Рішення № 36956550, 29.01.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р.Справа № 922/4969/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Експрес", м. Харків до Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків про визнання недійсними рішень за участю представників сторін:

позивача - Гужва М.В., довіреність № 5-зс від 28 листопада 2013 року

відповідача - Вовченко А.О., довіреність від 18 грудня 2013 року; Соколай В.А., довіреність від 12 листопада 2013 року; Усова С.П., довіреність від 18 грудня 2013 року

за відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Харківського обласного територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків, в якій просить суд визнати недійсними рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіальне відділення Антимонопольного комітету України від 12 листопада 2013 року за № 255-к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 2/02-184-13 та за № 254-к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 2/02-185-13.

Позов обґрунтовує недотриманням з боку відповідача при винесенні вищевказаних рішень вимог Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05 березня 2002 року № 49-р (а саме - пункту 2.1. Методики) та невірним застосуванням Закону України "Про захист економічної конкуренції конкуренції", Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.11.2009 № 1175, у зв'язку з чим вважає зазначені рішення незаконними, безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 грудня 2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4969/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 18 грудня 2013 року.

16 грудня 2013 року до господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 47308), який долучено судом до матеріалів справи.

17 грудня 2013 року до господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 47345) про долучення до матеріалів справи копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і копії довідки про банківські реквізити відділення, клопотання задоволено судом, документи долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 18 грудня 2013 року представники сторін з'явились.

Представнику позивач звернувся до суду з усним клопотанням про залучення Харківської міської ради в якості третьої особи для участі у справі; позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов.

Представники відповідача наполягали на поданні вищевказаного клопотання позивача в письмовому вигляді, у зв'язку з необхідністю ознайомлення з підставами для залучення третьої особи до участі у справі; проти позову заперечують повністю.

Ухвалою суду від 18 грудня 2013 року суд питання про залучення Харківської міської ради до участі у справі в якості третьої особи вирішив розглянути після його оформлення з боку позивача в письмовому вигляді та відклав розгляд справи на 14 січня 2014 року.

В засідання суду 14 січня 2014 року представники сторін з'явились.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням № 9 від 13.01.2014 р. про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, проти задоволення якого представник відповідача не заперечив, і яке було задоволено судом, надані позивачем документи залучено судом до матеріалів справи з подальшою реєстрацією в канцелярії суду за вх. № 978. Представник позивача усно в засіданні суду вказав про незаявленя в письмовій формі клопотання щодо залучення до участі у справі третьої особи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, вважає що ним доведено монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання на ринку - позивача, та невірне застосування позивачем тарифу, який є регульованим відповідно до Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту.

Ухвалою суду від 14 січня 2014 року розгляд справи відкладено на 29 січня 2014 р.

В судове засідання, призначене на 29 січня 2014 року, сторони з'явились.

Позивач та відповідач надали до суду додаткові пояснення, також позивачем на виконання попередньої ухвали суду надано додаткові докази, які залучено судом до матеріалів справи з їх подальшою реєстрацією в канцелярії господарського суду Харківської області за вх. № 3135, 3141 (документи позивача) та за вх. № 3145 (документи відповідача).

Представник позивача позовні вимоги підтримує повністю, на задоволенні позову наполягає.

Представники відповідача вважають позов необґрунтованим посилаючись на вірне застосування відповідачем матеріально-правових норм при винесенні спірних рішень, у задоволенні позову просять суд відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін судового процесу, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості, судом встановлено наступне.

Адміністративна колегія Харківського обласного територіального відділення, розглянувши подання другого відділу досліджень і розслідувань від 19.08.2013 р. за № 776 та № 777 про попередні висновки у справах № 2/02-184-13 та № 2/02-185-13, розпочатих за ознаками вчинення відповідачем, ТОВ "Експрес" (код ЄДРПОУ 24659732), порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ст. 48, 50, 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", прийняла рішення № 254-к та № 255-к від 12 листопада 2013 року згідно з якими визнала, що позивач за результатами 2012 року станом на листопад 2013 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування № 61Е та № 270Е міста Харкова (початковий пункт на маршруті № 61Е - стм. "Центральний ринок", кінцевий пункт - вул. Новий побут (коло тролейбусу); початковий пункт на маршруті № 270Е - проспект Слави (Залютино), кінцевий пункт - ст.м. "Держпром") з часткою 100%; ТОВ "Експрес" (код ЄДРПОУ 24659732), встановивши економічно необґрунтований тариф на послуги з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 61Е, № 270Е за рахунок застосування завищених статей витрат та зменшеного обсягу перевезення пасажирів вчинило порушення законодавства, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з перевезення на зазначених автобусних маршрутах; за вказані порушення накладено штрафи у розмірі 68 000 грн. відповідно до ст. 52 вищеназваного Закону із зобов'язанням відповідача вжити заходів щодо припинення порушення законодавства шляхом надання на погодження до Департаменту транспорту Харківської міської ради економічно обґрунтованого тарифу на послуги з перевезення пасажирів на зазначених автобусних маршрутах.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач просить суд визнати їх недійсним, що і є предметом даного спору.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм правову оцінку, суд визнав позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, врахувавши наступне.

Відповідно до пунктів 10.3, 10.4 та 13 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2007 р. № 01-8/229 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку від 05.03.2002 р. №49-р (надалі Методика).

Закон не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів. Водночас за п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, в зв'язку з чим зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні і застосуванні вільних цін і тарифів.

За приписами ч .1, 2 ст. 12, п. 1 ч. 2 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За приписами пункту 2 ст. 50 вищеназваного Закону, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем є порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та абз. 2 ст. 8 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" затверджено Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 р. № 317/6605), розділом 2 якої передбачено визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання.

За нормами п. 2.1 визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання включає в себе такі дії:

- встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, поставляється, продається, придбавається (споживається, використовується) цим суб'єктом господарювання;

- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

- складення переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

- визначення товарних меж ринку;

- визначення територіальних (географічних) меж ринку;

- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

- складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.;

- визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.

З фактичних обставин справи та наданих суду належних доказів встановлено, що затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, за приписами п. 10 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", віднесено до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

За приписами статей 43, 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначення автомобільного перевізника на автомобільному маршруті загального користування здійснюється на конкурсних засадах, організація проведення якого та визначення умов перевезень покладаються на органи місцевого самоврядування. Вони ж укладають договір з переможцем конкурсу на перевезення пасажирів маршрутами загального користування (п. 53 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 р. № 1081 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування).

На підставі рішення конкурсного комітету з визначення автомобільних перевізників від 14 грудня 2011 року позивача визнано переможцем конкурсу на пакет автобусних маршрутів, який (пакет маршрутів) визначено у п. 1.1 договору № 14-2011 від 15 грудня 2011 року, зокрема позивача визнано переможцем на маршрутах: № 61е "ст.м. "Центральний ринок" - вул. Новий Побут (коло тролейбусу), № 270е "Проспект Слави (Залютине) - ст.м. "Держпром".

Відповідач, встановлюючи монопольне становище позивача, безпідставно визначає в якості територіальних меж ринку конкретну територію проходження автобусних маршрутів № 61Е, № 270Е, тоді як відповідно до п. 1.3 Методики, територіальними (географічними) межами ринку є територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами.

Такою територією з метою визначення монопольного становища є не конкретний маршрут, а територія району міста, по якому вони проходить (Ленінський, Дзержинський райони м. Харкова).

Ринком товару є сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Таким чином, визначення територіальних (географічних) меж ринку відповідачем проведено з порушенням п. 1.3 Методики.

Не відповідає встановленому в Методиці порядку й визначення відповідачем часових меж ринку.

Так, відповідач зазначає, що часовими межами ринку є 2012 рік (станом на листопад 2013 року суттєвих змін не відбулось), поблизу кінцевих зупинок знаходяться державні установи, комерційні підприємства, навчальні заклади, ..., тобто це стабільне коло споживачів, які користуються маршрутами № 61Е та № 270Е на регулярній основі з початку маршруту та до його кінцевої зупинку та в зворотному напрямку. Послуги з перевезення пасажирів на інших маршрутах, які частково збігаються із маршрутами № 61Е, № 270Е, не можуть розглядатися як альтернативні, оскільки споживачі зазнають додаткових витрати коштів і часу.

Натомість, часовими межами ринку є час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються.

Наведені відповідачем доводи не відповідають встановленому Методикою порядку визначення монопольного становища.

Таким чином, відповідач порушив встановлений п.п. 2.1 п.2 Методики порядок визначення монопольного становища.

У п. 11 Методики встановлено джерела інформації для визначення монопольного (домінуючого) становища (статистична інформація, адміністративні дані, дані вибіркових обстежень і опитувань, опитування експертів).

Разом з тим, у наданих в матеріали справи доказах такі джерела досліджень відсутні, тоді як вбачається з листа № 46/0/78-14 від 13 січня 2014 року Департаменту транспортна Харківської міської ради, зазначена території, на яких здійснює свої перевезення позивач, обслуговується іншими перевізниками.

Статтею 35 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення; послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні; перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; автобусні маршрути за видами сполучень поділяються на: міські, приміські, міжміські, міжнародні; за видами перевезень на: загального користування, спеціальних перевезень, нерегулярних перевезень; перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування може здійснюватися у режимах: звичайному, експресному, маршрутного таксі.

За приписами п. 10 частини першої ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажирського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством, віднесено до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Частиною дев'ятою ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території.

Статтею 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що організація пасажирських перевезень покладається на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту, які, у тому числі, зобов'язані: проводити конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування; забезпечувати укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу чи надавати дозвіл на обслуговування автобусних маршрутів, та забезпечувати контроль за виконанням перевізником умов договору чи дозволу.

За приписами правової норми п. 2 частини першої ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до повноважень виконавчого органу міської ради віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Частиною 3 ст. 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що тарифи на перевезення автомобільним транспортом підлягають державному регулюванню, яке здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

На підставі економічних обґрунтувань позивача щодо зміни вартості проїзду на маршрутах № 61Е та № 270Е 02 липня 2013 року Департаментом транспорту Харківської міської ради прийнято рішення про погодження тарифів на транспортні послуги позивача за автобусними маршрутами № 61Е, № 270Е у розмірі: 3,00 грн. (маршрут № 61Е), 3,50 грн. (маршрут № 270Е).

Узагальнюючи викладене, суд зазначає, що товарним ринком визначається перевезення пасажирів транспортом загального користування в межах території району м. Харкова, а не конкретні автобусні маршрути (шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів, який не виходить за межі території населеного пункту).

На окремому міському автобусному маршруті, що затверджується органом місцевого самоврядування, працює один автомобільний перевізник, який з метою реалізації політики захисту економічної конкуренції визначається на конкурентних засадах на етапі проведення конкурсу перевізників на конкретному маршруті.

Висновок щодо того, що позивач займає на ринку товару монопольне становище з часткою 100% зроблено в зв'язку з неправильним застосуванням територіальним відділенням відповідних правових норм, зокрема, пункту 2.1 (з підпунктами), пунктів 5, 6 та 7 Методики.

Тарифи на дані пасажирські перевезення не встановлюються самостійно перевізниками, їх встановлюють уповноважені органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи на підставі рішень, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Відтак, оспорюванні акти порушують права позивача, і суд визнає їх недійсним.

Розглядаючи питання щодо розподілу судових витрат, керуючись приписами ст.ст. 44, 49 ГПК України та з огляду на те, що предметом даного спору є дві самостійні немайнові вимоги, проте позивачем сплачено судовий збір за однією немайновою вимогою, що з'ясовано судом, суд вважає за необхідне стягнути з позивача за другою немайновою вимогою судовий збір у розмірі 1 147,00 грн. (виходячи з розміру ставки судового збору станом на час звернення із позовом до суду) на користь Державного бюджету України, та стягнути з відповідача на користь позивача 2 294,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіальне відділення Антимонопольного комітету України від 12 листопада 2013 року за № 255-к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 2/02-184-13.

Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіальне відділення Антимонопольного комітету України від 12 листопада 2013 року за № 254-к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 2/02-185-13.

Стягнути з ТОВ "Експрес", 61022, м. Харків, пров. Ботанічний, 4 (в тому числі з п/р № 2600531900004 в АБ "Діамант", МФО 320854, код ЄДРПОУ 24659732) на користь державного бюджету України (одержувач - УДК у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31210206700003, код ЄДРПОУ 24134567, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) судовий збір в сумі 1 147,00 грн.

Стягнути з Харківського обласного територіальне відділення Антимонопольного комітету України, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх (код ЄДРПОУ 22630473) на користь ТОВ "Експрес", 61022, м. Харків, пров. Ботанічний, 4 (в тому числі з п/р № 2600531900004 в АБ "Діамант", МФО 320854, код ЄДРПОУ 24659732) 2 294,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 30.01.2014 р.

Суддя Калініченко Н.В.