Постанова № 36961047, 28.01.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р. справа№ 910/12123/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Рященко О.О.;

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі"

на рішення господарського суду м. Києва від 20.11.2013 р.

у справі № 910/12123/13 (судді - Васильченко Т.В., Марченко О.В., Ломака В.С.)

за позовом Служби безпеки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі"

про стягнення штрафних санкцій у сумі 645288,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Служба безпеки України (далі - позивач, замовник) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" (далі - відповідач, постачальник) про стягнення штрафних санкцій за договором поставки № 12/58 від 08.06.2012 р. в сумі 645288,00 грн., в тому числі: 123648,00 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, 135240,00 грн. - штрафу у розмірі 7% від вартості товару за порушення строку поставки понад 30 днів та 386400,00 грн. - штрафу у розмірі 20% від вартості поставленого некомплектного товару.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/12123/13.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.11.2013 р. у справі № 910/12123/13 позовні вимоги Служби безпеки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 20.11.2013 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" не отримувало письмової заявки Служби безпеки України на поставку товару, в зв`язку з чим не могло здійснити вказану поставку вчасно. Крім того, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги умови п. 5.3 спірного договору стосовно виконання зобов`язання у строк не пізніше 3-ох місяців з моменту оплати товару, а також заперечує факт складання акту передачі-приймання матеріальних цінностей від 31.07.2012 р., яким встановлено некомплектність товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/12123/13, а розгляд справи призначено на 28.01.2014 р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду першої інстанції у справі № 910/12123/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

На адресу Київського апеляційного господарського суду 24.01.2014 р. від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання. В ньому зазначено, що у зв`язку з терміновим відрядженням представника скаржника, він не може бути присутнім у судовому засіданні 28.01.2014 р.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до п 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З аналізу вказаних норм вбачається, що саме лише посилання сторони на неможливість представника юридичної особи бути присутнім у судовому засіданні через перебування його у відрядженні не є перешкодою для розгляду справи по суті у конкретному судовому засіданні, оскільки учасники судового процесу не обмежуються законом у праві направити в судове засідання будь-якого іншого представника, а також забезпечити присутність в засіданні безпосередньо керівника юридичної особи чи іншої посадової особи підприємства.

Отже, враховуючи відсутність будь-якого документального підтвердження того, що представник відповідача дійсно перебуває у відрядженні, а також те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується зворотним повідомленням по вручення поштового відправлення, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів апелянта про відкладення судового засідання та відхиляє його.

В засідання суду, призначене на 28.01.2014 р., представники відповідача не з'явилися.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Наведене також не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», про що судом і зазначалося вище.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

08.06.2012 р. за результатами проведеної процедури відкритих торгів на закупівлю товарів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" (постачальник) та Службою безпеки України в особі Військової частини Е 6117 (замовник) було укладено договір поставки товарів № 12/58 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується поставити та передати у власність замовника шоломи захисні титанові U-95 "ТІГ" (далі - товар), а замовник зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Асортимент товару визначається специфікацією, яка додається до даного договору (додаток № 1) та є його невід'ємною частиною (п. 1.2 договору).

Відповідно до вказаної специфікації, постачальник зобов'язався поставити замовнику шолом захисний титановий US-95 "ТІГ" з забралом в кількості 100 шт. В комплекті: запасний чохол для шолому камуфльований; сумка для переноски: чорна, виконана із міцної штучної водостійкої тканини.

Ціна договору становить 1932000,00 грн. (п. 3.1 договору), що також вказано і у специфікації у графі стосовно вартості товару.

Згідно з п. 4.2 договору розрахунок за товар здійснюється у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 р. № 1404 шляхом попередньої оплати замовником протягом 10 днів з моменту підписання цього договору на рахунок постачальника 100 % вартості товару.

Поставка товару повинна бути здійснена протягом 14 робочих днів з моменту отримання письмової заявки від замовника, але не пізніше трьох місяців з моменту оплати товару замовником (п. 5.3 договору).

У відповідності до п. 11.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012 р., але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.

На виконання умов договору позивач 18.06.2012 р. на підставі платіжного доручення № 259 від 13.06.2012 р. перерахував відповідачу попередню оплату за договором на загальну суму 1932000,00 грн., тобто у повному обсязі. Копія вказаного платіжного документу міститься в матеріалах справи.

На виконання п. 5.3 договору Військовою частиною Е 6117 було направлено відповідачу письмову заявку на поставку товару. Вказану заявку отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" 11.06.2012 р. та зареєстровано за вх. № 143.

В свою чергу, відповідач на підставі заявки позивача 27.07.2012 р. поставив позивачу товар на загальну суму 1932000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1940, яка підписана уповноваженими представниками сторін.

Однак, 31.07.2012 р. сторонами складено акт передачі-приймання матеріальних цінностей, згідно якого замовник прийняв від постачальника товар із зауваженнями до його комплектності, а саме до комплекту поставки, яка визначена специфікацією та накладною від 27.07.2012 № 1940. В акті вказано про відсутність забрал до шолому в кількості 100 шт., запасних чохлів до шолому в кількості 100 шт. та сумок для переносу також в кількості 100 шт.

В подальшому 17.10.2012 р. постачальник поставив замовнику укомплектований в повному обсязі товар на загальну суму 1932000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1940, яка підписана уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплена їхніми печатками. Тобто, з цього можна зробити висновок, що відповідач виконав свої зобов`язання за договором.

Однак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" при виконанні договору були порушені пункти стосовно строків та умов поставки. З цих підстав, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині строків поставки та комплектності товару, позивач 25.06.2013 р. звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що товар повинен бути поставлений постачальником протягом 14 робочих днів з моменту отримання письмової заявки від замовника, але не пізніше трьох місяців з моменту оплати товару замовником.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що договір поставки товару № 12/58 від 08.06.2012 р. укладений сторонами за результатами проведеної процедури відкритих торгів, переможцем яких є саме відповідач у даній справі. У своїй пропозиції конкурсних торгів Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" визначило, що товар на загальну суму 1932000,00 грн. буде поставлений протягом 14 робочих днів з моменту отримання письмової заявки від замовника, такий же термін поставки (14 робочих дів) визначений і в повідомленні про акцепт пропозиції конкурсних торгів.

Отже, висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідач надіславши пропозицію позивачу та уклавши з ним договір поставки, взяв на себе зобов'язання поставити товар протягом 14 робочих днів з моменту отримання письмової заявки від замовника, є обгрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав заявку на поставку товару 11.06.2012 р., яка отримана відповідачем у той же день, та 18.06.2012 р. перерахував попередню оплату в сумі 1932000,00 грн., що підтверджується відміткою банківської установи на платіжному дорученні № 259 від 13.06.2012 р., тим самим виконавши свої зобов'язання за договором.

Таким чином, 11.06.2012 р. у відповідача виникло зобов'язання з поставки товару протягом 14 робочих днів, тобто до 29.06.2012 р. включно, з урахуванням святкових та вихідних днів, а відтак прострочення поставки товару починається саме з 30.06.2012 р. З огляду на викладене судом апеляційної інстанції відхиляються доводи скаржника стосовно вчасного виконання ним зобов'язання з огляду на п. 5.3 договору, оскільки вони суперечать суті прийнятого до виконання зобов'язання, обумовленого документацію та пропозицією конкурсних торгів.

Пунктом 8.3 договору сторони визначили, що за порушення строку поставки товару постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальник допустив прострочення з 30.06.2012 р., поставивши фактично товар 27.07.2012 р., що підтверджується видатковою накладною № 1940.

Крім того, 31.07.2012 р. сторонами складено акт передачі-приймання матеріальних цінностей, згідно якого замовник прийняв від постачальника товар із зауваженнями до його комплектності, а саме до комплекту поставки, яка визначена специфікацією та накладною № 1940 від 27.07.2012 р.

Відповідно до п. 8.2 договору, сторони визначили, що постачальник здійснює заміну некомплектного товару на його аналогічний товар належної якості та кількості протягом 5 календарних днів з моменту повідомлення постачальника про виявлені недоліки.

Отже, згідно п. 8.2 договору відповідач зобов'язаний був поставити належним чином укомплектований товар включно у строк до 05.08.2012 р. Втім, виконав своє зобов'язання належним чином лише 17.10.2012 р., що підтверджується видатковою накладною № 1940 від 17.10.2012 р.

У своїй апеляційної скарзі відповідач зазначає, що вищезазначений акт передачі-приймання матеріальних цінностей від 31.07.2012 р., яким встановлено некомплектність товару, постачальником не підписувався. Однак, в матеріалах справи міститься копія цього акту, на якій чітко видно, що від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" акт підписував менеджер відділу зовнішньоекономічної діяльності В. Кудашев, а тому доводи скаржника в цій частині спростовуються вищевказаним документом. Тим більше, що належних доказів на підтвердження протилежного в розумінні вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України відповідачем суду не подано.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення поставки належного товару, яке складає більше 30 днів, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 8.3 договору, позивачем нараховано пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення в сумі 198996,00 грн. за прострочення з 30.06.2012 р. по 30.07.2012 р. та з 06.08.2012 р. по 16.10.2012 р. та штраф у розмірі 7% вартості товару, що складає 135240,00 грн.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 8.3 договору поставки не суперечать нормам чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, які підлягають стягненню у заявленому розмірі, так як їх розрахунок є обґрунтованим, вірним та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

При цьому, слід зазначити, що розмір нарахованої позивачем пені за прострочення з 30.06.2012 р. по 30.07.2012 р. та з 06.08.2012 р. по 16.10.2012 р. складає 198996,00 грн., втім, оскільки відповідач на підставі претензій позивача № 28/3778-а від 03.07.2012 р. та № 28/4396 від 10.08.2012 р. сплатив пеню за порушення строків поставки в сумі 75348,00 грн., до стягнення заявлено 123648,00 грн.

Крім того, п. 8.2 договору сторони встановили, що при виявленні замовником неякісного (некомплектного, зіпсованого, дефектного) товару постачальник сплачує штраф у розмірі 20% вартості некомплектного, зіпсованого, дефектного товару.

Відтак, оскільки відповідач за видатковою накладною від 27.07.2012 р. здійснив поставку некомплектного товару, що підтверджено актом від 31.07.2012 р., позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 20% вартості некомплектного товару в сумі 386400,00 грн.

Розрахунок штрафних санкцій перевірений судом та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного та враховуючи факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та комплектної поставки товару, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 386400,00 грн. штрафу за некомплектність товару, 135240,00 грн. штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів та 123648,00 грн. пені.

Крім того, колегія суддів вказує на те, що відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі", викладені у запереченнях на позов та відзиві на апеляційну скаргу, спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Службою безпеки України належними та допустимими доказами доведено факт існування заборгованості за спірним договором, що в свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" не спростовано.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 20.11.2013 р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія ДіСі" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 20.11.2013 р. у справі № 910/12123/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/12123/13 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран