Рішення № 36956376, 28.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25579/13 28.01.14

За позовом Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві;

до Національного інституту раку;

про стягнення 2 581,50 грн.

О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Мірошніченко О. М., представник, довіреність № 24/14-1968-АН

від 17.06.2013 р;

Від відповідача: Топоров А.О., представник, довіреність № 814КН від 19.09.2013р.;

Груздева К.С., представник, довіреність № 90КН від 27.01.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/25579/13, розгляд справи призначено на 28.01.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 2 581, 50 грн. основного боргу за договором № 8/172 про надання послуг охорони майна, а також 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні 28.01.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні та у своєму письмовому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечували, посилаючись на не отримання відповідачем акту виконаних послуг за грудень 2012 року та відсутність реєстрації фінансових зобов'язань в органах Державної казначейської служби в м. Києві щодо бюджетних зобов'язань перед позивачем відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012р. № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України»

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві (виконавець) та Національним інститутом раку (замовник) 01.06.2012 року було укладено договір на надання послуг охорони майна № 8/172 (далі - договір).

Відповідно до п. 2 договору, виконавець зобов'язався у 2012 році надати замовнику послуги по охороні майна замовника на об'єкті та обслуговування сигналізації на цьому об'єкті.

Пунктом 5.1. договору сторони визначили, що розрахунок вартості послуг виконавця за цим договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у протоколі погодження договірної ціни (додаток 4 до договору). Вартість послуг визначається у розрахунку (додаток 2 до договору).

Згідно з п. 5.2. договору, оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно до 20-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування замовником грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в розрахунку, на рахунок виконавця.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони за грудень 2012 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 2 581,50 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акту приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі, надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

У п. 5.6. договору зазначено, що за умови неповернення підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений п. 3.5. даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Позивачем до позовної заяви подано акт прийому-здачі виконаних робіт/послуг № С8-0013568 за грудень 2012 року на суму 2 581,50 грн., який з боку відповідача не підписано.

Зазначений акт разом з листом № 24/14-4886/Ан від 18.04.2013 був надісланий відповідачу 18.12.2013 року рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується поштовою квитанцією.

Проте, на момент звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач зазначений акт не підписав та не повернув позивачу, а отже в силу умов п. 5.6. договору послуги за грудень 2012 року вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Згідно п. 7.1.2. договору замовник зобов'язався своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату за цим договором.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, вартість наданих послуг охорони не сплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за грудень 2012 року, яка за обґрунтованими розрахунками останнього складає 2 581,50 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 2 581,50 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного інституту раку (інд. 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43, код ЄДРПОУ 02011976) на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (інд. 04050, м. Київ, вул. Студентська, 9, код ЄДРПОУ 08596920) 2 581 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят одну) грн. 50 коп. заборгованості, та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. МандриченкоДата складання рішення 04.02.2014 р.