із банківського рахунку від 08.12.2011, 12.12.2011, 05.01.2012, 20.01.2012, 27.01.2012, 30.01.2012, 31.01.2012, 15.02.2012, 13.03.2012, 22.03.2012, 02.04.2012, 18.04.2012, 19.047.2012, 24.04.2012, 26.04.2012, 04.05.2012, 01.06.2012, 06.06.2012, 07.06.2012, 02.07.2012, 10.07.2012, 11.07.2012.

Первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність зазначеної господарської операції між позивачем та його контрагентом, які були досліджені і податковим органом при проведенні перевірки наявні в матеріалах справи.

Крім того, у судовому засіданні у якості свідків було допитано ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, які пояснили суду наступне.

Зі свідчень ОСОБА_7 слідує, що вона на час виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПМК 555» працювала керівником складу позивача. Пояснила, що товар від ТОВ «ПМК 555» надходив на склади позивача в 2011 - 2012 роках, доставлявся транспортом позивача та із залученням водіїв, які перебували в трудових відносинах з позивачем. ОСОБА_7 також пояснила, що товар, отриманий від ТОВ «ПМК 555» був розміщений на складі позивача, про що були оформлені складські документи. Разом з тим, відповідачем від неї не витребовувались складські документи щодо руху товару по складу позивача для підтвердження реальності перебування товару у позивача.

Зі свідчень ОСОБА_6 слідує, що він на час виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПМК 555» працював водієм у позивача, і безпосередньо здійснював доставку товару від ТОВ «ПМК 555» на склад позивача транспортом позивача.

Зі свідчень ОСОБА_8 слідує, що вона здійснювала як представник відповідача (інспектор) перевірку позивача, результати якої були оформлені Актом перевірки від 20.09.2013. Свідок вказав, що доказом безтоварності господарської операції між позивачем і ТОВ «ПМК 555» вважає відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, складених при транспортування товару від ТОВ «ПМК 555». Разом з тим, зі свідчень ОСОБА_8 слідує, що нею не досліджувались інші наявні у позивача документи, оформлені при транспортуванні товару від ТОВ «ПМК 555» до позивача та обліковуванні цього товару на складі позивача чи використання товару у виробництві позивача.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відносно твердження податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентом - ТОВ «ПМК 555», за результатами яких позивачем було сформовано податковий кредит та включено суми витрат, по таких операціях до валових витрат, - відповідач вважає таким, що здійснено без мети настання реальних наслідків, тобто нікчемними.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ та податку на прибуток.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ПМК 555», викладений в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваних рішень та має лише інформативний характер.

За умов відсутності доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про недійсність укладеного між позивачем та його контрагентом правочину на підставі розгляду матеріалів перевірки, які здійснені іншим податковим органам, в яких досліджувались господарські взаємовідносини цього контрагента, а також контрагента позивача з іншими постачальниками.

Таким чином суд, вивчивши документи подані представником позивача, не може виключити дійсність проведення господарських операцій на виконання договору укладеного позивачем з ТОВ «ПМК 555», оскільки виконання вказаних господарських операцій, право позивача на формування податкового кредиту та включення до валових витрат сум за такими господарськими операціями підтверджено позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 09.10.2013 № 0002882203 та № 0002892203, - є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.10.2013 № 0002882203 та № 0002892203, прийняті Миронівською об'єднаною державною податковою інспекцією (Кагарлицьке відділення) Головного управління Міндоходів у Київській області.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНТЕК-ВИРОБНИЦТВО» судовий збір у розмірі 867 (вісімсот шістдесят сім) грн. 42 коп.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.