Рішення № 36956382, 23.01.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2014 р. Справа № 911/4652/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна», м.Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю «Агрофірма Шапіївка», с.Шапіївка, Сквирський р-н, Київської області

про стягнення 20891,02 грн.

Судя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Дякевич Т.В.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» (далі - позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю «Агрофірма Шапіївка» (далі - відповідач) про стягнення 20891,02 грн.

Провадження у справі №911/4652/13 порушено відповідно до ухвали суду від 17.12.2013 року та призначено справу до розгляду на 09.01.2014 року.

08.01.2014 року до господарського суду від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

09.01.2014 року до господарського суду від відповідача у справі надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 23.01.2014 року.

В судовому засіданні 23.01.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, в судове засідання 23.01.2014 року не з'явився, 22.01.2014 року подав до суду клопотання, в якому визнав основний борг в сумі 18097,60 грн., просив розстрочити сплату боргу та зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процессуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

Між позивачем і відповідачем 01.04.2013 року було укладено Договір №197-БЛ поставки товару. Відповідно до умов п.п. 1.1., 1.3 Договору позивач зобов'язався продати відповідачу товар, а саме: кормові добавки, білкові вітамінно-мінеральні добавки, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання відповідно до видаткових накладних, а відповідач відповідно до п. 3.1. Договору зобов'язувався оплатити вартість товару шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача у вигляді 20% передоплати вартості кожної партії товару до моменту поставки товару та 80% вартості партії товару на умовах товарного кредиту протягом 14 календарних днів від дня відвантаження товару зі складу Постачальника (дата зазначена у видатковій накладній).

Позивач зазначив та надав докази повного виконання своїх зобов'язань за Договором та поставив товар:

- за видатковою накладною №ФИД00003040 від 17.05.2013 року на суму 16248,00 грн. за довіреністю №38 від 17.05.2013 року. Строк оплати до 31.05.2013 року.

- за видатковою накладною №ФИД00003545 від 07.06.2013 року на суму 8100,00 грн. за довіреністю №43 від 05.06.2013 року. Строк оплати до 21.06.2013 року.

- за видатковою накладною № ФИД00003987 від 01.07.2013 року на суму 19497,60 грн. за довіреністю №48 від 25.06.2013 року. Строк оплати до 16.08.2013 року включно.

Всього було поставлено товару на суму 43845,60 грн. Відповідач здійснив оплату за період з 17.05.2013 року по 05.12.2013 року на суму 25 748,00 грн.

Однак, станом на момент розгляду справи відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання за Договором не виконав, отриманий товар не оплатив на суму 18097,60 грн., що відповідачем визнано в поданому до суду письмовому клопотанні.

Відповідачу 02.12.2013 року надсилалась вимога №1 з проханням погасити заборгованість в сумі 18097,60 грн., яка залишена без задоволення.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 Цивільного кодексу України.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 18097,60 грн., що відповідачем визнано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати товару, позивачем просить стягнути з відповідача 1110,31 грн. пені та 1683,11 грн. 20% річних.

Згідно з п. 9.3. Договору порушення строків оплати Товару Покупцем тягне за собою право Постачальника в стягненні пені з винної сторони в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3. Договору відсотки за неправомірне користування грошовими коштами сторони домовилися встановити в розмірі 20% річних з простроченої суми. В зв'язку з тим, що інфляційні втрати та проценти не є штрафними санкціями згідно ст. 230 ГК України, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України вони сплачуються за весь час прострочення, тобто по 03.12.2013 року.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши наданий розрахунок пені, судом встановлено, що пеня нарахована на суми фактичного прострочення за відповідні періоди прострочення (до часткового погашення боргу під час розгляду справи в суді) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, таким чином, вимога про стягнення пені обґрунтована і підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 20% річних було проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, і розмір 20% річний встановлений сторонами в п. 9.3 Договору. Таким чином, вимога позивача про стягнення 20% річних правомірна і підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення сплати боргу, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки обставини, які ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення можуть бути встановлені лише на стадії виконання.

Клопотання про зменшення штрафних санкцій також не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не обґрунтовано до якого розміру мають бути на його думку зменшені штрафні санкції. Судом встановлено, що штрафні санкції нараховані в узгодженому в Договорі розмірі, відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства і не перевищують суми основної заборгованості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в сумі, сплаченій позивачем при зверненні до суду, оскільки часткові сплати боргу відбулись після подання позову.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Шапіївка» (09041, Київська обл., Сквирський р-н, с. Шапіївка, вул. Сквирське шосе, 34, код 30771094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» (03038, м. Київ, вул. Леніна, 17, код 36426518) 18097,60 грн. основного боргу, 1097,41 грн. пені, 1683,11 грн. 20% річних та 1720,50 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.

дата підписання 29.01.2014 р.