Ухвала суду № 36963130, 16.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 р.Справа № 820/6552/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін : позивача - Рощупкіна Є.О., відповідача - Сафеніної А.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 820/6552/13-а

за позовом Державного підприємства "Підприємство Диканівської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№12)"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 12)» (далі по тексту -ДП «Підприємство Диканівської виправної колонії УДПС України в Харківській області (№ 12), позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - Основ'янська ОДПІ, перший відповідач), Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - ГУМ у Харківській області, другий відповідач), в якому з урахуванням поданих уточнень, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0002311503 від 17.06.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 820/6552/13-а адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 12" до 1. Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, 2. Головного управління Міндоходів у Харківській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області форми "Ш" №0002311503 від 17.06.2013 року.

В задоволенні позовних вимог до Головного управління Міндоходів у Харківській області - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 12" (вул. Лелюківська, буд. 1, Харків, 61030, код ЄДРПОУ 08680841) судовий збір в сумі 17 (сімнадцять) грн. 20 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 820/6552/13-а та винести постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ДП «Підприємство Диканівської виправної колонії УДПС України в Харківській області (№ 12).

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови в частині задоволення позову норм п.87.9 ст.87, п.126.1 ст.126 ПК України. Відповідач вважає, що чинним законодавством не встановлено норми, яка б визначала початок перебігу строку для застосування контролюючим органом штрафних санкцій на підставі п.126.1 ст.126 ПК України внаслідок порушення позивачем граничного строку сплати суми податкового боргу у період з серпня 2006 року по серпень 2008 року. Таким чином, на думку апелянта, Основ'янською ОДПІ правомірно було прийнято податкове повідомлення-рішення, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала з підстав та мотивів, викладених у скарзі, просила суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечувала, просила суд апеляційної інстанції їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ДП "Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 12" прийшло процедуру державної реєстрації та перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів в Основ'янській ОДПІ.

Співробітниками Основ'янської ОДПІ 08.02.2013 року було проведено перевірку ДП "Підприємство Диканівської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області № 12" з питань своєчасності сплати сум узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість з серпня 2006 року по серпень 2008 року, за наслідками якої складено Акт №868/15.3-09/08680841 від 08.02.2013 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог абз. «а» п.126.1 ст. 126 ПК України в частині порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно із наявним в матеріалах справи розрахунком податкового органу зазначено, що загальна сума сплаченого позивачем податкового боргу, який виник у період з 01.09.2006 року по 30.09.2008 року, складає 979698,15 грн.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0001011503 від 12.03.2013 року, яким до позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 195939,63 грн. (20 % погашеної суми податкового боргу).

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, 21.03.2013 року звернувся до ДПС у Харківській області із відповідною скаргою.

Рішенням ДПС у Харківській області від 18.05.2013 року №2524/10/10.2-17 податкове повідомлення-рішення було скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 390535,40 грн. (1995177 грн. х 20 %), в іншій частині вказане рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Як вбачається із вказаного рішення, підставою для часткового скасування податкового повідомлення-рішення слугувало те, що при визначенні позивачу суми штрафних санкцій Основ'янською ОДПІ не було враховано, що заборгованість позивача з податку на додану вартість у період з 20.12.2007 року по 21.04.2008 року у сумі 195177,00 грн. (декларації з податку на додану вартість від 20.12.2007р. № 77095 у сумі 26848,00грн, від 21.01.2008р. № 87089 у сумі 16357,00 грн., від 20.02.2008р. № 5353 у сумі 55597,00 грн., від 20.03.2008р. № 8939 у сумі 38374,00 грн., від 21.04.2008р. № 21380 у сумі 58001,00 грн.) була списана на підставі рішення суду (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2011 року по справі № 2а-5065/11/2070, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 року та ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.10.2012 року), у зв'язку зі спливом 1095 днів від дати виникнення у підприємства обов'язку здійснити платежі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ДПС у Харківській області від 18.05.2013 року №2524/10/10.2-17 в частині залишено без змін податкового повідомлення-рішення №0001011503 від 12.03.2013 року, позивач 03.06.2013 року звернувся із повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України, за результатами розгляду якої, рішенням від 20.06.2013 року №5418/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення, з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області № 2524/10/10.2-17 від 18.05.2013 року, було залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

З урахування наслідків адміністративного оскарження, Основ'янською ОДПІ м. Харкова було прийнято нове податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0002311503 від 17.06.2013 року про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 156904,23 грн. (20 % погашеної суми податкового боргу).

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу форми "Ш" №0002311503 від 17.06.2013 року про донарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість за період 2006-2008 років у розмірі 156904,23 грн., суд першої інстанції виходив з правомірності таких позовних вимог, оскільки відповідачем нараховано штрафні санкції поза межами граничного строку сплати грошових зобов'язань передбаченого п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі спірного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням рішення ДПС у Харківській області від 18.05.2013 року №2524/10/10.2-17 про наслідки розгляду скарги, слугували висновки податкового органу про порушення позивачем граничного строку сплати суми податкового боргу, який виник у період з серпня 2006 року по серпень 2008 року, на підставі :

податкових повідомлень-рішень № 0001732310 від 21.08.2006 р. на суму 188274,00 грн. та № 0002311520 від 31.07.2008 р. на суму 3856,00 грн.;

податкових декларацій з податку на додану вартість: №48904 від 19.09.2006р. за серпень 2006р. на суму 25636,00 грн. (граничний термін сплати 02.10.2006р.); №57752 від 19.10.2006р. за вересень 2006р. на суму 33001,00 грн. (граничний термін сплати 30.10.2006 р.); №67755 від 20.11.2006р. за жовтень 2006р. на суму 44126,00 грн. (граничний термін сплати 30.11.2006 р.); №72769 від 20.12.2006р. за листопад 2006р. на суму 18221,00 грн. (граничний термін сплати 04.01.2007р.); №80033 від 18.01.2007р. за грудень 2006р. на суму 53793,00 грн. (граничний термін сплати 30.01.2007р.); №4870 від 20.02.2007р. за січень 2007р. на суму 23153,00 грн. (граничний термін сплати 02.03.2007р.); №8237 від 20.03.2007р. за лютий 2007р. на суму 27678,00 грн. (граничний термін сплати 30.03.2007р.); №17587 від 19.04.2007р. за березень 2007р. на суму 16065,00 грн. (граничний термін сплати 03.05.2007р.); №26637 від 21.05.2007р. за квітень 2007р. на суму 25449,00 грн. (граничний термін сплати 30.05.2007р.); №30001 від 20.06.2007р. за травень 2007р. на суму 50422,00 грн. (граничний термін сплати 02.07.2007р.); №40044 від 19.07.2007р. за червень 2007р. на суму 19719,00 грн. (граничний термін сплати 30.07.2007р.); №49241 від 20.08.2007р. за липень 2007р. на суму 38672,00 грн. (граничний термін сплати 30.08.2007 р.); №52568 від 20.09.2007р. за серпень 2007р. на суму 47041,00 грн. (граничний термін сплати 01.10.2007 р.); №61856 від 19.10.2007р. за вересень 2007р. на суму 49011,00грн. (граничний термін сплати 30.10.2007 р.); №71800 від 19.11.2007р. за жовтень 2007р. на суму 33941,00 грн. (граничний термін сплати 30.11.2007 р.); №33312 від 20.05.2008р. за квітень 2008р. на суму 16076 грн. (граничний термін сплати 30.05.2008 р.); № 40062 від 20.06.2008р. за травень 2008р. на суму 34834 грн. (граничний термін сплати 30.06.2008р.); №51532 від 17.07.2008р. за червень 2008р. на суму 37393 грн. (граничний термін сплати 01.09.2008 р.); №66215 від 20.08.2008 р. за липень 2008 р. на суму 55314,00 грн. (граничний термін сплати 01.10.2007 р.); №72438 від 22.09.2008 р. на суму 54181,00 грн. за серпень 2008 р. (граничний термін сплати 30.09.2008 р.).

При вирішенні справи судом першої інстанції правильно зазначено, що до набрання чинності Податковим кодексом України механізм справляння податку на додану вартість, було визначено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України № 2181-IIІ).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181-IIІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України № 2181-IIІ було передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-IIІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

В свою чергу, з 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Положеннями п.14.1.265 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що під штрафною санкцiю (фiнансова санкцiя, штраф) слід розуміти плату у виглядi фiксованої суми та/або вiдсоткiв, що справляється з платника податкiв у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та iншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючi органи, а також штрафнi санкцiї за порушення у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

Згідно із п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні правові норми щодо строку сплати суми податкового зобов'язання містяться в п.203.2 ст.203 ПК України.

Згідно з приписами п.116.1 ст.116 ПК України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 58.2 ст. 58 вказаного Кодексу).

Відповідальність у виді штрафу відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України застосовується у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

При вирішенні спірних відносин колегією суддів взято до уваги, що до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» (надалі - Закон України №3609-VI), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 1 січня 2011 року.

Із 06 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу ХІХ «Перехідні положення» доповнено, зокрема, пунктом 11.

Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Таким чином, з дати набрання чинності Законом України №3609-VI штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій.

Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Отже, з урахуванням дії закону у часі, починаючи з 06 серпня 2011 року до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, застосовуються санкції в розмірі, що встановлений нормами Податкового кодексу України.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі спірного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням рішення ДПС у Харківській області від 18.05.2013 року №2524/10/10.2-17 про наслідки розгляду скарги, слугували висновки податкового органу про порушення позивачем граничного строку сплати суми податкового боргу, який виник у період з серпня 2006 року по серпень 2008 року.

При цьому, контролюючим органом було вчинено дії по зарахуванню коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення існуючого податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.

Слід зазначити, що Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції до 01.01.2011 року), який був спеціальним законом з питань оподаткування та установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів були відсутні зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Разом з тим, з 01.01.2011 року вказані правовідносини врегульовані положенням ПК України, згідно п.87.9 ст.87 якого визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (абз.1 п.87.9); спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (абз.2 п.87.9).

Тобто, з 01.01.2011 року податковий орган наділений законодавцем правом на зарахування платежів зі зміною їх призначення.

Разом з тим, необхідною умовою для вчинення дій таких дій, як перерахування грошових коштів зі зміною їх призначення, є саме наявність у платника податків непогашеного податкового боргу.

Колегія суддів зазначає, що нормами ПК України визначено поняття безнадійної заборгованості.

Так, під безнадійною заборгованістю слід розуміти заборгованість за зобов'язаннями щодо яких минув строк позовної давності (абз. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (п.п. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 ПК України).

Системний аналіз наведених законодавчих положень дає підстави дійти висновку про те, що оскільки сума штрафних санкцій за приписами Податкового кодексу України є складовою частиною податкового зобов'язання, на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений ст.102 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 зазначеного Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно із положеннями п.п. 191.1.18 п. 191.1 ст. 191 ПК України функціями органів державної податкової служби є, серед іншого, здійснення контролю за відстроченням, розстроченням та реструктуризацією грошових зобов'язань та/або податкового боргу, а також списанням безнадійного податкового боргу.

Порядок списання безнадійного податкового боргу визначений ст. 101 ПК України.

Так, згідно із положеннями п.п. 101.1, 104.4 та 104.5 вищенаведеної статті Кодексу визначено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

Органи державної податкової служби щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

В свою чергу, як встановлено судом та підтверджено у суді апеляційної інстанції, сплачені платником податків кошти були самостійно зараховані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу який виник у період з серпня 2006 року по серпень 2008 року, тобто по закінченню 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку його сплати.

Враховуючи вищенаведені положення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в спірних відносинах податковим органом повинні були бути вчинені дії з приводу списання вказаного боргу, як безнадійного. Замість цього, першим відповідачем було проведено самостійне зарахування сплачених платником коштів в рахунок погашення вказаного боргу, який фактично є безнадійним, та додатково нарахована ще сума штрафних санкцій за порушення термінів їх сплати.

При цьому, колегія суддів зауважує, що положення ПК України не містять приписів, які надають органу державної податкової служби права продовжувати встановлені ст. 102 Кодексу строки давності або права на застосування штрафних санкцій відповідно до ст.126 ПК України без їх дотримання.

З огляду на вищевикладене, висновки податкового органу про порушення позивачем термінів узгодженої суми податкового зобов'язання, що виникло у період з серпня 2006 року по серпень 2008 року, є неправомірними, та як наслідок, нарахування визначення підприємству суми штрафних санкцій за вказане порушення на підставі спірного податкового повідомлення-рішення, є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2013р. по справі № 820/6552/13-а в частині задоволення позову - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 21.01.2014 р.