Рішення № 36956473, 30.01.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р. Справа № 911/4513/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж», Одеська обл., смт. Овідіопольдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Плазма», Київська обл., м. Бориспільпро стягнення 5 083 314,64 грн.,за участю представників:

позивача:Чумак А.В., довіреність № б/н від 03.09.2013 року;відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 3 900 000,00 грн. боргу та 1 183 314,64 грн. відсотків у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором субпідряду № 28/07 від 28.07.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2013 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 19.12.2013 року.

Разом із позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в розмірі 3 900 000,00 грн.

Розглянувши дану заяву, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

19.12.2013 року через канцелярію суду позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 3 900 000,00 грн. основного боргу, 189 921,03 грн. 3% річних, 270 611,89 грн. пені, 390 000,00 грн. штрафу, а загалом 4 750 532,92 грн.

Ухвалами господарського суду Київської області від 19.12.2013 року та 16.01.2014 року розгляд справи було відкладено відповідно на 16.01.2014 року та 30.01.2014 року.

Через канцелярію суду 30.01.2014 року позивач надав обґрунтований розрахунок пені та штрафу.

Представник відповідача в судове засідання 30.01.2014 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.07.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Плазма» (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 28/07, за умовами якого генпідрядник доручає, а підрядник виконує комплекс робіт з реконструкції ПС «Бориспіль» (встановлення додаткової комірки та інші види робіт згідно з проектом по ПС «Бориспіль») відповідно до проектної документації, яку генпідрядник передає підряднику згідно з актом приймання-передачі до початку виконання робіт. Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити цю роботу на умовах даного договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 10.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору загальна вартість робіт, які підлягають виконанню за цим договором, згідно з кошторисною документацією, що є невід'ємною частиною даного договору, складає 6 357 591,60 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору оплата за виконані роботи здійснюється відповідно до підписаних генпідрядником актів приймання-передачі виконаних робіт та наданого підрядником рахунку-фактури у термін до 45 банківських днів з дати підписання генпідрядником відповідних актів. Оплата останнього акту виконаних робіт здійснюється у термін до 45 банківських днів після його підписання сторонами, але не раніше, ніж відбудеться здача в експлуатацію об'єкта реконструкції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та передачі генпідряднику копій всіх дозволів та погоджень, що були отримані підрядником на початок робіт та в процесі виконання робіт.

На виконання умов договору позивач виконав всі роботи передбачені договором, на загальну суму 6 064 749,36 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін довідками про вартість виконаних будівельних робіт, та актами приймання виконаних будівельних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач за виконані роботи вартістю 6 064 749,36 грн. розрахувався частково, і має заборгованість перед позивачем в сумі 3 900 000,00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання з виконання робіт та за вказаним договором, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт і має перед позивачем заборгованість у сумі 3 900 000,00 грн.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 3 900 000,00 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 189 921,03 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 5.4 договору у випадку затримки генпідрядником оплати виконаних робіт на термін більший ніж 7 робочих днів, останній сплачує підряднику неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, починаючи з восьмого дня.

Згідно п. 5.5 договору у випадку затримки генпідрядником оплати виконаних робіт на термін більше ніж 15 робочих днів, останній крім відповідальності передбаченої п. 5.4 договору, сплачує підряднику неустойку у формі штрафу в розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт нараховано 270 611,89 грн. пені та 189 921,03 грн. штрафу відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 270 611,89 грн. та штрафу в розмірі 189 921,03 грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт за вказаним договором є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 68 820,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року , в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» станом на 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв поданих у 2013 році в господарському суді майнового характеру становить не менше 1 720,50 грн. та не більше 68 820,00 грн.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову.

Оскільки позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення 4 750 532,92грн., а заяву про забезпечення позову подано разом із позовною заявою, то судовий збір мав бути сплачений позивачем в розмірі 68 820,00 грн.

Проте, позивачем подані платіжні доручення № 4156 від 27.11.2013 року, № 2302 від 19.07.2013 року, № 2301 від 19.07.2013 року, з яких вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 68 947,50 грн., тобто у більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений позивачем судовий збір в сумі 127,50 грн. підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Плазма» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Тельмана, 12в, код 31409702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» (67801, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, 4, код 31207130) 3 900 000 (три мільйони дев'ятсот тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 390 000 (триста дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 270 611 (двісті сімдесят тисяч шістсот одинадцять) грн. 89 коп. пені, 189 921 (сто вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять одну) грн. 03 коп. 3% річних, 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» (67801, Одеська обл., смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, 4, код 31207130) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 127 (сто двадцять сім) грн. 50 коп., що перерахований платіжним дорученням № 2302 від 19.07.2013 року. Оригінал платіжного доручення № 2302 від 19.07.2013 року залишити в матеріалах справи господарського суду Київської області № 911/4513/13.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 03.02.2014р.

Суддя Т.Д. Лилак