Постанова № 36958126, 16.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/2618/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.

Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Кріль В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги відповідачів Головного управління Міндоходів у Чернігівській області та Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2008 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації у Чернігівській області від 22.05.2008 року № 116-о «Про звільнення ОСОБА_3», поновити на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції з 22.05.2008 року, зобов'язати відповідача виплатити на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути з Державної податкової адміністрації в Чернігівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.05.2008 року по 22.05.2009 року в сумі 23108,88грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року позов задоволений.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової адміністрації у Чернігівській області від 22.05.2008 року № 116-о «Про звільнення ОСОБА_3».

Поновлено ОСОБА_3 на посаді оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції з 23.05.2008 року.

Стягнено з Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 23.05.2008 року по 25.07.2013 року в розмірі 104446 (сто чотири тисячі чотириста сорок шість) грн. 77 коп.

Зобов'язано Головне управління Міндоходів у Чернігівській області та Чернігівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернігівській області надати звіт про виконання постанови суду від 25.07.2013 року в 10 денний термін з дня набрання законної сили рішення суду.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати в повному обсязі Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року. Свої вимоги апелянти аргументують тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що відповідачем неправомірно винесено наказ № 116-о від 22.05.2008 року про звільнення зі служби, просить про поновлення на попередній посаді з 22.05.2008 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.05.2008 року по 22.05.2009 рік.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.12.2009 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 року справу направлено на новий судовий розгляд.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року позов задоволений.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.02.2008 року до ДПА в Чернігівській області надійшов рапорт капітана податкової міліції ОСОБА_3, в якому останній просив звільнити його зі служби в податковій міліції після виходу з відпустки та використання відгулів у зв'язку з невиконанням Чернігівською МДПІ законодавства про працю.

31.03.2008 року до ДПА в Чернігівській області надійшов рапорт ОСОБА_3 в доповнення до рапорту від 29.04.2013 року, в якому останній просив звільнити його за власним бажанням з 02.04.2008 року.

Листом ДПА в Чернігівській області 08.04.2008 року № 93/т/04-205 ОСОБА_3 повідомлений про необхідність проходження атестації при звільненні за власним бажанням.

Наказом ДПА у Чернігівській області № 116-о від 22.05.2008 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 року № 1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення ї вислугу років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 pоку № 114, звільнено із займаної посади та з податкової міліції капітана податкової міліції ОСОБА_3, оперуповноваженого відділення боротьби з суб'єктами господарювання, що мають ознаки фіктивності, відділу податкової міліції Чернігівської МДПІ на підставі пункту 64 «ж» (за власним бажанням).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося необґрунтовано, без врахування всіх обставин і підстав звільнення, з порушенням діючого законодавства, без дотримання принципу пропорційності, що має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Що стосується дотримання трьохмісячного строку при звільненні зі служб, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, особи рядового та начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніше, як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Згідно підпункту «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.02.2008 року до ДПА в Чернігівській області надійшов рапорт капітана податкової міліції ОСОБА_3, в якому останній просив звільнити його зі служби в податковій міліції.

22.05.2008 року сторони досягли домовленості про звільнення ОСОБА_3, підтвердженням цього є особистий підпис ОСОБА_3 на висновку за результатами розгляду рапорту про звільнення останнього. Саме у вказаному висновку, другим пунктом було зазначено: звільнити капітана податкової міліції ОСОБА_3 ... (за власним бажанням) .... 22 травня 2008 року, крім того, у висновку позивач зазначив «ознайомлений ОСОБА_3 в приміщенні ДПА в Чернігівській області 17:55 год. 22.05.08р. підпис». Тобто даним висловив свою згоду з датою та підставами звільнення, оскільки якихось заперечень чи незгод не висловлював та при ньому не зазначав.

Тобто, саме 22.05.2008 року було досягнуто домовленості і саме цією датою було видано наказ про звільнення.

Також, колегія суддів, звертає увагу на те, що у період з дня подачі рапорту про звільнення (з 29.02.08р. по 29.05.08р.), позивач не скористався правом на відкликання та не подав керівництву рапорту про відкликання свого рапорту про звільнення.

Що стосується рішенню засідання атестаційної комісії Управління податкової міліції ДПА в Чернігівській області від 22 січня 2008 року, у відповідності до якого вирішено порушити клопотання перед Головою ДПА в Чернігівській області про проведення позачергової атестації капітана податкової міліції ОСОБА_3 у зв'язку із неналежним ставленням до виконання службових обов'язків, колегія суддів звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, розглянувши рапорти позивача про звільнення, Державною податковою адміністрацією в Чернігівській області було запрошено ОСОБА_3 на бесіду та надано відповідні роз'яснення щодо порядку звільнення, а саме необхідність проходження атестації або письмової відмови від її проходження.

Згідно висновку за результатами розгляду рапорту позивача про звільнення ОСОБА_3 неодноразово запрошувався до ДПА в Чернігівській області та отримував роз'яснення про необхідність проходження атестації, однак позивач при проведенні бесіди відмовлявся від проходження атестації та надання письмової відмови від її проходження, в свою чергу надсилав листи від 03.04.2008 року та від 23.04.2008 року з вимогами про видачу йому трудової книжки і проведення розрахунку при звільненні, оскільки вважав себе звільненим з посади за власним бажанням.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» від 30.10.98р № 1716 особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114.

Згідно з пунктом 1 Положення, воно визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки.

Пунктом 21 Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників. Направлення для проходження служби за межами республіки здійснюється за згодою працівника в порядку, встановленому законодавством УРСР.

Пунктом 41 Положення передбачено, що переміщення по службі осіб рядового і молодшого начальницького складу провадиться: а) на вищі посади - в порядку просування по службі; б) на рівнозначні посади - у разі необхідності укомплектування інших посад або для доцільнішого їх використання з урахуванням ділових і особистих якостей, стану здоров'я, віку та підготовки за новою спеціальністю; в) у зв'язку з початком навчання у закладах Міністерства внутрішніх справ СРСР і Міністерства внутрішніх справ УРСР із звільненням зі штатної посади, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання; г) на нижчі посади: при скороченні штатів, за станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії, за особистим проханням, за службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей, у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ УРСР.

Згідно з пунктом 47 Положення, з метою вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ, підвищення ефективності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. При цьому всебічно оцінюються їх ділові, професійні, моральні та особисті якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби.

Атестації осіб рядового і начальницького складу має передувати підготовча робота (організаційні та виховні заходи, індивідуальні бесіди з тими, хто підлягає атестації).

Колегія суддів зазначає, що пунктом 48 Положення визначено, що атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку. Строки атестації рядового і начальницького складу визначаються Міністром внутрішніх справ УРСР.

Наказом Міністра внутрішніх справ України № 181 від 22 березня 2005 року затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України (далі - Інструкція), пунктом 1.2. якої визначено, що головним завданням атестування є оцінка ділових, професійних, особистих якостей особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ, їх освітнього та кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, які вони обіймають, стимулювання їх творчої активності та відповідальності за стан боротьби зі злочинністю, зміцнення правопорядку, визначення перспектив їх службової кар'єри, запобігання вчиненню працівниками органів внутрішніх справ України протиправних дій, а також виявлення таких працівників, які не спроможні виконувати покладені на них завдання.

Згідно з п. 1.4. Інструкції, атестування осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться: на кожній із займаних посад - через 4 роки; при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду (крім випадків переміщення за особистим проханням та за станом здоров'я згідно з висновком військово-лікарської комісії) і звільненні з органів внутрішніх справ (крім випадків звільнення за віком, через хворобу, через обмежений стан здоров'я, за власним бажанням та у зв'язку з переходом на роботу до інших органів виконавчої влади).

Також пунктом 2.6. Інструкції визначено, що до складу атестаційної комісії входять:

- голова комісії - один із заступників Міністра, перших заступників (заступників) начальника органу внутрішніх справ, перший проректор;

- члени комісії - начальники структурних підрозділів органів внутрішніх справ, вищих навчальних закладів МВС України, керівники підрозділів кадрового забезпечення, штабів, підрозділів внутрішньої безпеки, керівники центрів практичної психології, а також за згодою представників від громадських організацій та засобів масової інформації;

- секретар комісії.

Згідно з п. 3.1. Інструкції, атестаційні листи на підлеглих складають безпосередні начальники.

Пунктом 4.4. Інструкції передбачено, що у разі незгоди з відомостями, відображеними в атестаційному листі, особа, яка атестується, негайно викладає свої мотивовані заперечення в окремому рапорті. У таких випадках керівник безпосереднього начальника протягом 10 днів організовує додаткову перевірку і готує висновок по суті цих заперечень, з яким ознайомлюється працівник, який атестується. При відмові працівника, який атестується, від підпису безпосереднім начальником про це складається акт за підписом не менше як трьох працівників служби.

Зміст атестаційного листа врегульовано пунктом 4.6. Інструкції, згідно з яким в атестаційному листі зазначаються такі відомості про працівника, який атестується:

- теоретична та практична підготовленість, компетентність, здатність якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості;

- результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками;

- дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння правильно будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення;

- прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою;

- володіння іноземними мовами, уміння навчати і виховувати підлеглих, вимогливість до них;

- культура в роботі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівня;

- стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби;

- основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці;

- інші дані, які, на думку начальника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого.

Порядок проведення атестації врегульовано пунктом 4.7. Інструкції, згідно з яким при атестуванні слід дотримуватися такого порядку:

- працівник, який атестується, заздалегідь попереджається про час та місце засідання атестаційної комісії;

- атестаційний лист розглядається на засіданні атестаційної комісії у присутності працівника. Атестаційна комісія має право робити запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності особи, яка атестується;

- якщо особа рядового і начальницького складу, яка атестується, не з'явилася на засідання атестаційної комісії без поважних причин, то комісія може провести атестування за її відсутності, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії та атестаційному листі. Витяг з протоколу разом з атестаційним листом долучається до особової справи.

Пунктом 4.10. Інструкції визначено, що позачерговому атестуванню не підлягають працівники органів і підрозділів внутрішніх справ, строк попередньої атестації яких не перевищує одного року, крім випадків, коли працівнику попереднім атестуванням установлено конкретний термін для усунення недоліків.

Згідно з пунктом 4.11. Інструкції, на підставі всебічного розгляду показників роботи, професійної компетентності працівника і його ділових та особистих якостей комісія шляхом відкритого голосування виносять висновки

У висновку атестаційної комісії поряд з визначенням відповідності працівника, який атестується, займаній посаді і викладенням рекомендацій про його подальше службове використання може бути вказано, яких недоліків по службі та в особистій поведінці він повинен позбутися, установлено термін для їх усунення.

Для керівників усіх рівнів як додаткові критерії їх діяльності враховуються також стан дисципліни і правопорядку в керованих ними органах та підрозділах.

Крім того, згідно висновку за результатами розгляду рапорту позивача про звільнення ОСОБА_3 неодноразово запрошувався до ДПА в Чернігівській області та отримував роз'яснення про необхідність проходження атестації, однак позивач при проведенні бесіди відмовлявся від проходження атестації та надання письмової відмови від її проходження, в свою чергу надсилав листи від 03.04.2008 року та від 23.04.2008 року з вимогами про видачу йому трудової книжки і проведення розрахунку при звільненні, оскільки вважав себе звільненим з посади за власним бажанням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем остання атестація булла пройдена в 2006 році.

Колегія суддів зазначає, що висновок атестаційної комісії Управління податкової міліції ДПА в Чернігівській області від 22 січня 2008 року, у відповідності до якого вирішено порушити клопотання перед Головою ДПА в Чернігівській області про проведення позачергової атестації капітана податкової міліції ОСОБА_3 у зв'язку із неналежним ставленням до виконання службових обов'язків.

З урахуванням припису пункту 4.11 Інструкції щодо права атестаційної комісії на прийняття відповідних рекомендацій за наслідками атестації, колегія суддів вважає обґрунтованою пропозицію атестаційної комісії .

Також колегія суддів зазначає, що рапорту про незгоду з відомостями в атестаційному листі, як це передбачено пунктом 4.4. Інструкції, позивач не подавав.

Пунктом 21 Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.

Пунктом 48 Положення визначено, що атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку. Строки атестації рядового і начальницького складу визначаються Міністром внутрішніх справ УРСР.

Отже, можливість проведення позачергової атестації вказаним Положенням передбачено, при цьому конкретного переліку підстав для проведення позачергової атестації (окрім виняткових випадків) ані Порядок, ані Інструкція з атестування не містять.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правом керівництва відповідного органу в залежності від конкретних обставин провести атестацію працівника в черговому або позачерговому порядку.

Крім того, згідно висновку за результатами розгляду рапорту позивача про звільнення ОСОБА_3 неодноразово запрошувався до ДПА в Чернігівській області та отримував роз'яснення про необхідність проходження атестації, однак позивач при проведенні бесіди відмовлявся від проходження атестації та надання письмової відмови від її проходження, в свою чергу надсилав листи від 03.04.2008 року та від 23.04.2008 року з вимогами про видачу йому трудової книжки і проведення розрахунку при звільненні, оскільки вважав себе звільненим з посади за власним бажанням.

Що стосується стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 24 зазначеного Положення (яке діяло на час виникнення спірних правовідносин) у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік, а не за п'ять років.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, судовими рішеннями було стягнуто з Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статей 116, 117 Кодексу Законів про працю України, що підтверджується Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 року по справі №2a-2756/08 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 23.05.08р. по 19.09.08р. в сумі 9 774 грн.; Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010р. по справі №2а-10061/09/2570 стягнуто середній заробіток за період з 20.09.08р. по 31.03.09р. в сумі 16 455,18 грн. Виконання зазначених рішень підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в період з 12 лютого по 22 травня 2008 року та вересня по грудень 2013 року, Чернігівською МДГІІ щоденно шляхом складання актів фіксувалось відсутність на роботі ОСОБА_3

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, задовольняючи добровільне волевиявлення позивача щодо звільнення з займаної посади за власним бажанням, жодним чином не порушило прав ОСОБА_3, а тому діяло правомірно та в межах і в спосіб встановлений законодавством.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а Постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги відповідачів Головного управління Міндоходів у Чернігівській області та Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року - скасувати.

Постановити по справі нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Постанови виготовлений 21.01.2014 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.