Рішення № 36961540, 04.02.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 201/10929/13

Провадження № 22-ц/774/764/14 Головуючий у першій інстанції: Галічий В.М.

Категорія: 5 Суддя-доповідач: Гайдук В.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Гайдук В.І.,

суддів Калиновського А.Б., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Чоха К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом в якому посилався на те, що він 27 травня 2010 року уклав з ОСОБА_5 договір комісії, відповідно до якого останній зобов'язався за його рахунок та від його імені вчинити всі необхідні дії по створенню, державній реєстрації та подальшому управлінню ТОВ «Інтекс Капітал», яке згодом було перейменовано у ТОВ «Сігніфер», та ТОВ «УПІ Капітал». На виконання вказаного договору ОСОБА_5 були передані грошові кошти, проте правовстановлюючи документи на позивача не оформлювались, в зв'язку з чим він просив суд визнати за ним право власності на статутні капітали зазначених товариств (а.с. 3-6).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 31-32).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення (а.с. 196-198).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що за договором комісії позивач передав відповідачу власні кошти в сумі 15000000,00 грн. і, як комітент, позивач набув право власності на 100% корпоративних прав створених товариств, тому 100% частки у статутному капіталі ТОВ «Компанія з управління активами «УПІ КАПІТАЛ» та 100% часток у статутному капіталі ТОВ «СІГНІФЕР» належить виключно ОСОБА_4 на підставі договору комісії від 27 травня 2010 року, але при цьому порушень прав позивача, як власника даних товариств, що виразилось у неоформленні даних товариств на нього відсутнє, оскільки позивач не пред'являв до відповідача відповідну вимогу, а отже останній правомірно здійснює діяльність по управлінню створеним ним товариствами.

Проте погодитися з таким обґрунтуванням рішення суду неможливо.

Згідно ст.1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до положень цивільного права предметом договору комісії є надання посередницьких послуг в сфері торгового обороту, що передбачають вчинення одного або кількох правочинів, за винятком правочинів, що мають особистий характер.

Із наданої суду ксерокопії договору комісії від 27 травня 2010 року вбачається, що ОСОБА_4, як комітент, доручив ОСОБА_5, як комісіонеру, здійснити всі необхідні дії по створенню, державній реєстрації та подальшому управлінню ТОВ «ІНТЕКС КАПІТАЛ» та ТОВ «Компанія з управління активами «УПІ КАПІТАЛ». Далі за текстом договору зазначено, що Комітент надає Комісіонеру на виконання завдань за договором 15 000 000.00 грн. за відповідним графіком перерахувань зазначених коштів. Зазначено також що, Комісіонер засвідчує, що при укладенні даного Договору діє за згодою дружини ОСОБА_6 Комітент набуває право власності на частку в розмірі 100% від статутного капіталу створених Товариств з моменту їх державної реєстрації (а.с.7).

До матеріалів справи сторонами не було надано графік перерахувань коштів та письмової згоди дружини на укладення договору, що є складовою спірного договору комісії.

В судовому засіданні представники сторін пояснили, що сторони у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 між собою є батьком та сином відповідно, кожен із них перебуває у шлюбі.

В рішенні Конституційного суду України від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 (у справі № 1-8/2012) зазначено, що положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те що за договором комісії позивач передав відповідачу власні кошти в сумі 15000000,00 грн. є передчасним і таким що не підтверджений матеріалами справи. Правовий режим майна позивача по справі не визначався.

Відповідно до ч.1 статті 100 ЦК України, право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Згідно ч.3 ст.8 закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Положеннями ст.4 Закону України «Про господарські товариства», передбачено, що установчі документи повинні містити відомості про вид

товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 цього Закону.

Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.

До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Як вбачається із витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців засновником юридичної особи ТОВ «Компанія з управління активами «УПІ КАПІТАЛ» із статутним капіталом 7200000.00 грн., зареєстрованої 03.08.2010, та юридичної особи ТОВ «СІГНІФЕР» із статутним капіталом 7000000.00 грн., зареєстрованої 17.02.2011, є ОСОБА_5, а управління даними юридичними особами здійснюють ОСОБА_8 та ОСОБА_9, відповідно (а.с.13,15).

Згідно ч.1 ст. 6 Закону України «Про господарські товариства», товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної

реєстрації.

У статті 7 Закону України «Про господарські товариства», зазначено, що зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Товариство зобов'язане протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про внесення змін до установчих документів повідомити орган, що провів реєстрацію, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Саме Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, відповідно до ч.1 статті 12 Закону України «Про господарські товариства».

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки розглядаючи корпоративне право позивача на статутний капітал юридичних осіб та зміну складу засновників товариств з обмеженою відповідальністю, а саме ТОВ «Компанія з управління активами «УПІ КАПІТАЛ» та ТОВ «СІГНІФЕР» без участі цих юридичних осіб та без надання установчих документів, є таким, що порушує право осіб, які не приймали участі у справі.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що обґрунтування рішення суду першої інстанції про відмову у задоволені позову підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2013 року скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: