Постанова № 36960947, 03.02.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.01.2014 р. справа №908/3446/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.суддівДіброви Г.І., Стойка О.В.від позивача:Ященко Р.Ю. - за дов. №14-51 від 22.03.2013р.від відповідача:Бурдак О.В. - за дов. №19/0024 від 01.10.2013р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід04.12.2013 рокуу справі№908/3446/13 (суддя Науменко А.О.)за позовомНаціональної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м.Київдо відповідача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжяпро стягнення 825 574,93 грн.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 588 362 грн. 11 коп., 3% річних у розмірі 237 212 грн. 82 коп.

Зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 05.11.2013р., господарським судом встановлено, що правильним найменуванням позивача є: Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", тому судом уточнено найменування позивача, яким слід вважати: Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.12.2013р. частково задоволено позов Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м.Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя. Стягнено з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м.Київ, інфляційних втрат у розмірі 588362,11 грн., 3% річних у розмірі 229729,13 грн.. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя, з прийнятим рішенням суду першої інстанції від 04.12.13р. не згодно, вважає його необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.13р. скасувати частково, в частині задоволення позовних вимог і прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідач у судовому засіданні наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі. Крім того відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для примирення сторін, шляхом зміни умов договору, які стали предметом позову у справі, однак додаткова угода ще не підписана сторонами. Колегія судді відмовляє у задоволенні клопотання, оскільки апеляційна інстанція переглядає матеріали справи на момент прийняття рішення господарським судом.

Позивач, Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ, у судовому засіданні просить рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2011р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/122/11 (далі по тексту - договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов»язується у 2011 році передати покупцеві імпортований природний газ, для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат Покупця, а Покупець зобов»язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 2.1 цього договору.

Постачальник передає покупцеві в 2011 році газ з урахуванням вартості його транспортування магістральними трубопроводами в обсязі до 28 990,700 тис. куб.м. (п.2.1 договору).

Ціна за 1 000 куб.м природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом встановлена у п. 4.1 договору.

Згідно з п. 5.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця (п. 5.2 договору).

Даний договір набирає чинність з дати його укладання і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2011 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості (п.9.1 договору).

Додатковими угодами №№ 1,2,3,5,6,7,8 до договору на купівлю-продаж природного газу від 31.01.2011р. № 14/122/11 сторони змінювали ціну газу та обсяги поставки. Крім того, додатковою угодою №5 від 30.09.2011р. сторони виклали п. 9.1 Договору у новій редакції, а саме: "Цей договір набирає чинність з дати його укладання і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості".

На виконання умов зазначеного договору Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період з листопада 2011р. по червень 2012р. передало, а ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя отримало природний газ на загальну суму 91128286,80 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.

Відповідачем зобов»язання з оплати отриманого газу виконані з порушенням п.5.1 договору.

У зв»язку із вищевикладеним, позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення інфляційних втрат у розмірі 588 362 грн. 11 коп. за період березень 2011р.- травень 2011 року, 3% річних у розмірі 237 212 грн. 82 коп. за період з 16.02.2011р. по 30.03.2012р.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, поставка газу була здійснена відповідно до умов договору №14/122/11 від 31.01.2011р., який є предметом даного спору та підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписаний обома сторонами без розбіжностей.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а судом першої інстанції правомірно стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" інфляційні в розмірі 588 362,11 грн., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов"язання в зв"язку з девальвацією грошовою одиниці України.

Перевіривши розрахунок 3% річних, зроблений господарським судом, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем до стягнення 3% річних у розмірі 237 212,82 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем не вірно визначено кількість днів прострочення, на які нараховується 3% річних, помилково вважаючи день здійснення оплати відповідачем днем прострочки виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, без врахування оплаченої ним суми, тому судом обґрунтовано задоволено позов у сумі 229 729,13 грн.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не передбачає направлення на адресу боржника письмової "вимоги про добровільну сплату останнім 3% річних та інфляційних втрат", оскільки застосування положень ст. 625 ЦК України виникає у разі наявності порушення грошового зобов'язання і свого роду є грошовою компенсацією за протиправні дії боржника.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2013 року у справі №908/3446/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2013 року у справі №908/3446/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 04.12.2013 року у справі №908/3446/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Г.І.Діброва

О.В.Стойка

Надр.5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;5- ГС ЗАП обл.