Ухвала суду № 36962081, 06.12.2013, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 Справа № 0527/7298/2012

УХВАЛА

06 грудня 2013 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Міросєді А. І.

при секретарі Ульянцевій С.А.,

за участю:

представника ВДВС

Костянтинівського МРУЮ -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка клопотання Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон, -

В С Т А Н О В И В:

06 грудня 2013 року ВДВС Костянтинівського МРУЮ звернувся до суду з клопотанням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за кордон, зазначивши, що на виконанні у ВДВС Костянтинівського МРУЮ Донецької області перебуває виконавчий лист № 0527/7298/12 від 07 листопада 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньіх дітей в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу). В ході виконання зазначеного виконавчого листа державним виконавцем встановлено, що боржник ОСОБА_1 добровільно рішення суду не виконує, аліменти не сплачує, має заборгованість по аліментам, яка станом на 01 грудня 2013 року складає 14195 грн. 33 коп. У зв'язку з наведеним ВДВС Костянтинівського МРУЮ просить вирішити питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 до виконання ним зобов'язань по виконанню виконавчого листа про стягнення аліментів на утримання дитини.

Представник ВДВС Костянтинівського МРУЮ в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за кордон підтримав, просив справу розглянути за його відсутності.

Суд, вивчивши матеріали подання, встановив наступне.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожен, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

З огляду на дану норму Конституції України, слід прийти до висновку, що обмеження особи права вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, є обмеженням її конституційного права на свободу пересування, гарантованого державою.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (із змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері. Зокрема, статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта та у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобовязань (п.5).

Згідно із п. 18ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 202/98-ВР від 24.03.1998 року в редакції від 09.03.2011 року, державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до положень статті 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи Костянтинівським міським судом Донецької області 07 листопада 2012 року було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 частини заробітної плати (а.с. 38). Постановою державного виконавця ВДВС Костянтинівського МРУЮ від 17 грудня 2012 року було відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа (а.с. 37).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані про вручення боржнику ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження та отримання ним листів державного виконавця щодо погашення заборгованості.

Також, як вбачається із подання державного виконавця обставин, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов'язань, державним виконавцем не наведено і доказів про це не надано.

Крім того, згідно вимог ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до вимог ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Зважаючи на викладені правові норми, слід прийти до висновку, що першочерговими заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Із матеріалів, доданих до подання, не вбачається, які заходи примусового виконання рішення суду вжиті державним виконавцемпри його виконанні.

Згідно роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 7 Постанови № 5 від 30.03.2012 року свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом. Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Приймаючи до уваги, що право державного виконавця на звернення з даним поданням виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань і наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон, враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт ухилення від виконання зобов'язань з боку боржника ОСОБА_1, суд вважає, що обмеження ОСОБА_1 у праві вільно залишати територію України позбавлене законних підстав та є прямим порушенням його конституційного права, тому у задоволенні подання ВДВС Костянтинівського МРУЮ про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон слід відмовити.

Керуючись ст. 377-1 ЦПК України, на підставі ст. 33 Конституції України, ч. 1 ст. 11, п. 18 ч. 2 ст. 11, ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України ОСОБА_1 за кордон - відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя